4. Поняття соціального страхування, його види та організаційні засади.

Пріоритетною формою соціального забезпечення є загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Його визначення дано у ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування і тлумачиться як система права, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Основи не дають вичерпний перелік видів загальнообов’язкового соціального страхування, але називають основні з них, а саме: І) пенсійне страхування; 2) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; 3) медичне страхування; 4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; 5) страхування на випадок безробіття. Правові, організаційні та фінансові засади конкретного виду загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються окремими законами.

Основне призначення загальнообов'язкового державного соціального страхування є компенсація втраченого заробітку при настанні страхового випадку, або компенсація інших витрат, пов'язаних з цим.

Діюча система загальнообов’язкового державного соціального страхування покликана, по-перше, забезпечити профілактику, оновлення і збереження працездатності працівників, включаючи проведення оздоровчих заходів і перепідготовки і, по-друге, гарантувати матеріальне забезпечення осіб, які втратили працездатність. За її допомогою держава вирішує такі завдання: І) формує грошові фонди, з яких покриваються витрати, пов’язані з утриманням непрацездатних і осіб, які не беруть участі в трудовому процесі; 2) забезпечує необхідну кількість і структуру відтворення трудових ресурсів; 3) скорочує розрив у рівні матеріального забезпечення працюючих і непрацюючих членів суспільства; 4) добивається підвищення життєвого рівня різних соціальних груп, що не задіяні у трудовий процес.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування базується на ідеї поділу збитків, що виникли у застрахованої особи, між усіма суб’єктами страхування. Основними джерелами коштів окремих видів державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб, бюджетних та інших коштів, які передбачені відповідними законами.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: 1) пенсії за віком; 2) пенсії по інвалідності; 3) пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 4) допомога на поховання; 5) допомога по тимчасовій непрацездатності; 6) допомога по вагітності та пологах; 7) стаціонарне лікування; 8) надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення; 9) забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання та ін. В законах про окремі види соціального страхування цей перелік уточнюється та доповнюється.