Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичне обґрунтування чинників процесу сприйняття влади……….6

1. Сприйняття політичної влади…………………………………………………..6

2. Система цінностей в структурі особистості ………………………….............11

3. Стилі виховання в сім'ї…………………………………………………………14

4. Психологія юнацького віку…………………………………………………….18

Висновки до розділу 1…………………………………………………………………21

РОЗДІЛ 2. Емпіричне дослідження сприйняття політичної влади в юнацькому віці залежно від стилю виховання в сім'ї та ціннісні орієнтації особистості………….23

2.1. Вибірка, процедура та методи дослідження…………………………………..23

2.2. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях…………………………30

2.3. Вивчення стиля виховання батьків так, як бачать їх діти в юнацькому віці …34

2.4. Вивчення ціннісних орієнтацій юнаків………………………………….………40

2.5. Вивчення сприйняття ідеальної політичної влади та реальної політичної влади дівчатами та хлопцями юнацького віку ……………………………………………..43

2.6. Визначення феномену влади хлопцями і дівчатами юнацького віку………..46

2.7. Визначення кореляційних зв’язків за між стилем сімейного виховання та сприйняттям влади у юнаків………..………………………………………………..48

Висновки до розділу 2………………………………………………………………..51

Висновки……………………………………………………………………………….55

Список літератури…………………………………………………………………….58

Додатки

ВСТУП

Політична діяльність у будь-якому її прояві має в основі знання і уявлення про світ політики, а також психологічні механізми отримання цих знань. Саме потреба в орієнтації, тобто в пізнанні зовнішнього соціального світу, отриманні інформації про нього стоїть за політичною діяльністю, складає психологічну основу різного роду політичних навчань, теорій, ідей, що задовольняють латентну, яка є в кожній людині, пристрасть знати де він знаходиться, в якому напрямі проявляти активність, якими методами змінювати своє положення в політичному, економічному, правовому просторі.

Сприйняття влади - складний процес, що визначає взаємовідносини політичної системи і особистості. Кінцева мета впливу влади на соціум - досягти тимчасової або постійної електоральної підтримки громадян, довіри і слухняності у визначенні своєї громадянської позиції виборців. У цьому сенсі індивід є одночасно метою і засобом відтворення влади. Саме у його свідомості складається її образ, на основі якого людина будує свою поведінку, що у результаті реалізовується в підтримці тієї або іншої політичної групи або режиму в цілому.

Нині публікації що до проблематики політичної психології з'являються в усіх престижних виданнях по політології і психології. У ISPP зараз більше 1000 членів практично з усіх континентів. Щорічно воно проводить свої збори, присвячені найбільш актуальним теоретичним проблемам.

Хоча політична психологія отримала дійсно міжнародне визнання, проте велика частина дослідників живе і працює все ж в США і Канаді. Назвемо імена таких великих учених, як М. Херман, Р. Сигел, Д. Сирс, С. Реншон, Ф. Грінстайн, А. Джордж, Р. Такер, Б. Глед, Р. Крісті і десятки їх колег практично в усіх північноамериканських університетах.

У Європі існують свої давні традиції аналізу явищ політичної психології. Успішно працюють в області політичної психології в Німеччині (А. Ашкеназі, П.Шмідт, Г. Ледерєр, Г. Майєр, Д. Клингеман, М. Мозер та ін.), Франції (А.Першерон, А. Дорну, С. Московічі), Великобританії (Х. Хаст, М. Білліг, А.Семюель), а також у Фінляндії, Голландії, Чехії, Іспанії, Польщі і інших країнах.

На нашому факультеті так само активно розробляється тема політичною психології. Москаленко В.В. працює в напрямі психології мас, визначення політичної еліти, також освітлює питання відносно сучасного етапу у вітчизняній політичній психології.

На сьогодні не існує системного підходу до аналізу цієї проблеми. В той же час у рамках різних наукових дисциплін (політичної психології, політології, політичної етнології, етносоціології, етнопсихології і так далі) є безліч наукових концепцій, що розглядають її окремі аспекти.

Питання політичної психології дійсно важливі. Оскільки включення індивіда в соціум, а потім в процес політичної усвідомленості відбувається досить рано. А так само проблема особової оцінки правлячої еліти, будучи актуальною для вітчизняної політичної практики, ще слабо розроблена в нашій політології і психології.

