6.4. Конструктивні особливості і методи установки опалубок

1. Розбірно-переставна опалубкаскладається з окремих щитів і підтримуючих частин: ребер, стяжок і т. д. На висоті опалубочні щити підтримують риштування. Технологічний процес влаштування опалубки полягає в наступному: щити опалубки встановлюють вручну або краном і закріпляють в проектному положенні, після бетонування і досягнення бетоном міцності, що допускає розпалублення, опалубочні і підтримуючі пристрої знімають і переставляють на нову позицію (звідси і назва розбірно-переставна).

Розрізнюють два основних видиопалубочних форм розбірно-переставної опалубки: дрібнощитову і крупнощитову.

Дрібнощитовуопалубочну формузбирають вручну змалорозмірних щитів масою не більше за 50 кг і площеюбіля 1 м². Конструктивно малорозмірні щити являють собою палубу (з дощок, стального листа або водостійкої фанери) з обрамленням і ребрами жорсткості.

Основний елемент крупнощитовоїопалубочної форми - крупнорозмірнапанель суцільна або зібрана здрібних щитів. Маса елементів крупнощитової опалубки досягає 500 кг. Тому її встановлюють і розбирають за допомогою крана.

У цей час в практиці будівництва в широких масштабах застосовується уніфікована(універсальна) опалубка, що складаєтьсяз інвентарних щитів різних типорозмірів з інвентарними кріпленнями і підтримуючими пристроями. Габарити основних щитів уніфікованої опалубки кратні, як правило, одному модульному розміру (300 мм по ширині і 100 мм по висоті). Прикладом такої опалубки може служити уніфікована стальна опалубка «Моноліт», в комплект якої входять основні щити, кутові щити, кріплення, інвентарне пристосування для комплектування щитів в крупнорозмірні панелі, монтажні кутики, несучі ферми, інвентарні клинові затиски, натяжні крюки, пружиннийз’єднувач.

2. Зниження трудомісткості опалубочнихробіт і збільшення їх темпів виконання досягають за рахунок попереднього укрупнювального збирання елементів опалубки у великіопалубочні блоки і блок-форми. Опалубочніблоки і блок-форми - це просторові конструкції, внутрішні поверхні яких відтворюють форму елемента, що бетонується, зібрані зстальних щитів на роз'ємних або шарнірних кріпленнях. Іноді (наприклад, при бетонуванні великого числа конструкцій одного і того ж типорозміру) елементи блоку з'єднують на зварюванні. Доставлені до місця установки опалубочні блоки і блок-форми можна відразу встановлювати в проектне положення. Монтують і демонтують такі блоки за допомогою крана.

Досить часто приходиться виконувати бетонні роботи на висоті. Підтримуючі риштування складаються з стійок, прогонів , розкосів і лаг, які утворюють жорстку просторову конструкцію, фіксуючу опалубку в проектному положенні.

Привлаштуванні опалубки стрічкових фундаментівз інвентарних щитів останні з'єднують інвентарними схватками. Поперечний розмір фіксують тимчасовими розпірками на підкосах і торцевими щитами опалубки. Для сприйняття бічноготиску бетонної суміші протилежні панелі з'єднують тяжами, пропущеними через схватки і закріпленими за допомогою клинових замків. Встановлюють опалубку в такій послідовності: по обидві сторонипідмурівки, через 3...4 м встановлюють і вивіряють маякові щити, відстань між якими кратна ширині або довжині щитів. Після закріплення маякових щитів підкосами і тимчасовими розпірками їх з'єднують схватками на клинових затисках і стяжками. Потім до схваток за допомогою натяжних крюківприкріпляють інші щити.

Дощату опалубку ступінчастих фундаментівстаканного типу збирають з пар щитів: заставних і накривних. У кожному ярусі заставні щити вставляють між накривними, і отриманим таким чином короб стягуютьтяжами або скрутками, які сприймають бічнийтиск бетонної суміші.

Приопалубленні ступінчастих фундаментівблоковою формою збирання її ведеться в наступному порядку: на спланованому грунтовому майданчику збирають нижній короб; на несучі ферми за допомогою натяжних крюків навішують щити; на ребра щитів короба наносять риски, які вказують положення осей. За допомогою крана короб встановлюють в проектне положення, з'єднують протилежні панелі стяжками і закріпляють їх клиновими затисками. У тому ж порядку збирають, встановлюють короби наступних рівнів і з'єднують нижні пояси ферм нижнього короба між собою струбцинами або хомутами.

Іноді в блокову опалубку (блок-форму) заздалегідь монтують і закріпляють арматурний каркас і потім встановлюють в проектне положення краном. Таку конструкцію, що складається з арматурного каркаса і опалубки, називають арматурно-опалубочним блоком.

Дерев'яну опалубку колонвлаштовуютьз щитів. Короб охоплюють дерев'яними або металевими хомутами, що скріпляються з допомогою клинів, що сприймають бічнийтиск суміші. Короб вставляють в рамку, укріплену на підколоннику або перекритті. У нижній частиніодногоз щитів є отвір, через який з короба видаляють сміття, перед бетонуванням отвір закривають спеціальним щитком. У верхній частині щитів звичайно є вирізи, обрамовані рейками, для примикання прогонів або балок.

