1. Предмет, функції та головні завдання політичнох економії.

Предмет політичної економії – дослідження закономірностей функціонування і розвитку системи економічних відносин між людьми.

Головне завдання політичної економії – характеристика економічних систем через аналіз виробничих відносин.

Функції політичної економії:

1. Формування наукового економічного мислення.

2. Пізнавальна – є основою формування наукового економічного мислення. Сутність її полягає у глибокому всебічному вивченні економічних відносин, виявленні законів та тенденцій економічного розвитку.

3. Методологічна – економічна теорія є методологічною основою усіх інших економічних наук, тобто розробляє загальні методологічні принципи, які використовуються у інших економічних науках.

4. Практична – полягає у розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обгрунтуванні економної політики держави. Практична діяльність на основі економічних законів забезпечує зростання життєвого рівня населення.

5. Прогностична – полягає у можливості передбачення (прогнозування) розвитку економічних процесів.

2. Економічні закони та категорії. Методи дослідження економічних явищ та процесів.

Економічні категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. (наприклад: ціна, товар, попит, власність)

Система економічних категорій є субординована, тобто кожна наступна категорія підпорядкована попередній та виводиться з неї, є її розгортанням. Виділяють вихідні, основні та похідні економічні категорії. Уся система економічних категорій історично конкретного суспільного способу виробництва визначається певною вихідною категорією, яка, у свою чергу, зумовлює основну та похідні категорії.

Наприклад, вихідною категорією виробництва є товар, основою – капітал, похідним – додана вартість, прибуток, заробітна плата.

Економічні закони – відображають найсуттєвіші, сталі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв`язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Економічні закони виражають сутність економічних відносин.

Система економічних законів включає всезагальні, загальні та специфічні закони.

Всезагальні закони діють в усіх економічних системах. Вони є законами соціально-економічного прогресу, оскільки виражають фундаментальні основи та послідовність розвитку людського суспільства на усіх етапах.

Загальні закони діють у декількох економічних системах, де є відповідні умови для їх функціювання.

Специфічні закони діють тільки у межах однієї економічної системи.

Загальні властивості економічних законів та законів природи полягає у тому, що вони мають об`єктивний характер, тобто виникають і існують незалежно від волі і свідомості людей. Вони обумовлюються наявними соціально-економічними умовами.

Економічні закони:

• Є законами господарської діяльності і поза нею не існують;

• Мають історично минущий характер;

• Відкриттю та використанню їх людиною протидіють сили суспільства, що сходять з політичної арени.

Закони природи:

• Як закони природи можуть діяти поза людським суспільством;

• Діють завжди, довічно;

• Відкриття та використання відбуваються відносно спокійно, не викликаючи суттєвих соціально-економічних суперечностей.

Методи дослідження економічних явищ та процесів

В економічних дослідженнях застосовують методи індукції і дедукції. Під індукцією розуміємо виведення принципів, законів э аналізу фактів. Метод індукції означає хід думок від аналізу фактів до теорії, від часткового до загального. Зворотний процес, тобто коли економісти вивчають ті чи інші проблеми, йдучи від теорії до окремих фактів І перевіряють або відкидають цим теоретичні положення, називається дедукцією. Індукція і дедукція — не протилежні, а взаємодоповнювальні методи дослідження.

При дослідженні економічних явищ і процесів широко застосовується метод абстракції, що означає очищення наших уявлень від випадкового, одиничного і виділення з них стійкого, типового. Отже, абстрагування — це узагальнення. В економіці воно має практичне значення. Правильна теорія ґрунтується на аналізі фактів і вона є реалістичною. Теорії, що не узгоджуються з фактами, є антинаукові; застосування їх часто зумовлює викривлення в економічній політиці.

Важливим засобом пізнання економічних процесів і явищ є використання методів аналізу і синтезу. Аналіз передбачає розчленування предмета (явища чи процесу) на складові частини, виділення окремих сторін, ознак. Синтез, навпаки, означає поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність. Аналіз сприяє розкриттю істотного в явищі, а синтез завершує розкриття суті, дає можливість показати, в яких формах це явище притаманне економічній дійсності, веде до узагальнення.

Завершальною ланкою пізнання економічних процесів і явищ, критерієм істини є суспільна практика.

Усі економічні науки поділяють на два види: теоретичні та практичні. Теоретичні — це науки, які вивчають закони та суттєві економічні взаємозв'язки в реальній діяльності на макрорівні. До них належать політекономія, макро- та мікроекономіка. Прикладні — науки, які вивчають, як проявляються економічні закони і взаємозалежності в конкретних галузях і сферах господарювання. До них належать, наприклад, економіка промисловості, транспорту, сільського господарства, торгівлі.