ВСТУП

У системі ринкового механізму господарювання ефективності виробництва належить одне з центральних місць. Особливістю даної економічної категорії як елемента цього механізму є комплексний характер, різноманітність виконуваних функцій та показників, для здійснення оцінки. Підприємництво як один з основних факторів прогресу в умовах ринку не випадково визначається як діяльність, спрямована на отримання прибутку. Закони ринкової економіки не дозволяють виробляти продукцію, реалізація якої приносить збиток. Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі зробленими витратами. Тому у ринковій економіці на перше місце виходить фінансовий блок показників ефективності, в основі яких лежить прибуток.

Таким чином, стійкість економічного розвитку виробничого підприємства та посилення його конкурентних позицій залежить від ефективності господарської діяльності, що зумовлює актуальність дослідження методичних підходів до оцінки ефективності виробництва підприємств.

Дослідженням проблеми оцінки ефективності виробництва приділяли значну увагу такі вітчизняні і зарубіжні вчені: І.О.Бланк, Г.М.Захарчин, А.Ф.Кіт, Й.М.Петрович,А.М.Поддерьогін, А.Шеремет, А.В.Шегда та інші. Проте на сьогоднішній день і досі залишається коло невирішеними питань, особливо з урахуванням галузей виробництва підприємства.

Метою курсової роботи є уточнення поняття та визначення сукупності показників для оцінки ефективності виробництва на підприємствах виробничої промисловості.

Відповідно до мети, були поставлені наступні завдання:

• розглянути підходи до трактування терміну «ефективність» та визначити основні класифікаційні ознаки;

• розглянути порядок оцінки ефективності діяльності підприємств та сукупність показників, що її характеризує

• надати організаційно-економічну характеристик ДП «Липницький спиртовий завод»

• дослідити ефективність використання матеріальних ресурсів підприємства;

• визначити основні шляхи підвищення прибутковості підприємства.

Об’єктом курсової роботи є державне підприємство харчової промисловості ДП «Липницький спиртовий завод»

В процесі написання курсової роботи були використані закони та інші нормативні документи з організації господарської діяльності підприємств, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених в області з питань економіки підприємства, довідково-інформаційні видання, підручники та навчальні посібники.

Розділ 1 теоретичні основи визначення ефективності виробництва

1. Сутність поняття «ефективність» як економічної категорії

Сучасні ринкові умови господарювання потребують від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва. В умовах ринку для забезпечення економічного розвитку підприємства змушені постійно контролювати і підвищувати економічну ефективність своєї діяльності. Поняття ефективності як економічної категорії достатньо досліджувалось у вітчизняній і в зарубіжній економічній літературі, проте до цього часу немає однозначного чіткого трактування економічної сутності даної категорії та єдиних критеріїв, за якими вона може бути оцінена кількісно і якісно. Значною мірою це пояснюється складністю і багатогранністю категорії ефективності.

Для визначення сутності поняття «ефективність» перш за все звернемо увагу на поняття «ефект». Термін "ефект" у перекладі з латинської означає "результат". Отже, категорія "ефективність" може інтерпретуватись як "ре­зультативність". Термін ефект має значення результату, на­слідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовніш­нього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст деякої змінної або різ­ниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що зна­чення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як пози­тивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і ок­ремо не розглядати [11, с.513].

Таким чином, шляхом співставлення результату процесу функціонування будь-якого підприємства з витраченими для цього ресурсами можна визначити ефективність його функціонування.

Прийнято вважати, що безпосередньо термін «ефективність» спершу з'явився в опублікованих працях економічного напряму. Так, наприклад, цей термін вжито в роботах Вільяма Петті - одного із засновників класичної політекономії, а також Франсуа Кене. Однак як самостійне економічне поняття «ефективність» ними не розглядалося. Більшістю вченими цей термін вживався у контексті виміру результативності та використовувався для оцінки тих чи інших результатів дій економічних агентів [26, с.251].

Варто відмітити, що А. Сміт також не вживав термін «ефективність» у своїх працях як окрему категорію. Проте заслуговує на увагу думка про сутність терміну «ефективність» одного із класиків політекономії Д. Рікардо. Він трактував її як «відношення результату до певного виду витрат». Ним була зроблена спроба оцінити ефективність капіталу. Зокрема, він довів, що чим менш довговічний капітал, тим більше потрібно витрачати праці для збереження його первісної ефективності. Після цього поняття «ефективність» прийнято вважати економічною категорією[26, с.252].

З плином часу, а саме у другій половині XIX століття, термін «ефективність» почав втрачати суто економічне значення, відповідно став використовуватися для оцінки різного роду діяльності суб'єктів господарювання та її результатів.

В економічній науково-практичній літературі поняття ефективності також зазнало певних змін, що були пов'язані, насамперед, із еволюцією науки та зміною тлумачення «економічного ефекту», особливо в частині його інвестиційної й результуючої складових, множинності й різнонаправленості ефектів [33].

