1.2 Правові засади функціонування банківської системи України

У процесі побудови в нашій країні правової держави й створення ринкової економіки вирішальне значення набуває чітке правове регулювання банківської діяльності. Діяльність будь-якої системи базується на певних нормах і нормативах, які є основою її стійкої роботи. Не виключенням із цього правила є і банківська система. Щоб суб’єкти банківської системи змогли ефективно працювати держава повинна створити належне законодавчо-правове середовище для їхньої діяльності. Саме наявність належного правового поля є вихідним моментом у забезпеченні стабільного функціонування усіх банків.

Аналіз становлення українського банківського законодавства дозволяє виділити в цьому процесі два етапи.

Перший етап – 1991 – 1999 рр. Цей етап можна назвати періодом становлення банківського законодавства. Він починається з прийняття у березні 1991 р. Верховною Радою України Закону "Про банки і банківську діяльність", який став правовим фундаментом банківської діяльності. Особливістю цього Закону було те, що він регулював діяльність як Національного банку України, так і комерційних банків. В зазначеному Законі визначались основні принципи побудови дворівневої банківської системи України, функції НБУ як центрального банку держави, її емісійного центру, банку банків та органу, що здійснює регулювання банківської системи України. Крім того, цей Закон визначав правові засади діяльності комерційних банків, та операції які вони можуть здійснювати, та установлював захист інтересів клієнтів.

Цей перший Закон мав виняткове значення, тому що установлював юридичні норми, які корінним чином змінювали роль банків у господарстві країни. Отже сучасна банківська система, яка б відповідала ринковій економіці, одержала юридичне оформлення з прийняттям 20 березня 1991 р. Закону України "Про банки і банківську діяльність".

В цей же час були прийняті Закони: "Про господарські товариства", "Про заставу", "Про цінні папери і фондову біржу", Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання й контролю" і деякі інші, які створювали правове поле діяльності банківської мережі.

Здійснення ринкових реформ вимагало удосконалення банківського законодавства. Тому в період з 1991 по 1999 рр. в Закон "Про банки і банківську діяльність" було внесено багато змін і доповнень, оскільки, коли він був прийнятий у 1991 р., неможливо було передбачити та охопити всі правовідносини, що виникали у процесі становлення та функціонування нової банківської системи. Проте на етапі становлення вітчизняної банківської системи, даний Закон задовольняв потреби перехідного періоду від планової до ринкової економіки, від монобанківської до дворівневої банківської системи, домінуючою в якій є недержавні банки, що функціонують на комерційних засадах. Але зазначений Закон, за декілька років свого існування, значною мірою вичерпав себе і фактично стримував подальший розвиток банківської системи нашої держави.

З травня 1999 р. розпочався другий етап законодавчого забезпечення банківської діяльності. Передусім треба сказати про те, що в 1996 р. прийнята Конституція незалежної України, як нормативно-правовий документ вищої юридичної сили, в якій визначені, як зазначають фахівці і правові засади банківської діяльності [217, с.26-28].

Потім у 1999-2000 рр., з урахуванням майже десятилітнього досвіду, були прийняті дуже важливі Закони "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність", що суттєво покращило законодавче середовище для банківської сфери, створило правове поле для конкуренції, захисту інтересів вкладників і кредиторів банків, запобігання підвищенню ризиків у банківській діяльності, що є необхідним для подальшого розвитку банківської системи. В зазначених законах більш чітко, ніж це було у попередньому єдиному законі, визначені статус, роль і функції центрального банку, задачі та права комерційних банків.

Аналіз законодавства, що визначає правові засади діяльності банків дає змогу говорити про те, що на сучасному етапі воно являє собою значний масив різної за юридичною силою, формою й сферою дії нормативних актів, які мають визначену ієрархічну систему.

Акти, що діють у цей час у банківській сфері, залежно від їх юридичної сили, на нашу думку, можна поділити на 5 груп:

– Конституція України, яка заклала концептуальні основи банківського законодавства;

– Закони України, що регулюють різні аспекти банківської справи;

– Укази Президента з питань банківської діяльності;

– Акти Кабінету Міністрів України з питань банківської діяльності;

– Нормативно-правові акти (постанови, положення, інструкції, правила Національного банку України з питань, віднесених до його повноважень.

Функціонування вітчизняної банківської системи регулюється насамперед Конституцією України, зокрема ст. 92, ч.2, п.1, яка передбачає, що винятково законами встановлюються правові засади у сфері функціонування кредитного, грошового, фінансового та інвестиційного ринків і інших важливих напрямків реалізації функцій держави. Звідси важливою задачею є визначення виду й способу правового регулювання банківської діяльності, яка в першу чергу повинна ґрунтуватися на законах, а потім реалізовуватися через правові механізми Національного банку.

