Тема 6: Колективні договори та угоди (правове регулювання соціального партнерства)

1. Поняття, юридична природа та значення колективного договору.

2. Сторони та зміст колективного договору.

3. Порядок укладення та реєстрації колективного договору.

4. Виконання колективного договору та відповідальність за невиконання колективного договору.

5. Колективні угоди.

ЗУ "Про колективні договори та угоди" від 01.07.1993 року;

ПКМ від 05.04.1994 року N225 "Про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів";

Конвенція МОП N98 "Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів" (1951 р.).

Право на свободу коаліцій:

- право на створення профспілок;

- право на страйк.

Колективний договір - локальний нормативно-правовий акт, який містить правила поведінки та зобов'язання сторін щодо регулювання трудових, виробничих, соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівника з інтересами роботодавця.

Колективний договір - це локальний нормативно-правовий акт, який укладається для узгодження інтересів працівника і роботодавця.

За юридичною природою колективний договір є формою правотворчості, що спрямована на створення автономної системи умов праці на конкретному підприємстві незалежно від форм власності. Це основний вид безпосереднього партнерського регулювання трудових відносин. Значення колективного договору полягає у тому, що це правова форма закріплення і забезпечення реалізації прав сторін трудових відносин.

Колективний договір укладається на підприємствах, виходячи з 2-х критеріїв:

- має місце наймана праця;

- організаційно-правова форма повинна мати права юридичної особи.

Форма власності організаційно-правової форми значення не має, організаційно-правовий різновид також значення не має.

Зміст колективного договору - узгоджені сторонами умови або положення. Відповідно до природи норми колективного договору поділяються на:

- нормативні;

- які визначені відповідно до законодавства;

- які усувають прогалини у праві;

- які уточнюють законодавство стосовно конкретного підприємства.

- зобов'язальні (не є правилами поведінки загального характеру, передбачають правила поведінки сторін договору);

- інформаційні.

Стаття 13 КЗпП визначає зміст колективного договору.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

- зміни в організації виробництва і праці;

- забезпечення продуктивної зайнятості;

- нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

- встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

- участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

- режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

- умов і охорони праці;

- забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

- гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

- умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

- забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Стаття 44 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу.

Роботодавці зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.

Перший етап укладення - термін виявлення ініціативи щодо виявлення переговорів (3 місяці).

Другий етап - термін погодження початку переговорів (акцептування протягом 7 днів).

Третій етап - визначення порядку ведення переговорів, обов'язкове закріплення результатів переговорів.

Четвертий етап - утворення робочої комісії, підготовка проекту договору.

П'ятий етап - узгодження розбіжностей, якщо існують розбіжності, то ведеться протокол розбіжностей.

Шостий етап - формування примирної комісії (на четвертий день після прийнття протоколу розбіжностей). Якщо примирна комісія не змогла подолати розбіжності, то виникає право на страйк. Підписується проект трудового договору.

Сьома стадія - обговорення проекту трудового договору в трудовому колективі, а потім винесення проекту на загальні збори. В межах цієї стадії узгоджуються розбіжності і затверджується проект. Вступає в силу.

Остання стадія - повідомна реєстрація.

Підстави відповідальності:

- ухилення від участі в переговорах;

- ненадання інформації, необхідної для укладення договору;

- порушення порядку при укладенні договору.

Угоди можуть бути: галузеві, регіональні, генеральні.