2. Теоретичні пошуки в угрупуванні «Баухауз».
Баухауз - вища школа будівництва й художнього конструювання - мистецький навчальний заклад і художнє об'єднання в Німеччині (1919-1933), що дало мистецтву 20 ст. багато чудових ідей і ряд видатних діячів. Девіз Баухауза: "Нова єдність мистецтва і технології". Напрями діяльності: педагогічний (готували до 2,5 тис чол.), практичний, організаційний (після ліквідації дав життя іншим організаціям), теоретичний (а. - обгрунтування комплексного підходу в проектуванні речей тобто [надійність, призначення, композиція, людина , економіка, екологія], б. - логіка промислового мислення дизайнера, функція - призначення - конструкція, форма - наслідок функціональних і конструктивних особливостей предмета, функція і конструкція визначають форму, крім родових у речі багато і видових функцій) Школа дала поштовх зародженню сучасного мистецтва предметного середовища. Вплив ідей Баухауза найбільш помітно у функціональній архітектурі сучасних офісів, фабрик і т.п. Кредо Баухауза - художник, ремісник і технолог в одній особі - справило глибокий вплив на прикладне та образотворче мистецтво, від книжкового ілюстрування та реклами до меблів та кухонного начиння. Баугауз був заснований в 1919 архітектором Вальтером Гропіусом, об'єднав Вищу школу мистецтва і Школу прикладного мистецтва у Веймарі. Гропіус відбирав викладачів з людей, які поділяли його переконання щодо єдності мистецтва, ремесла і техніки. На його думку, художники повинні конструювати картини як архітектори, що працюють над своїми проектами. Машини сприймалися не як неминуче зло, а вважалися позитивною силою і найбільш досконалим з інструментів майстра.
Екзаменаційний білет № 22
Теоретичні концепції «вільного простору» у творчості Мієса ван дер Рое.
Проектування об’єктів за формулою «функція динамічна – форма статична». Розроблена ним концепція «універсального простору» передбачала поділ усіх приміщень на дві групи – комунікації та обслуговуючі приміщення в одній і приміщення основного призначення – в другій (рис. 5.14, а). Комунікації блокувалися з обслуговуючими приміщеннями, утворюючи компактні «острівці», що немовби плавали у вільному внутрішньому просторі будівлі, утвореному за рахунок конструктивної системи з рідкорозставленими опорами. Цей вільний простір призначався для періодично змінюваних основних функцій будівлі.
Р
исунок
– Концепції «універсального простору»
Міса ван дер Рое (а,
б)
а – нова Національна галерея, Берлін, ФРН (план), арх. Л. Міс ван дер Рое, 1962 – 1968 рр.; б – приклад вільної розстановки меблів та обладнання в універсальному просторі сучасного офісного будинку;
Періодична зміна функціонально-просторової структури будівлі такого типу здійснюється за допомогою рухомих елементів, не зв’язаних із несучими конструкціями. Це можуть бути як легкорозбірні перегородки, так і меблі та обладнання (рис. 5.14, б). Цей «універсальний простір» обмежений «універсальною формою» будівлі – єдиного максимально спрощеного об’єму (у Міс ван дер Рое – найчастіше скляного паралелепіпеда, поверхня якого розчленована рівномірно розташованими стійками). Такий принцип формотворення Л. Міс ван дер Рое сформулював як «менше значить більше» (less is more).
Свою ідею універсальної абстрактної форми Міс реалізовує також у проектах висотних житлових будинків, що зовні не відрізняються від офісних. Найвідомішим прикладом є будівлі на Лейк Шор Драйв 860/880, занесені до числа офіційних пам’яток міста Чикаго.
На прикладі цих будинків видно, що концепція «універсального простору» дає можливість існування різних варіантів планування будівлі не лише послідовно в часі, але й одночасно – коли різні поверхи можуть мати різне планування. Так, у комплексі на Лейк Шор Драйв на типовому поверсі можуть розташовуватись 8 двокімнатних квартир або 4 чотирикімнатних (рис. 5.15). Тут спостерігається те саме групування допоміжних приміщень – ванних кімнат і кухонь довкола ядра вертикальних та горизонтальних комунікацій, а зона вздовж периметра будинку звільнена для житлових кімнат.