36. Ринкова інфраструктура, її основні елементи та функції.

Ринкова інфраструктура – це система підприємств і організацій , які забезпечують рух товарів і послуг, грошей цінних паперів, робочої сили.

Основні елементи ринкової інфраструктури:

1) біржі (товарні, сировинні, фондові, валютні), їх організаційно оформлене посередництво;

2) аукціони, ярмарки та інші форми організаційного не-біржового посередництва;

3) кредитна система та комерційні банки;

4) емісійна система та емісійні банки;

5) система регулювання зайнятості населення та центри державного і недержавного сприяння зайнятості (біржі праці);

6) інформаційні технології та засоби ділової комунікації;

7) податкова система і податкова інспекція;

8) система страхування комерційного господарського ризику і страхові компанії;

9) спеціальні рекламні агентства, інформаційні центри й агентства засобів масової інформації;

10) торговельні палати, інші громадські, добровільні та державні об'єднання (асоціації) ділових кіл;

11) митна система;

12) профспілки працівників за наймом;

13) комерційно-виставкові комплекси;

14) система вищої та середньої економічної освіти;

15) аудиторські компанії;

16) консультаційні компанії (консалтинг);

17) громадські та державні фонди, призначені для стимулювання ділової активності;

Функції ринкової інфраструктури:

Суттєвою класифікаційною ознакою розподілу функцій є склад і характер послуг, які надають під час виконання їх. За цією ознакою можна виокремити такі групи функцій: -посередницькі; інформаційні та організаційно-комерційні; виробничо-технологічні;транспортно-експедиторські (логістичні);орендні (лізингові);розрахунково-кредитні;страхові, аудиторські тощо.

За сучасних умов найбільша питома вага припадає на торговельно-посередницькі функції. До них зазвичай належать закупівля товарів у виробників та продаж їх споживачам; визначення попиту на товари й розміщення замовлень на їх виготовлення серед товаровиробників; закупівлю товарів на замовлення споживачів; 

Стосовно сутності посередницької діяльності існують різні міркування, але більшість фахівців наголошують, що це діяльність господарських суб’єктів, які перебувають між двома іншими суб’єк­тами товарного ринку, з встановлення між ними взаємозв’язку сто­совно обміну товарами або у вигляді інформаційно-комерційних послуг.

Інформаційні й організаційно-комерційні функції охоплюють діяльність з надання суб’єктам ринкових відносин комерційної інформації, яка містить відомості, необхідні для організації закупівель та збуту продукції і насамперед інформацію про потен­ційних виробників товару, ціну товару, способи доставки вантажів тощо.

Виробничо-технологічні функції пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. Це функції з надання товарам підвищеної виробничої готовності, з попередньої підготовки матеріальних ресурсів до споживання, із запровадження ресурсозберігальних технологій тощо.

Лізингові функції зумовлені розвитком прокату технічних засобів, наданням у довгострокову оренду товарів виробничо-технічного призначення тривалого використання.

Розрахунково-кредитні та страхові функції передбачають такі види діяльності, як фінансові розрахунки, товарне кредитування, страхування комерційних ризиків.