17. Адаптація дітей дошкільного віку до умов дошкільного закладу. Її етапи і види.

Процес пристосування до нових умов називається адаптацією.

Здатність до адаптації - універсальна властивість всього живого. Вона є у рослин, тварин і людини. Виокремлюють біологічну та соціальну адаптацію. Чим більш організована істота тим більші її адаптаційні можливості.

Якісною особливістю людини є її життя в соціумі. Для людини соціальне середовище такий же об’єктивний фактор впливу як і інші умови життя - клімат, температура.

Соціальна адаптація - це попереднє орієнтування людини на майбутні зміни, свідома установка на перебудову поведінки у зв’язку із змінами соціальних умов.

Тільки людина здатна до соціальної адаптації. У певному мікро соціальному середовищі у людини виявляються риси поведінки, адекватні тим чи іншим соціальним умовам. У процесі соціальної адаптації роль пускового механізму виконує кора головного мозку, яка забезпечує всі складні акти людської поведінки.

Народження дитини - це приклад біологічної адаптації. Перехід від умов внутрішньоутробного (водного) існування до умов поза утробного (повітряного) існування вимагає докорінної перебудови в діяльності всіх основних систем організму - дихальної, кровоносної, травної. До моменту народження ці системи повинні бути готові здійснити функціональну перебудову. Іншими словами у дитини повинен бути вроджений рівень готовності адаптаційних механізмів. Проте, як і інші функціональні системи, системи адаптаційних механізмів продовжують своє дозрівання і вдосконалення протягом подальшого росту і розвитку дитини.

Здатність до соціальної адаптації у дитини розвивається тільки після її народження і невіддільна від розвитку ВНД та складних психічних функцій людини.

Народжуючись, дитина потрапляє в середовище створене людиною. У результаті впливів дорослих і особистої активної діяльності у дитини виробляються реакції поведінки найбільш адекватні цьому середовищу. У різні вікові періоди діти і підлітки стикаються із змінами мікро соціального середовища, що вимагає і змін в поведінці.

Комплексне вивчення всіх проявів адаптації дало можливість визначити основні етапи звикання до нових умов середовища, а також фактори, що визначають ступінь тяжкості адаптаційного періоду і визначити шляхи профілактики.

Увесь період адаптації можна розбити на 3 етапи.

1 етап. Гострий період (дезадаптація). Коли є більш або менш виражена неузгодженість між звичними стереотипами поведінки і умовами нового мікро соціального середовища. У цей час найбільш виражені зрушення в параметрах поведінки - стосунки з дорослими, ровесниками, мовна активність, гра. Існує ціла низка ознак, які характеризують порушення в соматичному стані - зміна маси тіла, зниження опору інфекціям. Дитина погано їсть, спить, перебуває в незадовільному емоційному стані.

2 етап. Підгострий (саме адаптація). Дитина активно освоює нове соціальне середовище, виробляючи відповідні йому форми поведінки. У цей час поступово зменшуються відхилення в різних системах, причому відбувається це не синхронно. Швидше всього нормалізується апетит (до 15 днів). Тривалішим є порушення сну та емоційного стану. Повільніше за все приходить в норму ігрова діяльність та мовна активність (до 60 днів).

3 етап. Компенсація (адаптованість) до нових мікро соціальних умов. Життєдіяльність організму нормалізується, тобто сягає початкового рівня, а іноді навіть перевищує його за деякими показниками (дитина починає краще їсти, спати ніж вдома).

Характер і особливості протікання перших двох періодів дозволяє класифікувати адаптацію за ступенем тяжкості.

Легка адаптація. Тривалість відхилень у поведінці дитини сягає 20 днів. При цьому помічається незначне зниження апетиту. Але протягом 10 днів апетит нормалізується. Сон відновлюється протягом 7 днів. Емоційний стан, орієнтовна і мовленнєва активність, стосунки з дітьми нормалізуються протягом 15-20 днів, іноді швидше. При цьому рухова активність, стосунки з дорослими майже не порушуються. Функціональні зрушення виражені мінімально, вони нормалізуються до кінця 1 місяця перебування дитини в ДНЗ. В цей період дитина не хворіє.

Легко адаптуються діти молодші 8-9 місяців або старші 1,5 року зі сприятливим анамнезом, з гарним станом здоров’я і відповідним вікові рівнем соціалізації.

Адаптація середньої тяжкості. Усі порушення виражені більш яскраво. Вони триваліші. Так, сон і апетит відновлюються протягом 20-40 днів; орієнтовна активність - 20 днів; мовна активність - 30-40 днів; емоційний стан - 30 днів; рухова активність - 30-35 днів. Стосунки з дорослими не порушуються. Усі функціональні зрушення виражені яскраво. Спостерігаються захворювання на ОРЗ без ускладнень.

Адаптація середньої тяжкості характерна для дітей віком від 9 місяців до 1,5 року, або дошкільників, які мають відхилення в здоров’ї чи педагогічно занедбані.

Важка адаптація. Характеризується більш тривалим періодом від 2 до 6 і більше місяців та тяжкістю всіх проявів. Кількість дітей які важко адаптуються невелика (8-9%). Ця форма адаптації може протікати в двох варіантах, що мають специфічні ознаки.

1 варіант. Дитина починає повторно хворіти, що негативно впливає на соматичний стан організму та показники психічного і фізичного розвитку. Цей варіант адаптації зустрічається у дітей від 1,5 року до 2, які мають в анамнезі відхилення в здоров’ї.

2 варіант. Характеризується тривалістю проявів неадекватної поведінки, які межують з приневротичними станами. Спостерігається зниження апетиту (відновлюється протягом 3 тижнів). Тривалий час відновлюється сон - протягом 30-40 днів. Понижена орієнтовна реакція. Дитина уникає контактів з іншими дітьми, усамітнюється, може бути агресивною. Ставлення до дорослих вибіркове. Порушення емоційного стану тривале - дитина плаче, пасивна, байдужа. Різко знижується мовленнєва активність, рухова. Ігрова діяльність стає примітивною. Покращення такого стану нестійке. За такої адаптації темп нервово-психічного розвитку сповільнюється. Розвиток мови та ігрової діяльності нижчі за вікову норму.

Важка адаптація спостерігається найчастіше у дітей від 3 років, тобто у період активного становлення особистісних якостей.

Отже, важка адаптація негативно впливає на розвиток дитини і стан її здоров’я, які нормалізуються в подальшому дуже повільно, іноді протягом кількох років.