Опалубка балок і прогонів складається з двох бічних щитів і днища, що вставляється між ними. Бічні щити знизу кріплятьприжимними дошками, зверху ж при висоті балок до 45 см вони утримуються опалубкою плити або поперечними стяжками. Днище спирається на оголовок стійок або на інші опори. Стійки під балками і прогонами встановлюють звичайно на відстані 1,5…2 модна від одної.

Опалубка плит ребристих перекриттів складається з опалубочних щитів, що укладаються на кружала, які, в свою чергу, встановлюють на підкружальні дошки. Кружала виконують з дощок (на ребро) або з брусків і закріпляють в проектному положенніфризовою дошкою, що є крайньою дошкою палуби плити.

Приустановці опалубки ребристого перекриття насамперед укладають і закріпляють кріпильні рамки в основі колони, а потім встановлюють опалубку колон, закріпляючи її тимчасовими підкосами. Заздалегідь заготовлену арматуру опускають в короб зверху і кріплять до нього. Якщо арматура колони в'яжеться або укрупнюється на місці, то одинз щитів короба наживляють монтажними цвяхами, хомути в цьому випадку надівають на щити післяустановки арматури. На опалубку колон укладають щити днища прогонів. Післяустановкибічних щитів опалубки прогонів на них укладають щити днища балок і негайно встановлюють стійки. Стійки розшивають в двох напрямах, а підкоси колон знімають. Потім до бічних щитів опалубки балок прибивають підкружальні дошки і встановлюють кружала, на які укладають щити опалубки плити.

Опалубку стін збирають з комплекту дощатих або стальних щитів, стяжних болтів і розчалок. Спочатку встановлюють щити опалубки з одного боку стіни. Змонтувавши арматуру, встановлюють опалубку з іншого боку стіни і скріпляють стяжними болтами. Стіни товщиною більше за 250 ммопалублюють на висоту до 6 м. Якщо товщина стіни менше, щити другої сторони опалубки встановлюють поярусно на висоту не більше за 1,5 м.

3. Об'ємно-переставна (тунельна) опалубкаскладається з просторових металевих П- подібних секцій, з яких збирається опалубочний блок на ширину будівлі. Бічніпанелі служать внутрішньою опалубкою монолітних стін, а верхня палубою перекриття. Повністю зібрану опалубку встановлюють в проектне положення за допомогою крана. Після того як бетон набрав розпалубочну міцність, опалубку демонтують, не розбираючи її на складові елементи. Для витягання опалубки із забетонованої секції елементи верхньої панелі опускають за допомогою домкратів, а бічні панелі відгинають від стін. Потім опалубку на катках висувають по інвентарних шляхах, укладених по перекриттю, на сусідню позицію або на спеціальні підмости. Останні влаштовують з подовжньоїсторони будівлі, звідкизнову закріплену секцію переставляють краном на нову позицію.

Існує багато конструкцій об'ємно-переставної опалубки (П- подібна, Г- подібна) з різними системами складання.

3. Ковзаюча опалубка на відміну від інших видів опалубок при переміщенні по висоті не відділяється від конструкції, що бетонується, а ковзає по її поверхні, пересуваючись в процесі бетонування за допомогою підіймальнихпристроїв. Основні елементи опалубки щити, домкратний рами, робоча підлога, підмости, домкрати і домкратний стержні.

Опалубочні щити, що звичайно мають висоту 1,1..1,2 м, охоплюють споруду, що бетонується по зовнішньому і внутрішньому контурах. Для зменшення сил тертя при підйомі опалубки щитам додаютьконусність в межах 1/500...1/200 висоти щита (поширюючи донизу). Таким чином, відстань в світлу між щитами вгорі на 10...12 мм менша, ніж внизу. Конусність зменшує небезпеку зривів і задирів бетону при підйомі опалубки.

Для підйому ковзаючої опалубки застосовують гідравлічні і електромеханічні домкрати. Найбільш широко застосовуються гідравлічні домкрати. Основні вузли гідравлічного домкрата - циліндр із затискним пристосуванням і поршень з штоком. Для запобігання зчепленню домкратний стержня з бетоном до основи домкрата приєднують спеціальну захисну трубку, що обіймає домкратний стержень і пропускається між щитами опалубки. При бетонуванні трубка утворить в бетоні канал, в якому вільно (без зчеплення) розміщується домкратний стержень. По закінченні бетонування домкратний стержень може бути витягнутий з бетону. Швидкість бетонування в ковзаючій опалубці 3 м³/добу, а трудомісткість укладання 1 м³ бетонної суміші складає 0,9...1 люд-дн.

5. Горизонтально переміщувана (катуча) опалубкапризначена для безперервного поярусного бетонування бетонних і залізобетонних стін постійного і змінного перерізу товщиною 12...60 см. і висотою до 6 м. Щити опалубки висотою 1,2…1,5 м і довжиною 6...8 м закріплені на стійках рами.

Стійки встановлені на возиках, оснащених катками. Вертикальне переміщення щитів здійснюється з допомогою електричної лебідки по вертикальних стійках рами на повзунах. Щити закріпляють на стійках по висоті фіксаторами. Швидкість горизонтального пересування опалубки при бетонуванні 6...8 м/год.

6. Нез′ємна опалубкапісля бетонування основної конструкції не знімається, а залишається в її тілі і працює разом з нею. У залежності від умов опалубка може бути використана як гідроізоляційний, утеплюючий, декоративний або облицювальний шар конструкції. Нез′ємну опалубку збирають переважно із залізобетонних і армоцементних плит, стальних листів і тканої стальної сітки.