Об’єкт - сприйняття політичної влади.

Предмет - сприйняття політичної влади залежно від стилю виховання в сім'ї та ціннісні орієнтації особистості в юнацькому віці.

Мета - вивчення сприйняття політичної влади залежно від стилю виховання в сім'ї та ціннісних орієнтацій особистості в юнацькому віці.

В ході роботи були висунені наступні завдання:

1. Аналіз теоретичних аспектів проблеми;

2. Вивчення стилю сімейного виховання батька і матері

3. Визначення ієрархії ціннісних орієнтацій у групах дівчат і хлопців юнацького віку.

4. Аналіз сприйняття реальної політичної влади та ідеальної політичної влади в юнацькому віці, визначення диференційної відстані між цими поняттями.

5. Визначення феномену влади та ставлення юнаків до неї.

6. Вивчення кореляційних зв’язків між стилем сімейного виховання і сприйняттям реальної та ідеальної політичної влади.

Методи дослідження :

Психодіагностичні:

1. Семантичний диференціал в модифікації В.Х. Манерова.

2. Ціннісний опитувальник Ш. Шварца.

3. Опитувальник «Поведінка батьків і відношення підлітків до них».

4. Твір на тему «влада в моєму житті».

Статистичні:

1. Метод визначення коефіцієнта кореляціі Пірсона.

2. Критерій значущості розбіжностей Ст’юдента.

Характеристика вибірки : У дослідженні брали участь студенти Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, віком від 17 до 18 років, які навчаються на 1му курсі факультетів економіки, психології і механіко - математичного факультету. Було опитано 37 хлопців, та 37 дівчат.

Розділ 1 Теоретичне обґрунтування чинників процесу сприйняття влади

1. Сприйняття політичної влади

В процесі соціалізації формуються особистість в цілому і її бачення світу, і індивід отримує початкові уявлення про владу. Дитина уперше стикається з владою в сім'ї, де закон і авторитет персоніфіковані фігурами батька і матері. Взаємовідносини між батьками, розподіл сімейних ролей і владних повноважень в сім'ї багато в чому детермінують і подальше сприйняття політичної влади.

Дуже важливим моментом виявляється сприйняття влади в юнацькому віці оскільки це переломний момент в житті людини: вже формуються погляди про соціум, уявлення про себе, з'являється бажання брати участь у побудові не лише свого життя але і розвитку держави, і суспільства в якому знаходишся.

На сьогодні в політичній психології існують три основні напрями вивчення сприйняття громадянами політичної влади і окремих політиків.

Перший напрям розроблений відносно детально і концентрує увагу на вивченні образів самої влади і політичних лідерів (Б. Глед, М. Херманн, Д. Кіндер, С. Фіску, С. Барнер-Баррі, Ф. Грінстайн і інші). Основний акцент при цьому ставиться на аналіз особи політиків. Серед вітчизняних авторів пильним аналізом образів політиків займаються Е. Егорова-Гантман, Б. Макаренко, А. Соловйов, В.Шепель і інші. При цьому слід виділити роботи Е. Б. Шестопал, на думку якої, аналіз сприйнятті влади буде неповним без урахування особливостей сприйняття політичних лідерів, через образи яких влада багато в чому отримує персоніфікований характер [18].

Другий напрям досліджує механізм політичного сприйняття або перцепції. Основні підходи до аналізу комунікативних аспектів сприйняття політичної влади були запропоновані у рамках теорій соціальної перцепції, досить детально розроблених в західній (С. Аш, Д. Брунер, Г. Келі, С. Московічі, М. Х'юстон і І.Яспарс та ін.) [1], [2], [12] так і у вітчизняній психології (К.О. Абульханова-Славская, Г.М. Андрєєва, О.О. Бодальов, М.І. Бобнева, О.І. Донцов, Є.В. Егорова-Гантман та ін.) [4], [6], [5], [10].

Третій напрям розглядає ситуаційний в яких відбувається сприйняття політичної влади пересічними громадянами. Нині існує досить велике коло робіт, присвячених аналізу соціально-політичного контексту сприйняття влади в сучасності. Відмітимо лише деякі з них, зокрема, роботи Г.Г. Дилигенського [8], [9], [13].

