1. Поняття сенсорного виховання, його завдання, зміст та етапи в дошкільному закладі.

Сенсорне виховання - це система педагогічних впливів на дитину, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання та вдосконалення відчуттів і сприймання. Результатом сенсорного виховання, показником його якості є сенсорний розвиток дитини.

Сенсорний розвиток - це розвиток сприймання дитини, формування у неї уявлень про зовнішні ознаки та властивості предметів - колір, форму, величину, розташування у просторі, а також запах і смак.

Значення сенсорного розвитку в ранньому і дошкільному дитинстві важко переоцінити. Адже саме цей вік є найбільш сприятливим для вдосконалення діяльності органів чуттів, накопичення уявлень про оточуючий світ. Характер цих уявлень, їх точність, якість, повнота залежать від ступеню розвитку відчуття і сприймання.

Розвиток сприймання у дитини - це процес засвоєння соціального сенсорного досвіду, розвиток сенсорних здібностей. Сенсорний досвід містить систему перцептивних дій та систему сенсорних еталонів.

Сенсорний розвиток є фундаментом загального розумового розвитку людини.

Основним напрямком сенсорного виховання є формування у дитини сенсорної культури. Метою сенсорного виховання є розвиток сенсорних здібностей дітей.

Завдання сенсорного виховання.

1) формування у дітей системи перцептивних дій;

2) формування знань про сенсорні еталони;

3) формування вмінь самостійно застосовувати системи перцептивних дій та сенсорних еталонів в практичній і пізнавальній діяльності дитини.

Умови сенсорного виховання: 1) навчаючий вплив дорослого; 2) змістовна, результативна діяльність дитини.

У процесі сенсорного виховання виділяють 4 етапи:

1. Привертання уваги дитини до тієї сенсорної ознаки, яка повинна бути освоєна. ( Вихователь пропонує дитині створити який-небудь продукт, схожий із зразком - зробити човник, побудувати пірамідку тощо. Дитина, не аналізуючи починає виконувати завдання і отримує результат не схожий на зразок вихователя - човник тоне, пірамідка не стоїть. Тоді вихователь звертає увагу дитини на сенсорну ознаку матеріалу, яку обов’язково слід враховувати під час роботи. Цей момент є вихідним для навчання дітей способам виділення властивостей предметів).

2. Навчання дітей перцептивним діям і накопичення уявлень про сенсорні ознаки. а)вихователь показує і називає саму перцептивну дію і те чуттєве враження, яке було результатом обстеження; б) пропонує дитині повторити обстежувальну дію, назвати її і виявлену якість( прокочу, котиться, круглий м’ячик), порівняти кругле і квадратне; в) вправляє дітей у самостійному виділенні цієї якості.

3. Формування уявлень про еталони. Вихідним у цьому процесі є вміння дітей групувати предмети за тією чи іншою якістю (кольором, розміром, формою тощо); б) ознайомлення дітей з різноманітним ступенем вияв якості (світлі і темні відтінки кольорів); в) вчать дитину застосовувати еталони якостей для аналізу предметів, порівнювати їх виділяти схожі та відмінні ознаки.

4. Створення умов для самостійного застосування дітьми засвоєних знань про сенсорні еталони та навичок виділяти сенсорні ознаки предметів під час різних видів діяльності. Вихователь продумує систему завдань, які виконують діти під час самостійних видів діяльності.

На першому рові життя основні завдання полягають у наданні дитині достатньої кількості різноманітних зовнішніх вражень, розвитку уваги до властивостей предметів.

Сенсорне виховання в цей період є провідним напрямком виховання. Забезпечуючи дитину новими враженнями, воно стає необхідним не тільки для розвитку органів чуттів, але й для нормального фізичного і психічного розвитку в цілому.

На 2-3 році життя завдання сенсорного виховання істотно змінюються, ускладнюються. Хоча дитина ще не готова до засвоєння сенсорних еталонів, у неї починають накопичуватися уявлення про колір, форму, величину предметів. Головне, щоб ці уявлення були досить різноманітними. Діти 3-го року життя можуть виковувати елементарні продуктивні дії - викладати мозаїку, наносити на папір кольорові плями тощо.