Розширенню значенню поняття «ефективність» сприяли і теоретичні розробки в інших науках, наприклад, у праксеології. Засновник праксеології Т. Котарбинський не відокремлював поняття ефективності від правильності й успішності. Успішність діяльності він визначав за допомогою критеріїв: корисність, точність, майстерність, чистота. Він схилявся до думки, що корисним з погляду заданої мети є така дія, завдяки якій досягнення мети стає можливим. Точність визначається ним як ступінь розбіжності (невідповідності зразку), а майстерність означає облік великої кількості додаткових міркувань при обробці продукту (багатофункціональність продукту) тощо.

Подальший розвиток у рамках праксеології термін «ефективність» одержав і у працях Я. Зеленевського. Він розглядав ефективність як один з основних критеріїв нормальної діяльності. Учений увів міру ефективності як відношення сумарної цінності фактичних результатів діяльності до очікуваної сумарної цінності відповідних цілей. Таким чином, Я. Зеленевський визначив ефективність не просто як відношення між результатом і метою, а саме як відношення, опосередковане певними цінностями.

Економічна категорія ефективності виконує цільову функцію, і тому, як правило, використовується як узагальнювальний критерій доцільності й раціональності економіко-організаційних рішень суб'єктів господарювання [10, с.234]. Через категорію ефективності знаходять своє відображення такі найбільш суттєві характеристики фінансово-господарської діяльності, як продуктивність, цілісність, динамічність, еластичність, ділова активність, фінансова стійкість тощо.

Визначення поняття «ефективність виробництва» різними вченими наведена в табл.1.1

Таблиця 1.1

Визначення поняття «ефективність виробництва»

№ з/п	Джерело	Визначення поняття
1	Покропивний С.Ф. [24]	Ефективність виробництва — це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.
2	Іванілов О.С. [12]	Ефективність виробництва – являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу при виробництві різноманітних товарів та послуг
3	Коноплицький В.А. [18]	Ефективність виробництва – співвідношення між результатами та витратами, виробленими для досягнення цих результатів.
4	Райзберг Б.А. [25]	Ефективність виробництва – економічна категорія, що характеризує результативність виробництва у зіставленні з виробничими ресурсами та суспільними потребами.
5	Бойчик І.М. [4]	Ефективність виробництва – це узагальнене і повне відображення кінцевих результатів використання засобів, предметів праці і робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу. Загальну економічну ефективність виробництва ще називають загальною продуктивністю виробничої системи
6	Зайцев Н.Л. [16]	Ефективність виробництва – співвідношення результатів господарської діяльності промислового підприємства і витрат трудових і матеріальних ресурсів

Варто зауважити, що слову ефективність в англійській мові відповідають такі еквіваленти, як effectiveness, efficiency. Однак у фінансовій літературі можна зустріти як подібні, так і відмінні трактування кожного з них, а саме:

effectiveness - результативність, здатність досягати цілі (незалежно від того, якою ціною це було досягнуто);

efficiency - оптимальне співвідношення витрачених ресурсів і отриманих результатів (рентабельність, коефіцієнт корисної дії, продуктивність тощо).

Таким чином, терміну ефективність в англійській мові відповідають відразу мінімум два основних нетотожних еквіваленти, тобто кожне поняття має своє значення.

Отже, ефективність виробництва – це відносний показник діяльності підприємства, який відображає кінцеві результати використання ресурсів за певний часовий період.

Ефективність, як міра отриманих підприємством результатів, застосовується для різноманітних аналітичних оцінок та обґрунтування господарських рішень. З огляду на це, виділяють різні види ефективності для певних потреб.

Найпоширеніша класифікація виділяє наступні види:

• Економічну ефективність – економія суспільно необхідного часу на виробництво та споживання товарів і послуг;

• Соціальна ефективність – збільшення кількості нових робочих місць, рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, підвищення рівня та комфортності життя;

• Екологічна ефективність – гармонізація відносин людини з навколишнім середовищем, зменшення шкідливих викидів тощо [13, с.393].

Різні автори виділяють і інші види ефективності. Зокрема, С.В Покропивний виділяє наступні види ефективності (табл.1.2).

Таблиця 1.2

Класифікація ефективності виробництва

Класифікаційна ознака	Ефективність
1	2
Одержаний результат (наслідки)	 Економічна  Соціальна
Місце одержання ефекту	 Локальна (комерційна)  Народногосподарська
Метод розрахунку	 Абсолютна  Порівняльна
Структура організації виробництва	 Робочого місця  Виробничого підрозділу (дільниці, цеху, виробництва)  Підприємства в цілому

Продовження табл.1.2

1	2
Тип економічного зростання виробництва	 Екстенсивного розвитку  інтенсивного розвитку
Напрям інноваційно-інвестиційної діяльності	 Науки, техніки і технології  Організаційно-управлінських інновацій  Інвестиційних проектів і програм
Характер витрат	 Поточних витрат  Одноразових (капітальних) витрат
Об’єкт оцінки	 Повна (інтегральна)  Часткова (окрема)  Чинникова (багаточинникова)
Масштаб міжнародного співробітництва	 Зовнішньоекономічної діяльності фірми  Діяльності спільних підприємств і транснаціональних корпорацій

Розглянемо виділені види ефективності більш детально.

