24 Сільське господарство. Склад, особливості розвитку в розвинених і країнах, що розвиваються. Сільське господарство та навколишнє середовище.

Сільське господарство - друга за значенням галузь матеріального виробництва. Це не тільки найдавніша, але й найбільш поширена галузь матеріального виробництва. Сільське господарство включає в себе дві галузі - рослинництво і тваринництво.  Головна галузь рослинництва - зернове господарство, найважливіші зернові культури - пшениця, рис і кукурудза. Інша найважливіша продовольча культура - картопля. До технічним культурам відносять ті, що використовуються як сировина для легкої і харчової промисловості. Головні технічні культури: олійні (соя, арахіс, оливи, соняшник); цукроносні (цукровий очерет і цукровий буряк); тонізуючі (чай, кава і какао); джерело натурального каучуку (гевея); волокнисті культури (бавовник і льон).  Головні галузі тваринництва - скотарство (вирощування великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство і птахівництво.  У розвинених країнах різко переважає високоінтенсивне товарне сільське господарство, що використовує весь потенціал як механізації і хімізації, а й автоматизації, новітніх досягнень селекції, генетики, біотехнології.  У більшості країн переважає традиційне споживче сільське господарство, дуже сильно відстає за рівнем інтенсифікації.  Сільське господарство сильно впливає на природу. Використання важкої техніки погіршує структуру грунтів, неправильна розораність викликає ерозію земель, використання мінеральних добрив і отрутохімікатів для боротьби з сільськогосподарськими шкідниками призводить до хімічному забруднення грунтів, а стічні води з великих ферм викликають забруднення водойм

25 Чисельність населення світу та її зміни. Природний приріст населення та фактори, що впливають на його зміну. Два типи відтворення населення та їх поширення в різних країнах.

Чисельність населення світу і темпи його приросту стали швидко зростати в XX в. До кінця століття чисельність населення Землі щорічно збільшувалася на 90 млн чол. і перевищила 5,5 млрд чол. Відтворення населення (природний приріст) - це сукупність процесів народжуваності і смертності. Народжуваність, смертність вимірюються числом народжених і померлих на кожну тисячу жителів. Природний приріст - це їх різниця, він може бути як позитивним, так і негативним. На величину природного приросту окремих регіонів та світу в цілому впливає рівень розвитку охорони здоров'я, рівень добробуту і культури, ступінь участі жінок в суспільному виробництві, національні та релігійні традиції. Для світу в цілому в кінці століття природний приріст становив 17 чол. на 1000, однак у різних регіонах світу його показники сильно різняться.  Перший тип відтворення населення поширений у країнах Європи, Північної Америки, Японії, Австралії, тобто країнах, що володіють найбільш високим рівнем розвитку. Для нього характерні порівняно невисокі показники народжуваності, смертності та природного приросту. Природний приріст у цих країнах не перевищує 12 чол. на 1000, а в окремих країнах (Данія, Швеція, Великобританія) в окремі роки дорівнює 0.  Другий тип відтворення населення характеризується високим (понад 12 чол. На 1000 жителів) природним приростом за рахунок високої народжуваності при порівняно невисоких показниках смертності. Він поширений у країнах Африки, де природний приріст становить у середньому 29 чол. на 1000, Латинської Америки (24 чол. на 1000) та Азії (19 чол. на 1000).  В даний час більшість країн прагнуть управляти відтворенням населення, проводячи державну демографічну політику - комплекс заходів (економічних, пропагандистських та ін), спрямованих на регулювання народжуваності з метою підвищення та скорочення природного приросту населення.  ^