Тема: Правове регулювання часу відпочинку

Час відпочинку є різновидом вільного від роботи часу. Час відпочинку може розглядатися як соціальна цінність, суть якої полягає у відновленні можливостей працівника до праці; як вид правовідносин; як складова інституту або самостійний інститут.

Час відпочинку – встановлений законом час, протягом якого працівник вільний від виконання своєї трудової функції і може використовувати його на власний розсуд.

Види часу відпочинку:

• перерви;

• щоденний відпочинок або міжзмінні перерви;

• щотижневий відпочинок;

• святкові і неробочі дні;

• щорічні відпустки.

Види перерв: регламентовані і нерегламентовані; з правом відсутності на роботі і без права відсутності на роботі; які включаються в робочий час і які не включаються в робочий час. Перерва на обід і харчування: максимальна тривалість 2 години, мінімальна не встановлена. Можуть бути спеціальні перерви (наприклад, перерви вантажників, див. "Правила роботи вантажників..."; бувають перерви для обігріву).

Наступний вид відпочинку – щоденний відпочинок.

Щотижневий відпочинок – безперервний відпочинок, а також вільні від роботи календарні періоди протягом календарного тижня (вихідні дні; додаткові дні, вільні від роботи). Порядок залучення до роботи у вихідні дні: згода профоргану, письмовий наказ, компенсація за роботу (подвійний розмір оплати, додатковий день відпочинку).

Відпустка – календарний період вивільнення від роботи, відповідна кількість календарних днів, які даються працівнику для відпочинку та відновлення працездатності.

Відпустка може бути нормальної тривалості (мінімальна) або подовженої тривалості. Відпустки можуть бути трудові, цільові або "профспілкові". В законі виділяється трудова відпустка, творча, соціальна тощо. У працівників також є право на отримання відпустки у зручний час (категорії осіб – ст. 10 спеціального закону).

Окремі суб'єкти мають право на отримання відпустки подовженої тривалості.

Порядок отримання (надання) відпустки визначено в ст. 10, 21 ЗУ "Про відпустки", ст. 79 КЗпП. Відпустка надається відповідно до графіку, який визначається роботодавцем за погодженням з профспілковим органом.

Період надання відпустки узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату відпустки відповідно до графіка.