- •1. Предмет, функції та головні завдання політичнох економії.
- •1. Формування наукового економічного мислення.
- •2. Економічні закони та категорії. Методи дослідження економічних явищ та процесів.
- •3. Людина та економіка. Роль і значення економічних знань.
- •4. Характеристика суспільного виробництва. Продуктивні сили та виробничі відносини.
- •5. Економічний кругообіг у ринковій економіці.
- •6. Економічні потреби, їх класифікація. Закон зростання потреб.
- •7. Характеристика виробничих ресурсів. Поняття рідкісності ресурсів.
- •8. Характеристика факторів виробництва.
- •9. Проблема вибору в економіці. Обмеженість ресурсів та виробничі можливості суспільства.
- •10. Науково-технічний прогрес та науково-технічна революція.
- •11. Науково-технічний потенціал країни як складова національного багатства.
- •12. Власність як економічна категорія. Типи та види власності.
- •13. Новітні тенденції розвитку відносин власності.
- •14. Поняття економічної системи. Структурні елементи економічної системи, їх характеристика.
- •15. Порівняльна характеристика економічних систем за формаційним та загально цивілізаційним підходами.
- •16. Типи економічних систем, їх характеристика.
- •16. Типи економічних систем, їх характеристика.
- •17. Натуральне господарство, його основні риси.
- •19. Товар та його властивості. Форми мінової вартості.
- •1. Проста або випадкова.
- •20. Сутність та функції грошей.
- •21. Характеристика системи грошового обігу.
- •25. Економічна природа витрат виробництва. Бухгалтерські та економічні витрати.
- •26. Структура витрат виробництва. Вплив обсягу виробництва на собівартість продукції.
- •27. Ціна як економічна категорія та інструмент економіки. Функції ціни.
- •28. Види цін, їх коротка характеристика.
- •29. Попит. Закон попиту. Нецінові фактори попиту.
- •30. Пропозиція. Закон пропозиції. Нецінові фактори пропозиції.
- •31. Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага та відхилення від неї.
- •32.Цінова еластичність попиту. Види еластичності. Визначення коефіцієнтів еластичності попиту по ціні.
- •33. Поняття ринку, об’єктивні умови його існування. Функції ринку.
- •34. Класифікація ринку. Ринкові структури та їх характеристики.
- •35.Економічна природа конкуренції, Функції конкуренції. Межі дії ринкового механізму.
- •36. Ринкова інфраструктура, її основні елементи та функції.
- •37. Домашнє гоподарство як суб’єкт ринкової економіки. Функції домашніх господарств.
- •38.Основні джерела та функції доходів домашніх господарств .
- •39. Поняття прожиткового мінімуму та оптимального споживчого бюджету.
- •40. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Функції підприємництва.
- •41.Класифікація підприємств. Вплив держави на економіку підприємств.
- •42. Сутність, основні принципи та функції підприємництва.
- •43. Капітал як економічна категорія. Капітал підприємства, його характеристика.
- •44. Кругообіг капіталу та основні його функції на стадіях кругообігу.
- •45. Праця як економічна категорія. Соціально- економічна роль праці.
- •46.Вартість та ціна робочої сили. Заробітна плата, її функції та структура.
- •47. Держава як суб’єкт економіки. Цілі та методи державного регулювання економіки.
- •48. Необхідність державного регулювання економіки. Економічні функції держави.
- •49. Сутність економічного відтворення та його основні елементи. Види економічного відтворення.
- •50. Поняття про систему національних рахунків. Основні макроекономічні показники.
- •51.Валовий продукт та методи його розрахунку.
- •52.Поняття національного багатства. Характеристика його структурних елементів.
- •53.Кругообіг ввп,ресурсів та доходів в ринковій економіці.
- •54. Характеристика сукупного попиту та сукупної пропозиції. Макроекономічна рівновага.
- •55. Ринковий механізм утворення доходів. Функціональні та вертикальні доходи.
- •56.Нерівність доходів та соціальна справедливість. Вимірювання нерівності розподілу доходів.
- •57.Соціальна політика держави. Соціальний захист населення.
- •58. Тіньовий сектор в економічному відтворенні.
- •59. Поняття та показники економічного зростання. Типи економічного зростання.