До 3-х річного віку завершується підготовчий етап сенсорного виховання і починається організація систематичного засвоєння сенсорної культури. Починаючи з 3-х річного віку основне місце в сенсорному вихованні займає ознайомлення із загальноприйнятими сенсорними еталонами та способами їх використання.

Так, сенсорними еталонами в галузі кольору є хроматичні кольори спектру і ахроматичні - білий, сірий, чорний. Еталонами форми слугують геометричні фігури.

Можна виділити основні завдання сенсорного виховання для кожного вікового етапу. На першому році життя - збагачувати дитину враженнями про оточуючий світ.

На 2-3 році життя - навчити дітей виділяти форму, колір, величину, як особливі ознаки предметів, сприяти накопиченню уявлень про основні різновидності кольору, форми, про відношення між двома предметами за величиною.

Четвертий - п'ятий рік життя - формувати знання про сенсорні еталони. Пізніше слід знайомити з відтінками кольорів, з варіантами геометричних фігур і відношенням предметів за величиною. Паралельно слід навчати способам обстеження предметів, групувати їх, виконувати більш складні окомірні дії.

Шостий рік життя - розвивати у дітей аналітичне сприйняття, уміння орієнтуватися в поєднанні кольорів, диференціювати форму предметів, виділяти окремі величини.

Зміст сенсорного виховання - це ознайомлення дитини з кольором, величиною, формою, запахом, смаком, фактурою матеріалу, вагою, звучанням предметів, орієнтування в просторі, орієнтування в часі, розвиток фонематичного та музичного слуху. Він реалізується у 4 етапи починаючи з раннього дитинства.

2. Мета, завдання розумового виховання. Методи стимулювання пізнавальної діяльності дітей у навчально-виховному процесі днз.

Розумове виховання - це систематичний, цілеспрямований, педагогічний вплив на дитину, з метою розвитку її інтелекту.

Воно протікає як процес засвоєння дитиною соціального досвіду. Цей вплив здійснюється дорослими і являє собою систему різноманітних засобів, методів, умов, що забезпечують розумовий розвиток дітей.

Розумовий розвиток - це процес і рівень пізнавальної діяльності людини в усіх її проявах: знаннях, пізнавальних процесах, здібностях тощо.

Під розумом розуміють таку функцію мозку людини, яка полягає в точному і адекватному відображенні закономірностей явищ оточуючої дійсності та в регуляції на цій основі діяльності людини, що спрямована на перетворення об’єктивної дійсності та вдосконалення самої себе. В широкому розумінні розум - це сукупність пізнавальних процесів від відчуття і сприймання до мисленні і уяви.

Завдання розумового виховання.

1) формування системи наукових знань про природу та суспільство;

2) розвиток розумової діяльності: психічних пізнавальних процесів, спеціальних розумових дій та розумових здібностей;

3) розвиток здібностей самостійного пізнання, формування культури розумової праці;

4) формування пізнавальних інтересів та стимулювання пізнавальної діяльності.

Основними засобами розумового виховання є:

Спілкування; ігрова діяльність; навчальна діяльність; праця; художньо-творча діяльність; фізкультурно-оздоровча діяльність.

Методами стимулювання пізнавальної діяльності дітей в дошкільному віці є: читання вихователем художньої літератури дітям; розповіді вихователя; бесіди; спостереження за природою та явищами суспільного життя; проведення дослідів, перегляд відеозаписів, проведення ігор, свят та розваг.

Умовами успішного розумового виховання є: створення розвивального матеріального середовища в ДНЗ; організація різноманітних видів дитячої діяльності; спонукання дітей до самостійних відкриттів оточуючої дійсності; правильні відповіді дорослих на дитячі запитання.

Подальша трансформація дошкільної освіти так чи інакше буде пов'язана з усе більш широким використанням засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для розвитку пізнавальних здібностей дошкільників, поширення кругозору. Опанування комп'ютерної грамотності на елементарному рівні - запорука успішної реалізації особистості дошкільника.

Наразі головною метою системи освіти є розвиток комп'ютерної грамотності та інформаційної культури особистості, які допомагають їй адаптуватися до життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

Складовими інформаційної культури є:

1. Культура пошуку інформації, коли особистість розуміє, що їй необхідно усунути інформаційний дефіцит.

2. Культура читання й сприйняття інформації розуміється як усвідомлення того, що будь-яке читання є засобом одержання знань.

