2.1 Введення молодших школярів в ігрову діяльність на уроках математики

Курс математики важлива складова навчання і виховання молодших школярів, основоположна частина математичної освіти. Цей курс у системі неперервної освіти грунтується на відповідному змісті Базового компонента дошкільної освіти.

Програма з математики для 1-4 класів спрямована на реалізацію мети і завдань освітньої галузі, визначених у Державному стандарті початкової загальної освіти. У  ній зазначається, що ефективне викладання математики в початкових класах неможливе без пошуків нових шляхів активізації пізнавальної інтересів учнів. Учні мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань з математики, а й навчитися спостерігати об’єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти взаємозв’язок між математичними поняттями, діями, величинами та їх відношеннями, навчитися формувати свої висновки, користуватися математичною мовою.

Навчання математики у школі I ступеня виконує низку значущих для загального розвитку особистості учня завдань, серед яких: формування здатності логічно міркувати, уміння виділяти властивості предметів і явищ навколишнього світу, виховання зосередженості, наполегливості, працьовитості, самостійності та ін.; розвиток інтелекту, пам’яті, мислення та уяви [1, с.32].

Математика в початкових класах має як практичне, так і навчально-пізнавальне зна­чення. Математичні знання, набуті молодшими школярами, потрібні в повсякденному житті, при вивченні інших дисциплін, для розуміння повідомлень засобів масової інформації. Істотним на по­чатковому етапі є оволодіння обчислювальними уміннями і навичками.

Навчання математики має фор­мувати такі риси особистості, як працьовитість, охайність; сприяти розвитку волі, уваги, уяви учнів; стимулювати розвиток інтересу до математики; виробляти вміння вчитися і навички самостійної роботи.

Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями математичних ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Ігрова діяльність дає змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учню, максимально розвивати їхні здібності. Граючись, діти вчитимуться лічити, розв’язувати задачі, конструювати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, робити самостійні висновки, обґрунтовувати їх. Одноманітне розв’язування прикладів стомлює дітей, виникає байдужість до навчання. Проте розв’язування цих самих прикладів у процесі гри “Хто швидше?” стає для дітей вже захоплюючою, цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети – в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він вміє, знає.

Ігри на уроках математики можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмислення, формування обчислювальних, графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Під час використання на уроках математики ігрового методу навчання необхідно дотримуватись таких основних вимог:

1) – ігрове завдання повинно за змістом збігатися з навчальним, тобто ігровою має бути лише форма його поставки.

2) – математичний зміст гри має бути посильним для кожної дитини, оскільки гра буде цікавою тоді, коли в ній братимуть участь усі діти.

3) – підсумок гри має бути чітким і справедливим [66, c.22].

Готуючись до проведення ігор та ігрових ситуацій, учитель має продумати:

- які математичні вміння і навички вони повинні формувати у дітей;

- які виховні завдання вони мають реалізовувати (виховання вольових якостей, почуття довіри, взаємодопомоги, дружби, уміння підкорювати свої власні інтереси учнів класу);

- який матеріал краще використовувати для гри;

- як за мінімально короткий час ознайомити дітей з правилами гри;

- чітко визначити час проведення гри та організацію її проведення (змагання між окремими дітьми, командами-групами, класу, активна участь усіх дітей);

- можливу зміну правил гри у разі необхідності активізації всіх дітей;

- підбиття підсумків гри [56,c.20].

Перед використанням гри на уроці математики потрібно добре обміркувати участь і ролі лідерів і малоактивних дітей. Адже гра є гарним засобом виховання волі. Саме в грі проявляється бажання добровільно, з власної ініціативи підкорятися різноманітним вимогам. Цінність ігрової діяльності і в тому, що вона володіє найбільшими можливостями для формування дитячого колективу, дозволяє дітям самостійно вступити в ті чи інші форми спілкування. Ігри готують дітей до подолання навчальних труднощів, забезпечують успіх в іграх більшої складності.

