4.Обробка поверхонь малярними складами. Інструменти і апарати для ведення малярнихробіт

У залежності від якості матеріалів, що застосовуються і складності технології розрізнюють просту обробку, що застосовується для підсобних, другорядних приміщень, тимчасових будівель; поліпшену — для житлових і громадських будівель і високоякісну — для театрів, клубів, вокзалів тощо.

Малярні склади поділяються на фарби, емалі і лаки, що служать для остаточної обробки поверхонь, і допоміжні склади і матеріали для обробки і підготовки поверхонь під забарвлення або лакування.

Фарби і емалі наносять тонким шаром (50...500 мкм). Після висихання вони утворять непрозору покривну плівку, яка міцно пов'язується з підготовленою поверхнею.

Допоміжними складами є грунтовки, підмазки і шпаклівки.

Грунтовкунаносять в рідкому стані тонким шаром для придання однорідної пористості поверхні, що обробляється, а також для посилення зчеплення подальшихмалярних шарів з основою і для попереднього забарвлення (огрунтовки) металевих поверхонь, столярних виробів тощо.

Водні малярні склади мають невеликий термін придатності від 2 до 36год. Їх виготовляють на центральних фарбозаготівельних підприємствах і у вигляді напівфабрикатів (концентратів, паст, брикетів, а також сухих сумішей) доставляють в тарі до об'єкта. На місці робіт їх розбавляють до потрібної в'язкості (від 15 до 50 с по віскозиметруВЗ-4) або змішують суху суміш із в'яжучим, перетворюючи в малярний склад, що негайно застосовується.

Олійні фарби і склади виготовляють на лакофарбових заводах і постачають будівельним організаціям густо замішеними (пігменти, замішані на оліфі) або готовими до вживання (в заводській упаковці).

Сучасні лакофарбувальні матеріали на основі перхлорвінілових, кремнійорганічних, органосилікатних, ізопрінових, акрилових і інших синтетичних плівкоутворюючих речовин, чистих або з наповнювачами, знижують внутрішні напруження в обробному покритті.

Ті, що поступають із заводів і фарбозаготівельних цехів малярнінапівпродукти переробляють в готові для застосування склади на малярних станціях або в майстернях.

Пересувна малярна станція розміщується у втепленому фургоні на двовісних причепах і обладнана для приготування водно-клейових і масляних складів.

Найважливішими властивостями готового до використаннямалярного складу є в'язкість (або робоча малярна консистенція), термін придатності, міракорелюючого впливу (бетонні, залізобетонні, гіпсобетонні і інші збірні конструкції повинні мати поверхню, що не вимагає шпаклювання перед забарвленням), а також токсичність і вогненебезпечність.

В'язкість складу визначають технічним віскозиметромВЗ-4. Показник в'язкості — час в секундах, протягом якого склад повністю витікає через отвори віскозиметра. Термін придатності деяких малярних складів дуже обмежений (від 3 хв до 2 год). Склади, що містять мідний купорос, роз'їдають метал апаратів, тому такі склади звичайно наносять вручну.

Вручну малярну обробку виконують при невеликому об'єміробіт, а також якщо операції ще не механізовані.

Для шпаклівки поверхонь застосовують дерев'яні, металеві або гумові шпателі.

Комплектом машин і механізмів малярну обробку виконують в масовому будівництві. Шпаклівкунаносять агрегатом, працюючим від пересувного компресора. Для обробки шпаклівки застосовують затирочно-шліфувальні машини (ІЕ-6201А, ІЕ-2201 і ін.). Шліфування проводиться на дільницяхплощею 1...1.2 м² плавними рухами з легким натиском. Малярний склад під тиском подається до форсунки, де внаслідок обертального руху рідина переходить в каплеподібнийстан і, проходячи через вузьку щілину, у вигляді факелу викидається на поверхню, що забарвлюється.

Стелі забарвлюють за допомогою агрегату, обладнаного розчинопомпою.

Олійні, емалеві, синтетичні і в'язкі водно-клейові фарби, а також грунтовочні склади наносять методом пневматичного розпилення за допомогою пістолетів-фарборозпилювачів. Фарба або рідкий грунтовочний склад під тиском 0,3...0,5 МПа подається по гумовому шлангу до сопла пістолета; по іншому шлангу до сопла поступає стисле повітря, яке захоплює і попутно розпилює малярний склад, перетворюючи його в факел, що вилітає з великою швидкістю.

Широко застосовують для забарвлення валики з хутряним, поролоновим покривом і пневмовалики, до яких фарба подається під тиском від фарбонагнтальногобачка.

Бетонні поверхні перед фарбуванням очищають від пилу, бруду і патьоків розчину і перетирають цементним розчином місця, де є вади. Відремонтовані поверхні шліфують, потім грунтують і забарвлюють.

Стальні покриття фарбують пістолетами-фарборозпилювачами або маховими кистямивздовж гребенів за два рази фарбами на залізному сурику. Для забарвленнясходовихпоручнів і балконних огорож рекомендується застосовувати спарений валик. Після набору фарби валики роз’єднують спеціальним ключем і вводять між елементами огородження, рухаючи валик вгору-вниз або по горизонталі.

Радіатори зручно фарбувати фігурними кісточками, які дозволяють покривати фарбою зовнішню і пристінну поверхні радіатора, або пістолетом-фарборозпилювачем.

Для забарвлення труб малого діаметра застосовують пристосування, внутрішня зігнена поверхня якого покрита цигейкою або поролоном.