На формування індивідуального образу влади впливає безліч чинників, що класифікуються по чотирьох групах:

1. Об'єктні: чинники, що відносяться до об'єкту сприйняття, тобто до влади.

2. Комунікативні: чинники, обумовлені самим процесом розуміння і оцінки влади.

3. Ситуативні: соціальний, економічний і політичний контексти, в яких відбувається сприйняття.

4. Суб'єктивні: чинники, пов'язані з соціальними і психологічними особливостями сприймаючого індивіда.

Серед об'єктних чинників найважливіше - характер політичної системи, в якій функціонують управителі. Зрозуміло, що тоталітарна влада сприйматиметься зовсім інакше, ніж авторитарна, переддемократична або демократична. Стверджують, що основний механізм сприйняття тоталітарної влади - любов з боку населення, авторитарною - його відчуження від правлячих структур. Специфіку відношення індивідів до ліберальнішої переддемократичної влади визначить ненависть, а демократичне правління обумовлює найбільш раціональне сприйняття і вибір конкретних носіїв влади. Так, відношення до уряду як владного інституту і його голови як політичного лідера може істотно відрізнятися [18].

Ще один чинник, обумовлений об'єктом сприйняття - характер комунікації влади з суспільством (чи існує зворотний зв'язок, як часто і яким чином правляча еліта спілкується з народом, наскільки вона відкрита для цих інтеракцій і так далі).

Важливий і імідж політиків як "проміжні" інстанції між реальними характеристиками і образом влади у громадян. Тут виділяються три групи складових: персональні (фізичні і психологічні особливості, а також чисто політичні, професійні і ділові якості політика), соціальні (статус лідера - офіційна позиція, приналежність до конкретної соціальної групи, матеріальне становище, походження і біографія, в якій має значення не лише зроблене політиком, але і те, чого він взагалі не робив; характер взаємодії з прибічниками і опонентами), символічні (політик як знак визначених ідеологій і напрями дій, того або іншого можливого майбутнього).

Комунікативні компоненти теж важливі для формування образу влади у індивідів в процесі політичного сприйняття з його специфікою. В цьому випадку увага суб'єкта зосереджена не на моментах відображення фізичної реальності, а на смислових і оціночних інтерпретаціях об'єкту сприйняття, і характеризується більшою конкретністю пізнавальних і емоційних компонентів На створення іміджу впливають і так звані процесуальні чинники, супроводжуючі сприйняття: психологічний феномен, казуальна атрибуція, когнітивний дисонанс, особливості каналів і ефекти сприйняття.

Значима і ситуація, в якій складаються уявлення про правлячу еліту. Зрозуміло, що вони будуть різними в умовах політичної стабільності і кризи. Погіршення економічного стану, падіння рівня життя, зміни в соціальній структурі з руйнуванням її традиційних груп і створенням нових, культурні перетворення і інше, обов'язково накладають свій відбиток на те, як бачать свою владу громадяни.

Серед характеристик сприймаючого суб'єкта, що визначають уявлення про владу, виділяються соціальні і психологічні.

До соціальних характеристик відносять: стать, вік, рівень освіти, громадський і матеріальний статус, індивідуальний і колективний досвід, біографічні особливості, оточення і специфіку соціокультурного середовища.

Серед психологічних характеристик суб'єкта сприйняття, значимі для оцінки влади особливості соціалізації і типу особистості, Я-концепція, самооцінка, когнітивний стиль, а також специфіка мотиваційного блоку - потреби, мотиви, цінності і рівень локус-контроля, установки і система політичних переконань.

