106. Вогнестійкість будівельних конструкцій.

Вогнестійкість конст-рукції - це здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі. Нормована характеристика вогнестійкості основних бу-дівельних конструкцій нази-вається ступенем вогне-стійкості. Ступінь вогне-стійкості будівель та споруд залежить від меж вогне-стійкості будівельних конят-рукцій та меж поширення вогню по них.

Межа вогнестійкості кон-струкції - це показник вогне-стійкості конструкції, який визначається часом від початку вогневого випро-бування за стандартного температурного режиму до втрати конструкцією несучої здатності, цілісності або теплоізолювальної здатності.

Межа поширення вогню будівельними конструкціями - це розмір зони пошко-дження зразка в площині конструкцій від межі нагрівання до найбільш віддаленої точки пошко-дження.

За вогнестійкістю усі будівлі та споруди поді-ляються на вісім ступенів - 1, 2, 3, За, Зв, 4, 4а, 5, характеристики яких наве-дені в СНиП 2.01.02-85. Цим документом також регла-ментуються мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій і максимальні межі поширення вогню по них.

107. Возгораємість будівельних матеріалів.

Пожежна небезпека будівель та споруд, а також здатність до поширення пожежі визначаються кількі-стю та властивостями мате-ріалів, що знаходяться в будівлі, а також пожежною небезпекою будівельних кон-струкцій, яка залежить від ступеня вогнестійкості та горючості матеріалів, з яких вони зроблені й визначається відповідно до ДБН В. 1.1-7-2001. Залежно від матеріалу виготовлення основні буді-вельні конструкції поділяють на кам'яні, залізобетонні, металеві, дерев'яні, а також такі, що містять полімерні матеріали.

108. Суть процесу горіння. Теоретичні основи механізму горіння і вибуху.

Горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум'я або світінням. Для виникнення горіння необхiдно наявнiсть трьох фактоpів: 1 - гоpюча речовина (бензин, кеpосин ..),2 - окислювач (кисень, азот i т.п.),3 - джерела загорання (відкритий вогонь, іскpа).Горючу суміш визначають терміном "горюче середовище". Це - середовище, здатне самостійно горіти після видалення джерела запалювання. Для повного згоряння необхідна присутність достатньої кількості кисню, щоб забезпечити повне перетворення речовини в його насичені оксиди. За недостатньої кількості повітря окислюється тільки частина горючої речовини. Залишок розкладається з виділенням великої кількості диму. В цих умовах також утворюються токсичні речовини, серед яких найбільш розповсюджений продукт неповного згоряння - оксид вуглецю (CO), який може призвести до отруєння людей. На пожежах, як правило, горіння відбувається за браком окисника, що серйозно ускладнює пожежогасіння внаслідок погіршення видимості або наявності токсичних речовин у повітряному середовищі. Горіння може бути гомогенним та гетерогенним. При гомогенному горінні речовини, що вступають у реакцію окислення, мають однаковий агрегатний стан - газо- чи пароподібний. Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним. Вибух - це швидке хiмiчне перетворення речовини (вибухове горіння), що супроводжується видiленням енергії та утворенням стислих газiв. Руйнування, які виникають при вибуху у зв’язку з утворенням ударної хвилі, але й до травматизму, отруєння, та загибелі людей.