4. Поняття, мета , принципи юридичної відповідальності.

Здійснення правопорушень тягне за собою юридичну відповідальність у вигляді застосування заходів державного примусу каральної спрямованості, зазнання правопорушником втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру.

У юридичній науці існує двохаспектне розуміння юридичної відповідальності:

• позитивна (перспективна або заохочувальна) відпо­відальність — передбачає заохочення за виконання ко­рисних для суспільства і держави варіантів поведінки;

• негативна (ретроспективна або охоронна) відпові­дальність — передбачає покарання за правопорушення.

Тут йтиметься про юридичну відповідальність негативного (ретроспективного або охоронного характеру). Юридична (ретроспективна) відповідальність — це особливий вид соціальної відповідальності.

Юридична (ретроспективна) відповідальність — це встановлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати при­мусового позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які належали йому до факту правопорушення (позбавлення волі, позбавлення права займати певну посаду, позбавлення майна шляхом його конфіскації, стягнення штрафів та ін.)

Цілі юридичної відповідальності:

• захист прав людини і правопорядку в суспільстві

• виховання суб’єкта права

Ознаки юридичної відповідальності:

1. Є правовідносинами між державою в особі її спеціальних органів і правопорушником, що виникають із факту правопорушення як результа­ту недодержання фізичними або юридичними особами встановлених законом заборон, невиконання ними визначених законом зобов'я­зань, порушення цивільно-правових зобов'язань. Кримінальне і адмі­ністративне законодавства передбачають державний примус, що зав­жди реалізується через діяльність спеціальних державних органів, а цивільне законодавство припускає можливість добровільного вико­нання обов'язків (добровільне відшкодування заподіяної шкоди).

2. Виражається в обов'язку особи зазнавати конкретних виду і міри позбавлення благ особистого (позбавлення волі, посади та ін.), органі­заційного і майнового (конфіскація майна, штраф, пеня) характеру за свою вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим, юридичним обов'язком, котрий не існував до правопорушення.

3.Настає лише за вчинені правопорушення або такі, що вчиняються, при встановленні складу правопорушення, тобто є результатом винного антигромадського діяння. Це вимога — обов'язкова при покладанні кримінальної або адміністративної відповідальності. Суб'єктом юриди­чної відповідальності може стати тільки особа (фізична або юридична), що винна в порушенні правових приписів закону або умов договору.

Юридична відповідальність настає також за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу (ст. 60 Конституції Укра­їни 1996 р.).

4.Здійснюється компетентним органом у суворій відповідності до закону, а саме — санкціями норм права, якими встановлюються вид і міра позбавлення благ. В цивільно-правових деліктах конкретні санкції можуть міститися не в юридичних нормах, а в цивільно-правових угодах.

5.Реалізується у відповідних процесуальних формах, оскільки здійсню­ється в ході правозастосовної діяльності за дотримання певного про­цедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом (ци­вільно-процесуальним і кримінально-процесуальним, законом про адміністративні правопорушення). Поза процесуальною формою юри­дична відповідальність неможлива.

Порядок залучення до юридичної відповідальності визначається нормами процесуального права.

Мета юридичної відповідальності:

- компенсація потерпілому (у тому числі й державі) збитків правопорушення, включаючи моральну шкоду;

- позбавлення винного на деякий час можливості вчиняти нові правопорушення;

- вплив на винного та інших осіб, внаслідок якого у них відпало б бажання вчиняти нові правопорушення;

- надання винному можливості для пристосування до нормаль­ного життя в суспільстві;

- запобігти вчиненню (через недостатню свідомість) окремими людьми правопорушень;

- покарання за скоєне - таку мету відповідальність має лише у виняткових випадках, коли скоєні правопорушення тяжкі за наслідками та особливо нетерпимі суспільством.

Принципи юридичної відповідальності — основоположні загально­прийняті норми імперативного характеру, що виступають як незапе­речні вимоги, що пред'являються до діяльності компетентних органів щодо застосування санкцій правових норм до правопорушників з ме­тою забезпечення правопорядку. Ці принципи є різновидом міжгалу­зевих принципів права, відображають його глибинні стійкі законо­мірні зв'язки.

Юридична відповідальність ґрунтується на принципах:

1) законності —полягає в тому, що юридична відповідальність настає:

• за фізичні діяння —дію чи бездіяльність (а не за думки, світо­гляд, особистісні властивості);

• за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою;

• за юридично заборонені діяння, тобто за діяння, що суперечать природі права і букві закону. При цьому законність означає конституційність закону, який встановлює міри відповідальності;

• за власні діяння правопорушника;

• лише перед передбаченими законом компетентними органами.

Незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції У.)

2) обґрунтованості — виражається у:

• встановленні самого факту здійснення правопорушником проти­правного діяння як об'єктивної істини;

• встановленні інших юридично значущих фактів, пов'язаних з ви­сновками про факт правопорушення і суб'єкта правопорушення;

3) доцільності — олягає у відповідності обраної міри впливу на правопорушника ці­лям юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права).

Цей принцип вимагає:

• індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, що підля­гає відповідальності (у ст. 61 Конституції України записано: «Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер»);

• пом'якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосу­вання заходів відповідальності при наявності можливості досягти її ці­лей іншим шляхом;

4) невідворотності — полягає в:

• неминучості настання відповідальності правопорушника;

• оперативності застосування заходів відповідальності за вчинені правопорушення;

• професіоналізмі і сумлінності діяльності правоохоронних органів;

• ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;

5) своєчасності — означає:

• можливість залучення правопорушника до відповідальності про­тягом строку давнини, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопорушення.

Для адміністративних і дисциплінарних проступків встановлений строк давнини в кілька місяців, для кримінальних злочинів — від року до 10—15 років (залежно від ваги злочину та обставин справи). Вико­нання вироку, що вступив у законну силу, або постанови про накла­дання адміністративного стягнення також обмежено строком давнини. Майнова відповідальність здійснюється в межах строку задавнення позову;

6)справедливості — виявляється в такому:

• кримінальне покарання не встановлюється за проступки;

• при встановленні заходів покарання і стягнення не повинна при­нижуватися людська гідність;

• зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відпо­відальність, але не пом'якшує її (принцип відповідності покарання тяж­кості злочину);

• лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення . «Ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення» , - проголошує ст.61 Конституції України.