1.3. Система показників, які використовуються для оцінки ефективності діяльності підприємства

Сучасний етап розвитку економіки України обумовлює високі вимоги до оцінки ефективності діяльності суб'єктів господарювання в цілому та в розрізі структурних підрозділів. Адже всі поточні операції та події в діяльності підприємств вимірюються, фіксуються, перетворюються в певні показники, які з часом стають основою для прийняття управлінських рішень, а отже, „фундаментом" майбутнього. Проблемним питання залишається необхідність вибору із множини показників тих, які дійсно здатні сприяти (а не заважати) ефективному управлінню.

Методика аналізу показників ефективності діяльності підприємств посідає важливе місце в роботах багатьох вітчизняних та зарубіжних економістів, зокрема: М. І. Баканова, М. А. Болюха, О. О. Кисельової, Г. В. Савицької, В. В. Сопка, Р. С. Сайфуліна, М. Н. Чепуріна, М. Г. Чумаченка, А. Д. Шеремета та інших. Однак проведені дослідження дають підставу стверджувати про відсутність системного підходу до вивчення ефективності діяльності господарюючих суб'єктів в цілому та їх структурних підрозділів. Окрім того, кожна окрема галузь економіки має свої специфічні особливості, що викликають необхідність детального розгляду показників ефективності по відношенню до неї.

Проблема ефективності займає одне з центральних місць серед сукупності проблем, що стоять перед суспільством. Особливо актуальною ця проблема стає на сучасному етапі розвитку економіки у зв'язку зі зростанням дефіциту сировинних ресурсів, посиленням конкуренції, глобалізацією бізнесу, збільшенням підприємницьких ризиків. Звідси, вивчаючи кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, важливо аналізувати не тільки динаміку, структуру, чинники та резерви зростання прибутку, але і співвідношення ефекту (прибутку) з наявними або використаними ресурсами, а також з доходами підприємства від його звичайної та іншої господарської діяльності [1, с. 127].

Прибуток є не тільки джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб організації, але й набуває все більшого значення у формуванні бюджетних ресурсів, позабюджетних і благодійних фондів. Прибутковість господарюючого суб'єкта характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник прибутковості - сума прибутку (доходів). Відносний показник - рівень рентабельності. Абсолютні показники дозволяють проаналізувати динаміку різних показників прибутку за ряд років. При цьому слід зазначити, що для отримання більш об'єктивних результатів слід розраховувати показники з урахуванням інфляційних процесів. Відносні показники менше піддані впливу інфляції, адже являють собою різні співвідношення прибутку і вкладеного капіталу, або прибутку і виробничих витрат. Для оцінки рівня ефективності функціонування підприємства найчастіше використовують відносні показники - показники рентабельності (прибутковості, прибутковості) [19, с. 139].

Рентабельність - це ступінь прибутковості, вигідності бізнесу. Вона вимірюється за допомогою цілої системи відносних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, комерційної, інвестиційної і т.д.), вигідність виробництва окремих видів продукції і послуг.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька форм модифікацій в залежності від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовуються в розрахунках.

Поддєрьогін А.М. зазначає, що різні варіанти обчислень прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, якими користуються для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності [23, с. 107].

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, тобто прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), та окупність витрат. їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Тому їх використовують для оцінки підприємства а також як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні. При прийнятті рішень, пов'язаних з управлінськими процесами формування прибутку, використовується показник рентабельності капіталу, витрат та продаж [2].

На практиці використовується два варіанти вимірювання норми рентабельності. Це відношення прибутку до поточних витрат - витрат підприємства (собівартості) або до авансованих вкладень (основних виробничих фондів та оборотних коштів). Обидва вимірники пов'язані між собою показником швидкості обороту авансованих вкладів. При цьому прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу доходу, його перерозподілу та кінцевого використання.

У практиці роботи підприємств застосовується ряд показників рентабельності:

Рентабельність активів (Р_а) характеризує ефективність використання наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

Ра=Пз(ч/К_а*100,

де П_з(_ч)- загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

К_а - середня сума активів за річним балансом.

Обчислюється цей показник, виходячи із валового (до оподаткування), або чистого (після оподаткування) прибутку.

Рентабельність власного капіталу (Р_в._к.) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Рв.к=Пч/Кв*100,

де П_ч - чистий прибуток підприємства; К_в - власний капітал.

Рентабельність акціонерного капіталу (Р_а._к.) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється за формулою:

Р_а._к=Пч/Кс*Ш0,

де К_с - статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Рентабельність продукції (Р_п) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначає відношення прибутку від реалізації продукції (Пр._п.) до загальної її собівартості за той же період (Ср.п), тобто

Рп=Пр.п./Ср.п*100

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку від реалізованої продукції до загального обсягу. У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність одного виробу (Р_і) розраховується за наступною формулою:

Рі=(Ц-Сі)/Сі*100,

де Ц, С_і - відповідно ціна і собівартість і-го виробу.

Показник рентабельності є одним з основних критеріїв оцінки ефективності роботи підприємства, його підвищення характеризує мета підприємства будь-якої галузі в ринковій економіці, зростання рентабельності сприяє підвищенню фінансової стійкості підприємства.

Важливо при визначенні показників прибутковості підприємства враховувати фактор інфляції. Адже періоди зростання інфляції створюють несприятливі умови для інвестиційної діяльності. Ймовірність прийняття помилкових інвестиційних рішень в цей період різко зростає. Це передусім тому, що в умовах високих темпів інфляції значно спотворюється звітна бухгалтерська інформація підприємства. Використовуючи цю інформацію, інвестори та інші користувачі бухгалтерської звітності підприємства проводять його фінансовий аналіз, в тому числі і аналіз показників рентабельності, ризикуючи отримати помилкові результати та далеку від реальної картину фінансового стану підприємства. Щоб уникнути впливу інфляції на розрахунок фінансових коефіцієнтів прибутковості підприємства, які є одними з найзначнішими показниками при проведенні фінансового аналізу, та для визначення їх реального значення необхідно виконати:

• коригування бухгалтерської звітності за поточним рівнем цін;

• розрахунок реальних фінансових коефіцієнтів на основі скоригованої за рівнем інфляції бухгалтерської звітності;

• порівняння фінансових коефіцієнтів, розрахованих до і після коригування.

Ці кроки є дуже важливими при визначенні показників рентабельності, адже здійснюючи їх аналіз в період високих темпів інфляції одержують завищені значення цих показників, що не дає змогу об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства. Тому підприємству потрібно проводити коригування бухгалтерської звітності підприємства відповідно до рівня цін за період часу, що досліджуються; використовувати об'єктивні й відповідні щодо коригованої статті індекси цін.

Проте коригування бухгалтерської звітності підприємства має значення тільки в умовах високих темпів інфляції. При низькій інфляції спотворення незначні тому ними можна нехтувати. Мінімально допустимий рівень інфляції для коригування бухгалтерської звітності підприємства становить 10% на рік.

Отже, в ринковому механізмі господарювання рентабельність виробництва відіграє провідну роль. Без прибутку не може існувати ні бізнес, ні підприємництво. Тому рентабельність виробництва - це перш за все генератор ринкової системи. Рентабельність виробництва буде виконувати в повній мірі притаманну їй функцію провідної ланки механізму господарювання при умові досягнення такого рівня, при якому товаровиробники будуть отримувати прибуток, розмір якого буде достатнім для здійснення накопичення в необхідних розмірах і стимулювання всіх учасників процесу виробництва.