Класифікація води по жорсткості

Одиниці виміру жорсткості води	Міліграм на літр, мг / л	Міліграм еквівалент на літр, м-екв / л
М'які	<17, 1 мг / л	<0,35 мг-екв / л
Середньої жорсткості	60-120 мг / л	1,2-2,4 мг-екв / л
Жорстка	120-0180 мг / л	2,4-3,6 мг-екв / л
Дуже жорстка	> 180 мг / л	> 3,6 мг-екв / л

Особливо великою жорсткістю відрізняється вода морів і океанів. Так, наприклад, кальцієва жорсткість води в Чорному морі становить 12 мг-екв / л, магнієва - 53,5 мг-екв / л, а загальна - 65,5 мг-екв / л. В океанах ж середня кальцієва жорсткість дорівнює 22,5 мг-екв / л, магнієва - 108 мг-екв / л, а загальна - 130,5 мг-екв / л.

2.2 Методи усунення жорсткості води

Для позбавлення від тимчасової жорсткості необхідно просто закип'ятити воду. При кип'ятінні води гідрокарбонати розкладаються з утворенням осаду середнього або основного карбонату:

Ca (HCO _{3) 2} = СаСО ₃ ↓ + СО ₂ ↑ + Н ₂ О,

Mg (HCO _{3) 2} = М g ₂ (ОН) ₂ СО ₃ ↓ +3 СО ₂ ↑ + Н ₂ О,

і жорсткість води знижується. Тому гідрокарбонатну жорсткість називають тимчасовою.

З іонами заліза реакція протікає складніше через те, що FeCO ₃ нестійке у воді речовина. У присутності кисню кінцевим продуктом ланцюжка реакцій виявляється Fe (OH) _3, що представляє собою темно-рудий осад. Тому, чим більше у воді заліза, тим сильніше забарвлення у накипу, яка осідає на стінках і дні судини при кип'ятінні.

Умягчить жорстку воду можна і обробкою води різними хімічними речовинами. Так, тимчасову (карбонатну) жорсткість можна усунути додаванням гашеного вапна:

Са ^{2 +} +2 НСО ^- ₃ + Са ^{2 + +} 2ОН ^- = 2СаСО ₃ ↓ + 2Н ₂ О

Mg ^{2 +} +2 НСО ^- ₃ + Са ^{2 + +} 4ОН ^- = Mg (ОН) ₂ ↓ +2 СаСО ₃ ↓ + 2Н ₂ О.

При одночасному додавання вапна й соди можна позбутися від карбонатної і некарбонатних жорсткості (вапняно-содовий спосіб).Карбонатна твердість при цьому усувається вапном (див. вище), а некарбонатних - содою:

Са ^{2 + +} СО ^{2 -} ₃ = СаСО ₃ ↓

Mg ^{2 + +} СО ^{2 -} ₃ = Mg СО ₃

і далі

Mg СО ₃ + Са ^{2 + +} 2ОН ^- = Mg (ОН) ₂ ↓ + СаСО ₃ ↓

Взагалі, з постійною жорсткістю боротися важче. Кип'ятіння води в даному випадку не призводить до зниження її жорсткості.

Для боротьби з постійною жорсткістю води використовують такий метод, як виморожування льоду. Необхідно просто поступово заморожувати воду. Коли залишиться приблизно 10% рідини від первинної кількості, необхідно злити НЕ завмерла воду, а лід перетворити назад у воду. Усі солі, які утворюють жорсткість, залишаються в не завмерла воді.

Ще один спосіб боротьби з постійною жорсткістю - перегонка, тобто випаровування води з наступною її конденсацією. Так як солі відносяться до нелетких сполук, то вони залишаються, а вода випаровується.

Також, щоб позбутися від постійної жорсткості, можна, наприклад, до води додати соду:

Сас l ₂ + Na ₂ CO ₃ = CaCO ₃ ↓ + 2 NaCl.

