1. Археологічна періодизація

Палеоліт (від появи людини до 9 тисяч років до н. е.)

На території України люди з’явились близько мільйон років тому, розселяючи, головним чином, через Малу Азію та Балканський півострів.

Архантропи (пітекантроп) («людина прямо ходяча) – люди раннього палеоліту. Збирали плодт, ягоди, молюсків, комах, полювали на тварин, птахів. Вони вже знали вогонь і використовували його для обігрівання, приготування їжі та відлякування хижаків. Знаряддя праці: загострені палиці, рогатини, дрючки й масивні крем’яні рубили; кам’яні гостроконечники та скребла. Жили первісні люди в печерах, у раз потреби будували заслони й огорожі від вітру, намети зі шкури. Найдавніші стоянки – поблизу сіл Луки-Врубловецької, Бабиного, Королевого, Рокосіва.

Палеонтроп (неандерталець) («людина вміла») – люди середнього палеоліту. Вміли полювати на велику й дрібну дичину. Під час полювання на великих тварин організовували облави (загінне полювання). Займались збиральництвом та мисливством. Знаряддя приці: палиці, рогатини, дрючки, спис, гостроконечники. Стоянки: грот Киїк-Коба в Криму, Антонівка, Молодово, Рихта. Хвали своїх покійників, що говорить про зародження релігійних уявлень, вірувань. Почали добувати вогонь.

Кроманьонець («людина розумна») – люди пізнього палеоліту, які зовнішністю майже нічим не відрізнялись від зовнішності сучасної людини. Тримався вертикально, руки рухадись вільно, вже володів мовою. Основним заняттям було полювання, переважно на мамонта. Через загальне похолодіння, збиральництво скоротилось. Виникло рибальство. Знаряддя праці: різці, наконечники, дротики, списи, почали використовувати гарпуни, голки. Стоянки: Мізинська стоянка, Межиріцька стоянка. Виникли давні форми вірування: анімізм (культ предків та шанування померлих), магія (віра в те, що обрядами та заклинаннями можна вплинути на хід подій), тотемізм (віра в спільного предка зі світу тварин чи рослин), фетишизм (поклоніння предметам неживої природи). На зміну первісному стаду прийшла родова община. Рід стає основною суспільною ланкою і об’єднує родичів по материнській лінії, що свідчить про виникнення матріархату. Жінка оберігала вогонь, житло, дітей.

Мезоліт (9—8 тис. років тому) Винаходи первісних людей:

- Лук і стріли

- Змінився характер кам’яних знарядь

- Приручення диких тварин (собака і свиня)

- Розвивалось рибальство з використанням сіток, човнів, кістяних гарпунів, гачків)

- Значного розвитку набуло ускладнене збиральництво (заготівля продуктів про запас)

Неоліт (7 - 4 тис. до н. е.). Неолітична революція – перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого. Неолітична революція сприяла злету людства до принципово нової економіки, нового способу життя. її характерними рисами були:

1. Винайдення і поширення шліфування, пиляння, свердління.

2. Виникнення нових видів виробництва та виготовлення керамічного посуду, прядіння, ткацтва.

3. Перехід до осілого способу життя.

4. Скотарство – виникло з мисливства і було справою чоловіків. До свійських тварин додались бик, вівця, коза, кінь.

5. Землеробство – виникло зі збиральництва (було справою жінок). Культури: пшениця, ячмінь, просо, жито, овес.

Енеоліт (4—3 тис. до н. е.) (Мідний, або мідно-кам'яний вік) Людина використовує орало – для землі, механічний спосіб обробки землі. Починає використовуватись мідь. Виготовлення керамічного посуду. Яскравий представник – Трипільска культура.

Бронзовий вік (2 — 1 тис. до н. е.). Поява бронзи (мідь + олово). Активізується міжнародна торгівля. Застосовують колесо – колісниці. Вождь на чолі племені. Скотарські племена виділяються

2. Трипільска культура

Її назва походить від с. Трипілля на Київщині. Виникла на Покутті, Наддністрянщині, Буковині, звідки поширилась на величезній території. Культура мальованої кераміки.

Характерними ознаками в економічній сфері були зернове землеробство; поступове витіснення мотики ралом; приселищний характер тваринництва; у сфері суспільних відносин — перехід від матріархату до патріархату; зародження міжплемінних об'єднань; формування ієрархічної структури родів; збереження великої сім'ї, що складалася з кількох парних сімей як основної суспільно-економічної ланки; зародження елементів приватної власності; у сфері побуту — побудова великих глиняних будівель, утворення гігантських протоміст; міграція поселень кожні 50—100 років; розписна плоскодонна кераміка з орнаментом, що виконаний жовтою, червоною та чорною фарбами; у духовній сфері — домінування символів родючості, матеріалізація їх у символи добробуту — жіночі статуетки, зображення сонця, місяця, води, глиняні фігурки тварин.

