13. Теологічне протиставлення монобога (Яхве у Танаке) і християнської трійці (за г. Блумом).

В Танаке і натяку немає про Святу Трійцю.

Проте, у християнській Біблії і теології все докорінно змінюється. З’являється Трійця: Отець, ненароджений, безначальний, безкінечний; Син – народжений, проте також безначальний і безкінечний; Дух Святий – виходить із Отця и проявляється в Сині, також безначальний, рівний і Отцю, і Сину.

Однак, християнська Трійця зустріла запеклих опонентів. Якщо Отець – «ненароджений, безначальний, безкінечний, а Син – народжений, то тут ми маємо вже початок і кінець, отже Син не може бути «безначальним та безкінечним». Саме тому Ориген твердить, що Син «народжується весь час « у ненародженого, безначального та безкінечного Отця, відтак є єдиносущним з ним. Проте, пригадуємо класичну аргументацію Платона: коли щось або хтось увесь час стає, то воно ніколи не є, не існує. Втім Ориген стверджує певну вищисть: Отця на Сином, Сина – над Святим Духом. Проти такого погляду виступає церква. Догмат Святої Трійці є канонізованим, хоча цей догмат завжди викликав суперечки серед теософів.

При цьому в Танаке Яхве не є виключно теологічним Богом, він завше земний, шляхетний воїн-богатир, може вільно бенкетувати зі смертними. Словом, він не «всюдисущий», а є там, де він є. Проте зрозуміло, що іудейський Яхве у християн був зредукованим до іпостасі Отця, а великого значення набула фігура Ісуса Христа. Політеїзм витісни монотеїзм Танаке, що дало вченому підстави наполягати на більшій спорідненості іудейської Біблії з Кораном, аніж з християнським Святим Письмом.

14. Літературознавчий погляд (г.Блума) на проблему «Яхве versus Ісус Христос».

Відмінності та варіативності Старого Заповіту та Танаке. Наприклад, вивищення історії Руфі (про родовід Ісуса). Тобто Старий Заповіт вже на початку тексту уславлює родовід Ісуса, різко порушивши хронологію та зміст Танаке. Тій же меті підпорядковане перетлумачення Даніїла, який в Танаке взагалі не є пророком.

Цікавим є те, що Танаке завершується «Літописами», що пафосно закликають іудеїв відбудувати храм Яхве та уславити свого єдиного Бога. У Старому Заповіті все це перекинуто в середину тексту, а у фіналі маємо 12 неголовних пророків. Така кореляція пдлаштовує Старий Заповіт до Нового, слугує місточком, який переводить нас до 1. Євангелія.

4 Євангелія, як гадає більшість істориків, заявилися після руйнації 2. Храму Яхве у 70-ті рр. На думку літературознавців, всі 4 Євангелії напрочуд різноманітні. Марк – найближчий до Танаке, Матвій – пом’якшує Марка, Лука різниться від Марка, Іоанн – скептичний та іронічний.

Підзаголовок праці Блума також згадує про божественні імена. Ми не знаходимо роз’яснення імені Яхве. Бог – непізнаний, його імя – велика Таїна. Блум, як літературознавець, звертає увагу на мелодику імені-коду «Яхве», особливо наголошуючи на імпресії від складу «ЯХ», що сугестіє міць, нездоланність воїна-богатиря.

Принципово втаємниченим є імя Ісуса Христа. Jeshua означає в перекладі любов, довершеність. Christ – богопомазаний.