61. Політика коренізації в Україні.

Коренізація спричинена бажанням уряду наближення до народу. Характерно для всіх країн: - Виховування кадрів з представників корінної національності – Активне використання рідної мови – Розвиток національної культури. В 1923 р. починається українізація (Шумський і Скрипник – прихильники) В Україні: - Забрали керівництво, що вороже висловлювалось про Україну (прислали Кагановича) – Почалась українізація урядового апарату й діловодства (дворічні курси для держслужбовців) – Збільшується прийом в компартію України українців до 60%. Починається культурне піднесення: - Преса українською – 90%, школи українські (вища освіта українізована була слабо), у 1928 р – 35 тис. студентів (половина українців) – повернення українських емігрантів (Грушевський, Вороний) – Національні меншини мали свій комітет, який захищав їх права. – Були національні райони (болгарський, німецький і т.к.) – Бурхливо розвиваються модернова ні течії (Театр Курбас, різні літературні угрупування) – Було урбанізовано Україну (міста стають українські). Сталін згортає українізацію в 1933 р.

62. Сталінська політика воєнно-комуністичної модернізації. Більшовицька модернізація складалась з: колективізації, індустріалізації, культурної революції, масових репресій. В кінці 20-х – поч.. 30 рр. – в Україні проходять експерименти радянської влади. Мета: модернізація економіки, створення державної і колективної власності, встановлення тоталітарного режиму. Політика індустріалізації (1925). Причини: - Необхідність подолати технічну відсталість, досягнути технічної й економічної незалежності, створення потужної ВПК. Джерелом стало перекачування коштів із села в місто за допомогою ножиць цін. Збільшився продаж горілки, експлуатування в’язнів, ігнорувалась легка й харчова промисловості, і т.к. Успіхи індустріалізації: - 1500 промислових підприємств було збудовано (400 – на території України) – 35 промислових гігантів (12 – в Україні) – Нові галузі: маргаринові заводи, молочна галузь розвивалась , був побудований консервний завод, трикотажні фабрики (промисловість букви Б) Наслідки індустріалізації: - СРСР (і Україна) перетворилась з аграрної в аграрно-індустріальну державу – Була зміцнена обороноздатність країни – Створили потужний ВПК – Розвинулись нові галузі – Покращилась технічна база с/г – Посилилась роль партії в державі, яка керувала економікою – Створювалась планова економіка, яка не була пов’язана з ринком – Відставала легка й харчова промисловість – Нерівномірно розвивались регіони – Не покращився життєвий рівень людей.

63. Колективізація та її особливості в Україні.

Колективізація (1929 – 1931 рр.) потрібна була для того, щоб виробляти хліб в потрібній кількості (скільки потребувала держава) - щоб продавати, а отримані гроші – на індустріалізацію. Щоб мати хліб, потрібно було позбавити селян землі й обладнання. Передбачалось, що колективізація буде повільною, поміркованою. Але насправді в 1928 р. – трапилась хлібозаготівельна криза, і тоді в 1929 р. було вирішено прискорти колективізацію. Було примусово загнано в колгоспи 65% господарств. У 1930 р. – знову хвиля колективізації: за рік розкуркулено 200 000 господарств. 99% колективізовано. Тепер вони господарства поділяються на Радгоспи та Колгоспи (колективна власність селян, які були позбавлені власного виділу). Колгоспники жили за рахунок присадибної ділянки. В 1932 р. – Закон «про охорону соціалістичної власності» - про 3 колоски. За крадіжку спільного майна – різні рівні покарання. Було запроваджено паспорти (селяни їх не отримали і опинилиьс прикріпленими до землі). Були створені МТС. Наслідки колективізації: - Руйнація продуктивних сил на селф - Закріпачення селянства - Людські втрати внаслідок голоду й репресій