Від типу особистості людини залежить і образ влади, який складається у нього. Концепція авторитарної особистості, добре розроблена в західній політології і психології, описує особливий тип індивідуальності, одна з характеристик якої - неадекватне відношення до будь-якого виду влади (політичною, батьківською, моральних авторитетів і так далі) [8]. Основний механізм формування авторитарного синдрому в структурі особи - нездатність здолати едипів комплекс внаслідок того що, супер-его недостатньо сформувалося. Авторитарна особа керована "супер-его" і постійно повинна боротися з суперечливими спрямуваннями "ід", а її відношення до влади, соціального авторитету набуває ірраціонального аспекту. Суб'єкт пристосовується до суспільства, тільки отримуючи задоволення від підпорядкування, субординації. Втрата авторитету батька у авторитарної особи виливається в самоідентифікацію з авторитетом стереотипів якоїсь групи, держави, лідера. У відношенні до влади у таких людей проявляються демонстративна байдужість до політики, з одного боку, і завищена проективність - з іншого. В цілому ж авторитарній особистості властивий цілий комплекс властивостей: етноцентризм, авторитарність з нерідкою агресією, традиційність і прихильність нормам, стереотипність і ригідність свідомості, здатність трактувати все через терміни влади, нетерпимість (особливо до незрозумілого, невизначеного), ірраціоналізм (аж до містицизму), високий рівень несвідомої тривожності, надмірна заклопотаність проблемами сексу. Антипод авторитарної - демократична особа, яка складається в результаті "нормальної" соціалізації і характеризується відсутністю етнічних забобонів, широтою мислення, толерантністю, визнанням рівності людей, відкритістю, низьким рівнем тривожності, пріоритетом раціонального початку, активною життєвою позицією і почуттям відповідальності за інших.

Авторитарна і демократична особистості бачать владу по-різному. Авторитарна людина з його підвищеною тривожністю і ірраціональністю, скепсисом по відношенню до влади віддає перевагу жорстким лідерам-диктаторам. Демократична особа, навпаки, відноситься до управителів раціонально, з довірою і спокоєм.

Мотиваційна структура особи включає потреби, мотиви, рівень локус-контроля, систему цінностей. Політика не збуджує у людини якісь специфічні потреби - тут задіяні звичайні людські. Людям треба орієнтуватися в політичному житті під впливом інтересів і потреб, в т.ч. незадоволених, які сформовані поза самою політикою. Вони чекають від тих, хто втілює владу, підтвердження своєї значущості, а не тільки задоволення їх політичних або матеріальних бажань. Влада повинна піклуватися про людину, думати про нього і служити йому, бути небайдужою [18].

Значення суб'єктивного контролю і відношення до політичної влади теж корелюють. Особистості з високими значеннями локус-контроля (інтернали) вважають самих себе відповідальними за власні успіхи і невдачі, а екстернали (люди з низькими значеннями) звинувачують у своїх невдачах обставини і інших. Інтернальність зумовлює швидше позитивний настрій до влади і довіру до уряду, а екстернальність характеризується політичним відчуженням і підозрілістю по відношенню до управителів. Людина з екстернальним локус-контролем віддає перевагу патерналізму з боку держави [9].

Система уявлень особистості про політику - це конфігурація ідей і установок, в якій вони знаходяться у функціональній взаємозалежності і яка являє собою розумове бачення картини світу з вірогідними причинно-наслідковими зв'язками. У такій системі важлива роль установок що опосередкують зовнішні стимули, що йдуть від ситуації, і внутрішні стимули, визначувані потребами особистості. У повсякденному житті при оцінці діяльності влади в цілому установки створюють схильність до того, що одні аспекти цієї діяльності помічені, а інші – проігноровані (оцінка особових якостей політика нерідко відділяється від суджень про його політику або погляди) [8].

Система цінностей індивіда - одна з основних складових процесу формування образу влади. Вона створюється в ході соціалізації і визначається історією, культурою, національними особливостями спільності, політичною ситуацією і тому подібне. Суб'єктивні компоненти сприйняття влади багато в чому зумовлюють особову структуру її образу.

На сьогодні питання про сприйняття політичної влади має три напрями дослідження: сприйняття політичного лідера, відношення до влади з боку механізмів перцепції, сприйняття влади і зв'язок з особовими характеристиками. Вище було показано, що уявлення про владу опосередковані усім комплексом індивідуально-психологічних рис сприймаючого суб'єкта: людина розглядає політичний світ крізь призму своїх особливостей, мотивів, потреб і установок. Втім, не можна нехтувати і впливом на процес сприйняття інших трьох груп чинників (об'єктних, процесуальних і ситуативних). Нас же цікавить питання, яке не розроблене на сьогоднішній момент достатньо. Саме зв'язок ціннісних орієнтацій і стилю виховання мають значення для глибшого розуміння організації системи політичного управління. Особливо це цікаво і доцільно вивчити у громадян, які тільки починають брати участь в політичному житті країни.