57.Сутність та необхідність державного регулювання банківської системи.

Регулювання діяльності банків — це важлива функція держави, яку вона виконує з метою забезпечення стабільності банківської системи. Під регулюванням діяльності банків розуміють насамперед створення відповідної правової бази. По-перше, це розроблення та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків (наприклад, закон про центральний банк країни, закон про банки і банківську систему). По-друге, це ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Вони базуються на чинному законодавстві і конкретизують, роз’яснюють основні положення законів. Законодавчі і нормативні положення визначають такі межі поведінки банків, які сприяють надійному й ефективному функціонуванню банківської системи. Важливою і специфічною складовою процесу регулювання діяльності банків є нагляд за банками, під яким розуміють насамперед моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме: створення нових банків та їхніх установ; діяльності банків; реорганізації та ліквідації банків. З метою здійснення банківського нагляду регулятивно-наглядові органи, уповноважені державою, мають широкі повноваження, а саме: отримання необхідної інформації про стан як окремого банку, так і всієї банківської системи; перевірка дотримання банками законодавчих і нормативних актів, що регламентують їхню діяльність; оцінювання якості управління банківськими ризиками; застосування до банків адекватних заходів реагування.

59.Антимонопольне регулювання банківської діяльності

У нашій країні функція реалізації антимонопольної політики держави покладена на Антимонопольний комітет України. Даний орган, наділений спеціальним статусом, здійснює наступні завдання стосовно підтримки конкуренції в економіці країни: -контролює дотримання конкурентного законодавства всіма суб’єктами господарської діяльності України, у тому числі суб’єктами банківської діяльності; -контролює концентраційні та інші узгоджені дії ринкових суб’єктів; -контролює процеси ціноутворення на послуги; -сприяє розвитку добросовісних конкурентних відносин. Що стосується Національного банку України, то він здійснює опосередковане регулювання конкуренції за допомогою нормативно-правових актів, які включають певні рекомендації або обмеження щодо діяльності банківських установ. Аналіз антимонопольної діяльності в банківській сфері України дозволив зробити наступні висновки: - у вітчизняному законодавстві відсутні закони, які регулюють захист конкуренції саме на ринку банківських послуг; - у нашій країні відсутні методики визначення рівня конкуренції та концентрації комерційних банків. Державне антимонопольне регулювання на ринку банківських послуг повинно передбачати методику оцінки рівня конкуренції між комерційними банками, затверджену законодавчу. Така методика має враховувати особливості банківської системи України, а також бути здатною реально оцінити та виявити випадки концентрації, зловживання домінуючим становищем, антиконкурентні злиття та поглинання банківських установ тощо.