- •60.Фактори економічного зростання та фактори,що протидіють економічному зростанню. Основні складові якості економічного зростання.
- •61. Циклічність економічного розвитку . Типи економічних циклів.
- •62. Характеристика ділового циклу. Антициклічна політика держави.
- •63. Людські ресурси суспільства. Відтворення населення та відтворення ресурсів для праці.
- •64. Соціально – економічна сутність зайнятості. Види зайнятості.
- •65. Безробіття як соціально – економічне явище . Види та соціально – економічні наслідки. Державна політика зайнятості.
- •66. Об’єктивна необхідність та цілі державного регулювання економіки . Основні методи державного регулювання ринкової економіки. Характерні риси змішаної системи управління.
- •67. Сутність та функції фінансів. Фінансова система.
- •68. Державний бюджет як головний елемент державних фінансів. Причини та шляхи покриття дефіциту державного бюджету.
- •69. Податки їх функції та види.
- •70 . Кредит : сутність, функції, принципи. Види кредиту та його роль у розвитку економіки.
- •71. Сутність та економічні засади функціонування світового господарства. Структура світового господарства.
- •72.Глобалізація світової економіки.
- •73. Форми міжнародних економічних відносин. Міжнародний поділ праці.
- •74. Світова торгівля. Торгівельний і платіжний баланси країни.
- •75. Економічний розвиток та глобальні проблеми людства. Економічні аспекти глобальних проблем.
17. Натуральне господарство, його основні риси.
Натуральне виробництво – тип господарства , в якому процес створення матеріальних благ спрямований безпосередньо на задоволення власних потреб виробника.
Головними рисами натуральної економіки є нерозвиненість суспільного розподілу праці, ізольованість від зовнішнього світу; самозабезпеченість засобами виробництва і робочою силою, можливість задоволення всіх або майже всіх потреб за рахунок власних ресурсів.
Натуральне господарство, в якому продукти праці виробляються не для обміну на ринку, а для задоволення внутрішньогосподарських потреб, головним чином особистих потреб самих виробників. Історично передувало товарному виробництву, і було переважаючим за первіснообщинного, рабовласницького і феодального способів виробництва.
Натуральним залишається господарство в деяких племен, що стоять на низькому ступені розвитку (в Океанії, Центральній Африці та ін.).
Натуральна економіка збереглася в економічно відсталих районах земної кулі, де до колонізації їх європейцями панували родо-племінні або феодальні стосунки. У країнах, які звільнилися від колоніальної залежності в середині XX століття, населення було зайнято в натуральному або напівнатуральному господарстві.
Товарне виробництво – це організаційна форма суспільного виробництва за якої продукти виробляються відокремленими господарюючими суб’єктами не для власного споживання, а для обміну через купівлю – продаж.
Типовою формою натурального виробництва в наших умовах є багатогалузеве особисте підсобне господарство селян, яке практично не зв'язане з ринком (або зв'язане епізодично).
Основні риси натурального виробництва:
1)Економічна замкненість -суб*єкт господарської діяльності не вступає в економічні відносини з іншими суб’єктами. усі блага виробляються з власних ресурсів,і призначені для власного споживання.
2)Універсалізація праці – майже відсутній суспільний поділ праці.
3)Прямі економічні зв’язки між виробництвом і споживанням – стадія обміну відсутня.
4)тверде закріплення робочих місць і обов'язків за визначеними працівниками, відсутність мобільності робочої сили;
5)відсутність можливостей для обміну досвідом і поширення технологічних нововведень;
6)додатковий продукт, як правило, не набуває товарної форми;
7)виробничі відносини виступають поза упредметнену форму як відносини між самими людьми, а не як відносини між продуктами їхньої праці.
Основним протиріччям натурального господарства, джерелом його розвитку є протиріччя між виробництвом і споживанням. Єдиним мотивом до удосконалювання виробництва є тільки власна незадоволеність у споживанні. Звідси випливають висновки:
1 Оскільки зовнішніх економічних стимулів розвитку натурального господарства не існує, технічний і економічний прогрес у ньому розвивається вкрай повільно.
2 Натуральне господарство характеризується стійкістю і консерватизмом.
18.Товарне виробництво. Передумови виникнення товарного виробництва. Основні риси простого і розширеного товарного виробництва.