Також відомі методи обробки води (магнітне і електромагнітний вплив, додавання поліфосфатів або інших "антинакипинів"), що дозволяють на час "зв'язати" солі жорсткості, не даючи їм протягом якогось часу випасти у вигляді накипу. Проте ці методи не нейтралізують солі жорсткості хімічно і тому знайшли обмежене застосування у підготовці технічної води. Єдиним же економічно виправданим методом видалення з води солей жорсткості є застосування іонообмінних смол. Пропускаючи воду через шар спеціального реагенту - іонообмінної смоли (іоніти), іони кальцію, магнію або заліза переходять до складу смоли, а зі смоли в розчин переходять іони Н ⁺ або Na ^+, і вода умягчается, її жорсткість знижується.

Але такі методи, як заморожування і перегонка, придатні лише для пом'якшення невеликої кількості води. Промисловість має справу з тоннами. Тому для усунення жорсткості в даному випадку приймається сучасний метод усунення - катіонний. Цей спосіб заснований на застосуванні спеціальних реагентів - катіонітів, які завантажуються у фільтри і при пропусканні через них води, замінюють катіони кальцію і магнію на катіон натрію. Катіоніти - синтетичні іонообмінні смоли і алюмосилікати.

Їх склад умовно можна виразити загальною формулою Na ₂ R. Якщо пропускати воду через катіоніти, то іони Nа ⁺ будуть обмінюватися на іони Са ^{2 +} і Mg ^{2 +.}

Схематично ці процеси можна виразити рівнянням:

Ca ^{2 + +} Na ₂ R = 2Na ^{+ +} CaR

Таким чином, іони кальцію і магнію переходять з розчину в катіоніт, а іони натрію - з катіоніту в розчин, жорсткість при цьому усувається.

Катіоніти зазвичай регенерують - витримують в розчині Na Cl, за участю якого відбувається зворотний процес:

CaR + 2Na ⁺ = Na ₂ R + Ca ^{2 +}

Регенерований катіоніт знову може бути використаний для пом'якшення нових порцій жорсткої води.

З наслідком жорсткості води - накипом, з точки зору хімії, можна боротися дуже просто. Потрібно на сіль слабкої кислоти впливати кислотою сильнішою. Остання і займає місце вугільної, яка, будучи нестійкою, розкладається на воду і вуглекислий газ. До складу накипу можуть входити і силікати, і сульфати, фосфати. Але якщо зруйнувати карбонатний "скелет", то і ці сполуки не втримаються на поверхні.

Як засіб для видалення накипу застосовуються також адипінова кислота і малеїновий ангідрид, які додаються у воду. Ці речовини слабкіше сульфамінової кислоти, тому для зняття накипу необхідно так само кип'ятіння.

Ефективним способом боротьби з високою жорсткістю вважається застосування автоматичних фільтрів-пом’якшувачів. В основі їхньої роботи лежить іонообмінний процес, при якому розчинені у воді "жорсткі" солі замінюються на "м'які", які не утворюють твердих відкладень.

Періодичність регенерації визначається кількістю води, яке може пройти через пом'якшувач до його повного виснаження, і розраховується з урахуванням багатьох факторів, таких як параметри смоли, якість води, величини його витрат і т.д. Сигнал на початок регенерації в керуючий блок подається спеціальним витратоміром. Безпосередньо відновлення властивостей іонообмінної смоли здійснюється при подачі у фільтр водного розчину високоочищеної кухонної солі (NaCl) за рахунок зворотного заміщення накопичених в смолі іонів кальцію і магнію на іони натрію. Потім всі забруднення вимиваються з фільтру в дренаж.

У залежності від розмірів пом'якшувача цикл регенерації / промивки може тривати до 2-3 годин. Під час регенерації розбір води проводити не рекомендується, так як на вихід буде надходити непом’якшенана вода. Саме з цієї причини більшість одиночних систем (що складаються з одного фільтра з одним блоком управління) запрограмовані таким чином, щоб регенерація проводилася тільки в нічний час.

Сучасні синтетичні смоли надзвичайно надійні і довговічні, дозволяють працювати на високих швидкостях потоків, завдяки чому знаходять застосування в системах з високою продуктивністю. Термін служби смоли може досягати 6 - 8 років залежно від якості вихідної води (і, як наслідок, від кількості фільтроциклу).

В даний час, завдяки великій різноманітності смол, фільтри-пом'якшувачі крім свого основного призначення можуть бути використані також для видалення з води заліза та марганцю, важких металів, органічних сполук, а також селективного видалення нітратів, нітритів, сульфідів і т.п.