3.Вміння переробки інформації.

4.Вміння працювати в пошукових системах, якщо потрібно, створювати й вести особисті пошукові системи, прагнення до підвищення рівня комунікаційної компетентності.

5.Готовність не тільки одержувати, а й віддавати знання.

6.Вміння чітко й ґрунтовно викладати результати власної діяльності.

Організація комп'ютерно-ігрового комплексу в ДНЗ

Складовими комп'ютерно-ігрового комплексу (КІК) є: комп'ютерна зала, ігрова зала, спортивний комплекс, зала релаксації (психологічного розвантаження). Усі приміщення знаходяться поряд одне з одним, ізольовано від інших зал з підвищеним рівнем шуму (гімнастичної, музичної).

3. Значення програми виховання та навчання в дошкільному закладі. Характеристика сучасних освітніх програм виховання дітей дошкільного віку.

Програма виховання в дошкільному закладі - це державний документ, що визначає цілі, завдання і зміст навчально-виховної роботи з дітьми в ДНЗ. У ній передбачені завдання всебічного виховання дошкільників у відповідності з їх віковими та індивідуальними особливостями. У програмі визначена роль дошкільної освіти як першої сходинки у системі освіти, у формуванні повноцінної, творчої особистості, розкриваються завдання і зміст навчально-виховної роботи для кожної групи в цілому, відведена керівна роль вихователеві.

„Малятко". Авторами її е науковці Інституту педагогіки, Інституту психології Академії педагогічних наук України, педагогічних університетів України. Науковий керівник З.П.Плохій. Ця програма затверджена Міністерством освіти України у 1991 році.

Навчально-виховний матеріал систематизовано за віковими групами у розділах „Сенсорне виховання", „Виховуємо здорову дитину",„Гра", „Дитина і навколишній світ", „Рідна природа", „Мовленнєве спілкування", „Художня література", „Цікава математика", „Образотворче мистецтво", ..Конструювання", „У світі музики", „Праця".

(Дитина". Створена у 1992 році працівниками Київського міжрегіонального інституту вдосконалення вчителів ім. Б.Грінченка. Науковий керівник О.Проскура. Програма виховання та навчання дітей від 3-х до 7-ми років створювалась, як програма збагаченого, багатогранного розвитку і виховання дитини-дошкільника в різних видах діяльності. В основу програми покладені загальні ідеї, що відображають погляди авторів на дошкільне дитинство як: самоцінний етап життя людини; етап підготовки до шкільного дитинства; період упродовж якого формуються не тільки передумови, а Й провідні риси особистості, що визначатимуть її спрямованість, поведінку і діяльність. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»

Базову програму "Я у Світі" розроблено на виконання Закону України "Про дошкільну освіту* та Базового компонента дошкільної освіти в Україні. Вона є державною Програмою, в якій відображено вимоги щодо оновлення змісту освіта дитини від народження до шести (семи) років життя, зокрема до його інваріантної частинна "Я у Світі" — Програма нового типу. Тут подано базовий зміст дошкільної освіти, який передбачає гармонійний та різнобічний розвиток дошкільника, формування його особистості, створення в умовах дошкільного навчального закладу розвивального життєвого простору.

Основні завдання Програми

Розвинути в дошкільника: базові якості (самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність, спостережливість, відповідальність, розсудливість, справедливість, самовладання, креативність);різні форми активності (фізичну, емоційно-ціннісну, соціально-моральну, пізнавальну, мовленнєву, художню, креативну);оптимальні для віку моделі основних видів діяльності (сюжетно-рольової гри, предметно-практичної діяльності, спілкування, навчальної діяльності).

Програма налаштовує педагога на відкриття дитині великого світу в єдності та розмаїтті його чотирьох окремих світів — ПРИРОДИ, КУЛЬТУРИ, ЛЮДЕЙ, ВЛАСНОГО "Я".

Розділи Програми "Я у Світі* структуруються єдиною для всіх вікових періодів життя рамкою-схемою, яка містить:

• загальні особливості вікового етапу • лінії розвитку

• характеристику психологічного віку • показники компетентності дитини

• освітні завдання

• зміст та умови оптимізації педагогічної діяльності. Положення кожного наступного змістового блоку додаються, накладаються на висвітлені в попередньому, не повторюючи його.