Товарне виробництво — це така форма організації суспільного виробництва за якої продукти виробляються для обміну. Виробники тут спеціалізуються на виготовленні певної продукції, що зумовлює необхідність обміну у формі купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами.
Перетворення натурального виробництва в товарне зумовлене розвитком поділу праці. Але поділ праці лише тоді стає основою формування товарного виробництва й обміну продуктів через ринок, коли відбувається відокремлення виробників як самостійних власників засобів виробництва.
Причинами виникнення товарного виробництва були: 1) поділ праці, 2) приватна власність на засоби виробництва, 3) економічна відокремленість товаровиробників.
Розрізняють просте й розвинуте (розширене).
Просте товарне виробництво базується на особистій праці власника засобів виробництва. Воно дрібне за своїми розмірами. У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт. Прагнення простого товаровиробника виробляти більше продукції для продажу на ринку прискорювало процес розшарування виробників, що призводило до збагачення одних і зубожіння інших. І ніякі сили не могли зупинити цей закономірний процес.
Водночас відбуваються істотні модифікації в самих товарних відносинах. З одного боку, з'являються власники грошей і засобів виробництва, з іншого — люди, позбавлені їх, які перетворюються в найманих робітників.
Таким чином, просте товарне виробництво стало ґрунтом для виникнення капіталістичного господарства і капіталістичних відносин. Цьому процесу значно сприяло й так зване первісне нагромадження капіталу — насильницьке відокремлення виробників від засобів виробництва, а також розвиток купецького та лихварського капіталів. Наслідком цього є те, що виробники позбавляються не тільки засобів виробництва а й предметів споживання і перетворюються в найманих робітників. Це означає, що поряд з ринком засобів виробництва і засобів споживання виникає новий ринок — ринок праці. Така форма господарства, за якої товаром стає не лише продукт людської праці, а й сама робоча сила людини, називається капіталістичним товарним виробництвом.
Оскільки за капіталізму всі або майже всі продукти праці виготовляються як товари і робоча сила є товаром, товарне виробництво набуває загального характеру і стають необхідними постійні економічні зв'язки між людьми щодо обміну товарами.
У процесі розвитку суспільного поділу праці натуральне виробництво поступово перетворюється в просте товарне виробництво, а просте — у розвинуте або капіталістичне виробництво.
Воно е основою ринкової економіки.
Ринкова економіка — це геніальне досягнення людства, якому нема альтернативи в оглядовій перспективі. Життя показало, що економіка, яка відкидала необхідність розвитку товарного виробництва та ринкових відносин, відкидала й досягнення світової цивілізації, чим прирекла себе на саморуйнування і розпад.
Сучасне товарне виробництво характеризується:
1) поглибленням суспільного поділу праці, розвитком колективного виробництва і колективних форм власності;
2) розширенням форм економічних зв'язків (контракти, замовлення, кооперація праці);
3) державним регулюванням виробництва. Держава регулює грошову систему, фінанси і кредитні відносини;
4) посиленням взаємозалежності товаровиробників;
5) значним розширенням державного виробництва товарів і послуг.
Основні риси:
1)суспільний поділ праці – відокремлені суб’єкти господарювання спеціалізуються на виробництві певного продукту.
2) приватна власність на засоби виробництва - суспільний поділ праці створював умови для виникнення й утвердження приватної власності. Відносини приватної власності на засоби виробництва і продукцію є важливою рисою товарної форми виробництва;
3) обмін товарами як форма економічного зв’язку між виробниками. В умовах спеціалізованого виробництва, коли кожен товаровиробник виробляє не для себе, а на ринок, і через ринок отримує все необхідне, то єдиною формою зв’язку між товаровиробниками виступає обмін товарами;
4) стихійний характер товарного господарства. Суспільний поділ праці та приватна власність на засоби виробництва дроблять економіку на безліч відокремлених, автономних підприємств, які виробляють продукцію на ринок і які залежать від ринку; це об’єктивно породжує стихію виробництва;
5) наявність ринку, тобто особливої сфери, в якій відбувається обмін товарів, зіткнення та узгодження інтересів виробників і споживачів товарів. Простий обмін (Т—Т) поступово замінюється товарним обігом, а разом з грошима з’являються ціни.
