139. Порядок визначення та облік фінансових результатів.

У зарубіжній обліковій практиці в основу визначення фінансового результату діяльності підприємства покладений ме­тод «витрати— випуск». За цим методом фінансовий результат визначається шляхом співставлення суми понесених витрат з су­мою отриманих доходів.

Для обліку і узагальнення інформації про фінансові резуль­тати діяльності підприємства використовується рахунок «Зве­дений рахунок фінансових результатів». Це активно-пасивний рахунок, по кредиту якого відображаються суми отриманих доходів, а по дебету — суми здійснених витрат. За умови пе­ревищення суми доходів (оборот по кредиту) над сумою ви­трат (оборот по дебету) фінансовий результат діяльності ком­панії буде характеризувати прибуток. І навпаки, якшо сума обороту по дебету (витрати) перевищуватиме суму обороту по кредит}' (доходи), то фінансовий результат діяльності компанії характеризуватиме збиток.

Порядок формування фінансового результату, згідно з МСБО 1 «Подання фінансових звітів», наведено на рис. 9.11.

У кінці звітного періоду рахунки доходів і витрат закривають­ся шляхом списання їх оборотів на рахунок «Зведений рахунок фінансових результатів». При цьому можуть мати місце наступні бухгалтерські проведення (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

140. Облік капіталу одноосібного власника.

Власна справа — найважливіша, найлегша і найдеше­вша форма організації бізнесу. Індивідуальна приватна фірма по­вністю належить одній особі, хоча в ній може бути багато найма­них працівників. Зазвичай власник сам обіймає посаду менеджера. Юридично розподілу між власником та його справою не існує — вони єдине ціле. Проте, відповідно до загальноприй­нятого принципу автономності (незалежності), справа розгляда­ється як окреме підприємство, облік по якому ведеться окремо від інших справ власника.

Власна справа— найбільш поширений тіш бізнесу в США. Він переважає у сфері послуг, роздрібній торгівлі, фермерстві. Так. наприклад, наприкінці XX ст. понад 70 % американських підприємств було зареєстровано як індивідуальні фірми. В той же час понад 70 % прибутку в економіці країни вироблялось корпо­раціями. Майже 50 % валового внутрішнього продукту створю­валося підприємствами малого і середнього бізнесу. Домінуван­ням малого та середнього бізнесу характеризується також і сучасна економіка Європейського співтовариства. Він складає 2/3 зайнятості в приватному підприємництві. Половша з них пред­ставлена матими підприємствами, в яких нараховується менше 10 працівників. Малі підприємства — це індивідуальні приватні фірми. їхні ресурси та можливості фінансувати свої операції об­межені і вони не можуть успішно конкурувати, шоб вижити в умовах ринку. Проте кожна форма організації' бізнесу має свої переваги та недоліки і зайнятість в кожній з них зумовлює як свій ступінь ризику, так і свої привілеї.

Капітал власника при заснуванні фірми формується за раху­нок його вкладень. Власна справа, як і будь-який бізнес, розпо­чинається з метою отримання прибутку. Прибуток збільшує капітаї власника. Він визначається як різниця між доходами та ви­тратами, шо виникають в процесі господарської діяльності. Вла­сник також може вилучати капітал — це можна вважати отрима­ною заробітною платою або вилученням прибутку від підприє^шицької діяльності. Отже, на капітал власника, крім його вкладень, впливають три фактори: доходи, витрати та вилучення капіталу.

Облік капіталу одноосібного власника може вестися з викори­станням:

• одного рахунка «Капітал власника», на жому відобража­ються всі операції, шо впливають на нього:

• окремих рахунків хля обліку складових капіталу власника (рис. 10.1).

	Капітал приватного власника
Дебет				Кредит
	Зменшення		Збільшення
Вилучення Витрати капіталу г Дебет Кредит Дебет Кредит			Доходи Дебет Кредит
збіль-	зменшен- збіль-	зменшен-	змен-	збіль-
шення	ня шення	ня	шення	шення

Рис. 10.1. Схема обліку капіталу приватного власника