3. Ранній залізний вік на території України.

Початок раннього залізного віку на території України був пов'язаний з виникненням найдавніших великих племінних союзів та рабовласницьких держав. Першим народом Східної Європи, ім'я якого зафіксоване в писаних джерелах, були кіммерійці…

Існувала поряд із Кіммерйскью й Чорноліська культура (кінець 9 – 7 ст до н. е.). Основоїю їх господарства було орне землеробстве. Територія розміщення: межиріччя Дніпра й Дністра. Значного розвитку досягло металообробне ремесло. Черняхівська культура У ПІ—IV ст. після Н. X. зумовила появу одного з перших могутніх праукраїнських утворень — Антського державного об'єднання.

4. Кіммерійці – (9 - перша половина 7 ст. до н. е.) - перше етнічне утворенням на території України. Про них повідомляють відомі античні автори, як Геродот, Каллмах, Страбон. Кіммерійці займали значну територію між Дністром і Доном, а також Кримський і Таманський півострови. Були першими на території України, хто перейшов від осілого до кочового скотарства, а також першими, хто почав на цих землях виплавляти з болотяної руди залізо. Вони здійснювали широкомасштабні походи в Малу Азію, де успішно воювали з Урарту, Ассирією, Лідією. Хоча кіммерійці і мали своїх царів, утворити повноцінну державу їм так і не вдалося. У VII ст. до н. е. могутня хвиля численних, згуртованих та активних скіфських племен витіснила кіммерійців з Причорномор'я, внаслідок чого Кіммерія розпалася.

5. Скіфи ( 7 ст. до н. е. – 3 ст. до н. е.) Прийшли з Північного Іроану. У другій половині VII ст. до н. е. утворили політично консолідоване об'єднання племен — Велику Скіфію, що проіснувала до III ст. до н. е. (найвищим органом влади були народні збори – «рада скіфів», яка мала право усувати царів. Давньогрецький історик Геродот поділив місцеве населення на 4 групи: царські скіфи, скіфи-кочовики, скіфи-хлібороби і скіфи-орачі (Можливо автохтонні нащадки трипільців). Різними були і напрями діяльності скіфських племен: якщо для скіфів-кочівників та царських скіфів основним заняттям були кочове скотарство і грабіжницькі воєнні походи, то для скіфів-орачів — зернове землеробство Територія розміщення: Причорноморські та приазовські степи. Значного поширення набули металообробка, гончарство, кушнірство, ткацтво, ювелірне виробництво. Невичерпним джерелом збагачення були воєнні походи. Насамперед скіфи проводили активну войовничу політику проти своїх сусідів. Основою скіфського мистецтва був так званий звіриний стиль. Зображеннями коней, пантер, оленів, вовків, птахів, риб прикрашали зброю, уздечки (золота пектораль). Ховали померлих в курганах. Найбільшої могутності Скіфія набула за царя Аттея в 4 ст. до н. е. (зіткнувся з македонських царем Філіппом II, програли).

6. Сармати - (3 ст. до н.е. – 3 ст. н. е. ) Войовничі та агресивні сарматські племена просувалися в західному напрямку кількома хвилями. Царські сармати та язиги були лідерами першої хвилі, що прокотилася межиріччям Дніпра і Дністра в II ст. до н. е. і дійшла аж до Дунаю. Поява в II ст. до н. е. у степах Поволжя та Приуралля нового могутнього племінного об'єднання, на чолі якого стали роксолани. Сарматське суспільство перебувало на перехідному етапі від родоплемінних відносин до ранньокласових. Жінки цього народу відрізнялися войовничим характером, їздили верхи, володіли зброєю, нарівні з чоловіками ходили в походи, не вступали в шлюб доки не вб'ють першого ворога.  Основу сарматської "економіки" становили війна й грабіжництво. Нападаючи на степових селян і мешканців грецьких полісів, вони їх оббирали і забирали в рабство здорових міцних чоловіків. Розводили коней і овець У релігійних поглядах сарматів панівними були культи сонця й вогню. Вже згодом вони перейняли від скіфів традицію поклоніння мечу. Вміли добувати й обробляти метали – ливарники відливали казани, дзеркала, металеві частини кінської збруї; ковалі кували залізні мечі, кинджали; ювеліри із золота й срібла виготовляли прикраси.