15. Значення іграшки, її класифікація. Вимоги до іграшок. Ознайомлення дошкільників з українською народною іграшкою.

Іграшка - це спеціальний предмет призначений для гри і іншого практичного застосування не має.

Іграшка обов'язковий супутник дитячих ігор, «матеріальна основа» (А. Макаренко), «життєвий нерв» гри (Є. Аркін), головний компонент. Без неї гра неможлива. Іграшка відіграє важливу освітню, розвивальну, виховну роль. Іграшка є важливим фактором психічного розвитку дитини дошкільного віку. Виховна цінність іграшка полягає в тому, що вона сприяє формуванню самостійності, творчої діяльності.

Іграшка впливає всебічно на формування особистості дитини.

Види іграшок: образні; технічні; іграшки-забави; будівельні матеріали; дидактичні іграшки; театральні та декоративні; моторно-спортивні і тренувальні; військова іграшка; електронна іграшка.

Класифікацію іграшок, яка ґрунтується на використанні їх в різних видах ігор, запропонувала російський педагог Євгенія Фльоріна. Відповідно до неї усі іграшки можна поділити на такі види.

1. сюжетні, або іграшки-образи (люди, тварини, меблі, транспорт тощо). Вони використовуються у сюжетно-рольових іграх, сприяють розширенню й уточненню уявлень дітей, набуттю ними соціального досвіду. Чільне місце в цій групі посідає лялька.

2. моторно-спортивні тренувальні іграшки (м'яч, обручі, кеглі, скакалки, серсо, білобоке, бірюльки, пірамідки, мозаїка). Вони розвивають спритність, окомір, координацію ока і руки, слух, зосередженість, винахідливість увагу, підвищують моторну активність дитини їх використання вимагає урахування вікових особливостей вихованців;

3. творчо-трудові іграшки (напівфабрикати, з яких дитина створює образ і потім грається). До них належать різноманітні будівельні матеріали, конструктори, розбірні моделі, набори дощечок, коліс, фанери..

4. технічні іграшки Вони ознайомлюють дитину з технікою, формують уявлення про неї, розвивають творчість, винахідливість.

5. веселі іграшки або іграшки-забавлянки. Вони ґрунтуються на принципі несподіваності і призначені для забави, розваги, відволікання і забезпечення дитини позитивними емоціями

6. настільно-друковані ігри. їхнє призначення вирішення різноманітних дидактичних завдань - розвиток кмітливості, винахідливості,

7. музичні іграшки (барабан, ксилофон, пташки, що співають, брязкальця, цимбали та інші). Розважаючи дітей, вони одночасно розвивають музичний слух, слухове зосередження на предметі, увагу, естетичні смаки;

8. театральні і декоративні іграшки. До них відносяться персонажі тіньового і лялькового театрів, набори для ігор-драматизацій, іграшкові прикраси тощо; 9)Особливим видом іграшок с військова іграшка.

Вимоги до іграшок: педагогічні: реалізм іграшки, можливість активно діяти з нею; гігієнічні: іграшка повинна бути безпечною для дитини (виготовленою із нешкідливих матеріалів), гарно митися, підлягати обробці; естетичні: іграшка повинна бути привабливою, розвивати естетичний смак; психологічні: іграшки не повинні негативно впливати на психіку дитини ( надійність, відсутність провокації агресії).

За традицією жоден ярмарок на Україні не обходився без дзвінкоголосих свищиків – невеликих фігурок птахів, звірів, що вміщуються на дитячій долоні. Їх виготовляли майже в усіх центрах гончарного виробництва. Недорогі, веселі та гарні вони привертали увагу і малюків, і дорослих.

Своєрідністю і майстерністю виконання славляться і сьогодні народні іграшки Опішні і Хомутця на Полтавщині, Ізюму і Нової Водолаги на Харківщині, Старої Солі та Яворіва на Львівщині, Косова на Івано-Франківщині. За певної спільності пластичного вирішення вони різняться характером традиційного декоративного оформлення. Народні іграшки прикрашаються розписами, рельєфними декорами, покриваються блискучою кольоровою поливою. Глина – один із найдавніших матеріалів, якими користуються народні умільці. Сьогодні визначними центрами керамічної іграшки на Україні є Опішня та Косів. В Опішні виготовляють дрібні теракотові іграшки висотою до 5 см. – це різні фігурки птахів з ангобним розписом. Іграшки більших розмірів покриті рослинними візерунками та прозорою поливою. У розписі іграшки переважають червоні, сині, жовті, білі кольори; рослинні узори, хвилясті лінії.

Своєрідність косівської іграшки виявляється у розписі, який передає традиційну для прикарпатської природи гаму кольорів та характер орнаментування. Розкішні рослинні візерунки, які вкривають фігурки птахів, звірів, вершників.

Оригінальні і не схожі на своїх побратимів гуцульські іграшки із завареного в окропі овечого сиру. Їх виготовляють у селах Річка, Брустури.

Центрами виробництва дерев’яної іграшки є Косів та Яворів. Майстри віддають перевагу токарному способу обробки дерева і прикрашають свої вироби багатокольоровим розписом, випалюванням, різьбою. (Косів – фігурки птахів, звірів, людей; Яворів – возики на коліщатах, птахи на гойдалках, веселі каруселі).

Першим збирачем української іграшки був священник із Суботова Марко Грушевський. У 1904 році вийшла його книга Дитячі забавки та ігри усякі. Зібрані по Чигиринщині Київської губернії.

Дітей у ДНЗ знайомлять із народною іграшкою на заняттях зображувальної діяльності, народознавства, мовленнєвого спілкування.