Найважливішими актами в сфері банківської справи є закони, вони визначають правові засади функціонування банків. Нині в Україні діє цілий ряд законів, що регулюють банківську діяльність та банківську справу. Серед них: Закони "Про Національний банк України", "Про Раду Національного банку", "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про фінансовий лізинг", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб", "Про банкрутство", "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні", "Про іпотеку", "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", "Про іпотечне кредитування, операцій з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", "Про організацію формування та обігу кредитних історій", "Про іпотечні облігації".

Серед перерахованих вище законів, науковці та фахівці обґрунтовано виділяють закони, які є базовими [201, с.21]. До них відносяться Закони: "Про Національний банк України", прийнятий 20 травня 1999 р. і "Про банки і банківську діяльність", прийнятий 7 грудня 2000 р., оскільки зазначені нормативні акти є визначальними для банківської системи.

Таким чином є вже немало законів, що діють у банківській сфері. Але для здійснення банківської діяльності на належному рівні ще бракує законодавчої бази, яка б відповідала сьогоднішнім реаліям функціонування банківської системи.

Враховуючи нагальну потребу законодавчого регулювання питань, пов’язаних із діяльністю банківських установ, на думку автора потрібно прийняти низку законів, зокрема: "Про комерційні банки", "Про спеціалізовані банки", "Про валютне регулювання", "Про міжбанківське кредитування", "Про фінансово-кредитні установи", "Про фінансові операції", "Про реструктуризацію та реорганізацію кредитних організацій", "Про забезпечення конкуренції на ринку фінансових послуг", "Про іпотечні цінні папери", "Про особливості створення та діяльності іпотечних установ", "Про систему державного банківського аудиту", "Про організацію та порядок роботи банківської системи в особливий період" та деякі інші. А взагалі фахівці з банківської справи вважають за необхідне прийняти біля 30 нових законів та внести чимало доповнень до вже існуючих [107, с.17].

Значне місце серед нормативних актів, спрямованих на регулювання банківської діяльності належить указам Президента України. До таких, зокрема, належить Указ "Про комплексні заходи щодо оздоровлення банківської системи на 1999-2000 р." від 23 січня 1999 р.,[174] Указ "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень" від 14 липня 2000 р.,[172] у яких визначені основні принципи та концептуальні підходи, які б сприяли підвищенню ефективності функціонування банківської системи та приплив іноземного капіталу в економіку країни.

Банківська діяльність у деяких випадках регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України. Для прикладу можна назвати Постанову Уряду України "Про пріоритетні напрями використання іноземних кредитів" від 3 квітня 1995 р. №234, із наступними змінами від 8 грудня 1999 р. №2218 [178].

Одним із видів актів, що регулюють банківську діяльність є нормативно-правові приписи (постанови, положення, інструкції, правила) Національного банку України, які приймаються відповідно до ст. 56 Закону "Про Національний банк України". У ст. 56 зазначено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, які повинні бути затверджені постановами Правління НБУ.

Нормативно-правові акти, які видає Національний банк України згідно тієї ж 56 статті вищеназваного Закону є обов’язковими для органів державної влади й органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Здійснення правотворчої діяльності Національного банку України врегульовано "Інструкцією про порядок підготовки, видання, реєстрації, надсилання та систематизації нормативних актів НБУ, затвердженою постановою Правління Національного банку України" від 10 лютого 1997 р. №31[186].

Нормативно-правові акти НБУ підлягають обов’язковій державній реєстрації у Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до вітчизняного законодавства. Згідно з Указом Президента України "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів" від 27 червня 1996 р. №468/96 [169] та Указу Президента "Про опублікування актів законодавства України" в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 13 грудня 1996 р. № 1207/96 [176] нормативно-правові акти НБУ включаються до Державного реєстру та підлягають опублікуванню у зазначеному вище віснику, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правових актів Національного банку проводиться відповідно до положень раніше згаданого Порядку проведення державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України від 25 листопада 2002 р. №105/5 [185].

Нормативно-правові акти НБУ відповідно до ст. 56 Закону "Про Національний банк України" не можуть суперечити законам та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом’якшують або скасовують відповідальність. Якщо ці акти суперечать законам та іншим законодавчим органам, вони можуть бути оскаржені в судовому порядку.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ, ЯК ОСНОВНОЇ ЛАНКИ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