 Економічну ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких показників належать: обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції; величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва (виробів); економія тих чи тих видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції; продуктивність праці тощо.

 Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшенні умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безробіття, посилення інфляції, погіршання екологічних показників)

 Локальна (комерційна) ефективність визначає означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний зиск (дохід, прибуток).

 Коли ж виробництво продукції на даному підприємстві потребує додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві зв’язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то кажуть про народногосподарську ефективність, тобто сукупний ефект у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг).

 Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємства (організації) за певний проміжок часу

 Порівняльна ефективність відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору ліпшого з них; рівень ефективності відбиває економічні та соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) проти інших можливих варіантів.

Абсолютна й порівняльна ефектиівність доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютної ефективності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період [24, с.254].

Завдання оцінки ефективності виникає в різних ситуаціях і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Перш ніж оби­рати конкретну методику оцінки ефективності, слід з'ясувати, які цілі ставить перед собою суб'єкт, що здійснює оцінку або є її замовником Розглянемо класифікацію типових цілей, що став­лять перед собою суб'єкти, які є зовнішніми щодо підприємства (рис.1.1.).

Такими суб'єктами можуть бути держава, інвестори, парт­нери (постачальники матеріально-технічних цінностей та спо­живачі продукції або послуг), конкуренти, координуючий орган об'єднання.

С УБЄКТИ

І нвестори Оцінка доцільності кредитування;

Оцінка вартості об’єкта інвестування;

Оцінка очікуваного доходу

П артнери Гарантії оплати рахунків

Гарантії поставок продукції

К онкуренти Оцінка конкурентних переваг

Д ержава Доцільність і можливість підтримки

Доцільність приватизації підприємства

Оцінка вартості при приватизації

Визначення шкідливих суб’єктів

О б’єднання Розподіл квот на сировину та продукцію

Узгодження ціноутворення учасників

Рис 1.1. Класифікація цілей оцінки ефективності в залежності від зовнішніх суб’єктів [11, с.529]

У разі, якщо зацікавленим суб'єктом є держава, вона може ставити такі завдання:

1) оцінка ефективності з метою визначення доцільності та способу підтримки суб'єкта господарювання. Таке завдання ви­никає, коли підприємство будь-якої форми власності має нега­тивні фінансові результати, проте виконує важливі соціальні функції (утримує соціальну інфраструктуру певного району, вирішує проблему зайнятості, виготовляє стратегічно важливу продукцію);

2) визначення доцільності приватизації державного підпри­ємства;

3) оцінка вартості державного підприємства, що привати­зується;

4) визначення шкідливих із суспільного погляду економіч­них суб'єктів (наприклад, у зовнішньоекономічній діяльності, монополій).

Інвестори (кредитори) при оцінці ефективності вирішують такі завдання:

1) визначення доцільності інвестування в той чи інший об'єкт. При цьому залежно від того, до якого типу належить інвестор (кредитна установа, стратегічний або портфельний інвестор), застосовується відповідний метод вирішення цього завдання;

2) оцінка ефективності для визначення вартості об'єкта інве­стування;

3) оцінка ефективності для визначення очікуваного обсягу доходу від інвестицій.

Для партнерів основним завданням при визначенні ефектив­ності є оцінка фінансового стану контрагента для запобігання втратам внаслідок неоплати рахунків та иоінпшіішшя зобов'я­зань.

Конкуренти оцінюють ефективність об'єкта з метою визна­чення своїх конкурентних переваг та вибору оптимальної стра­тегії поведінки на ринку.

У разі, якщо підприємство входить до об'єднання якогось типу, то центральний орган об'єднання також вирішує спе­цифічні завдання оцінки ефективності з метою координації ок­ремих аспектів діяльності (збутової, цінової політики, розподіл сировинних зон, перерозподіл фінансових ресурсів та ін.).

Належність до тієї або іншої групи суб'єктів зумовлює не лише відмінності в завданнях, які вони перед собою ставлять при оцінці ефективності, а й інформаційні обмеження на засто­сування певних показників ефективності. Але фактична оцінка ефективності передбачає вибір цільових об'єктів. Такими об'єк­тами можуть бути елементи підприємства, зв'язки між ними та процеси, які відбуваються на ньому.

Отже, аналіз джерел показує, що існує безліч підходів до трактування термінів «ефективність» та «ефективність виробництва». Різноманіття підходів до цієї проблеми пояснюється, насамперед, багатогранністю самого поняття «ефективність», а також теоретичною й практичною складністю вибору й побудови показників ефективності.