Перед початком математичної гри обов’язково потрібно поставити мету, а в кінці зробити висновок. Ігри можна урізноманітнювати загадками, кросвордами, ребусами і т.д. Які б педагогічні засоби ми не впроваджували в практику, досягнення та результат діяльності можна отримати, лише зацікавивши учнів на уроці. І саме тут допомагає ігрова діяльність, оскільки молодші школярі постійно відчувають потребу в грі – це перша можливість проявити себе як особистість, самовиразитись і самоствердитись [20, c. 86].

Проводити ігри, створювати ігрові ситуації важливо на кожному уроці математики. Це особливо стосується першого класу – перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра має ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників.

На уроці гра організовується не для того, щоб діти погрались, а щоб чогось навчились. Тому після проведення гри варто час від часу запитувати: "Чого ви навчилися в цій грі?". Слід оцінювати знання учнів, здобуті в процесі гри [15, c.11].

 Т.І. Рудакова у своїй статті «Дидактична гра – дієвий засіб активізації пізнавальної активності учнів» розкриває нам такі важливі питання як:

1. Чому важлива і необхідна гра в початковій школі?

2. Теоретичні положення про гру.

3. Дидактична гра – дієвий засіб активізації розумової діяльності учнів.

4. Гра – великий простір у подальшій праці для педагогічних спостережень і роздумів.

У своїй праці Т.І. Рудакова використовує дидактичні ігри на уроках математики. Авторка ділиться досвідом використання певних видів дидактичних ігор при вивчені певних тем. Наприклад, коли вона ставить за мету вправляти дітей у прямому і зворотному рахунку, а також закріпити знання про суміжні числа, то звертається до гри «Хто знає, хай рахує далі». Діти стають у коло. Ведучий називає число і кидає м’яч одному. Учень повинен зловити м’яч, назвати число-сусіда. Перед початком гри домовляються, як рахувати: в прямому чи зворотному порядку, повертаючи м’яч ведучому.

А ось приклад використання рухливої дидактичної гри. Гра «Математичний струмок» допомагає вчителеві закріпити склад числа. Двоє учнів беруться за руки, утворюючи ворота, і тримають цифрову картку, наприклад, 8. Решта дітей (їх теж вісім) розходяться по класу. Потім кожний повинен знайти свою пару 7–1, 6–2, 5–3, 4–4. Вчитель подає сигнал: «Струмок до воріт!», – і діти парами проходять через ворота. «Ворота» пропускають тільки ті пари, котрі правильно склали задане число із двох менших, тобто склад числа.

Кожний вчитель знає, наскільки важливим є засвоєння учнями різних випадків складу числа для успішного виконання ними в майбутньому операцій додавання і віднімання в межах 10, на яких ґрунтуються обчислення в усіх наступних концентрах. Вчителі також знають, наскільки важко йде процес запам’ятовування складу чисел. А наведена дидактична гра ілюструє нам спосіб значно полегшити цей процес [46, с.17].

Гра не передує виконанню навчальних завдань і не чергується з ними, а є однією з форм організації роботи учнів у класі. В іграх ставляться конкретні математичні завдання. Гра на початку уроку має збудити думку дитини, допомогти їй зосередитися. Якщо ж учні стомлені, то варто провести з ними рухливу гру. В усіх випадках процес гри не має відвертати увагу дітей від математичної мети її проведення. Бажано також застосовувати гру не тільки з близькою, а й з віддаленою метою, наприклад, для формування загальнонавчальних умінь.

На уроці математики перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. Це, зокрема ігри: „Хто швидше?”, „Магазин”, „Мовчанка”, „Колові приклади”, „Відгадай задумане число”, „Що потім?”, „Геометрична мозаїка”, „Де моє місце?”, „Домалюй фігуру”, „Закінчи приклад”, „Луна”, „Світлофори”.

Але педагог мусить усвідомити, що, добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію, необхідно обов’язково поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий .

Для прикладу, вчитель несподівано ставить на стіл іграшкові терези, кладе кілька яблук, слив, цукерок і пропонує пограти “в магазин”. “Продавець” і “покупець” швидко лічать, а діти стежать за правильністю розрахунків. Так у грі учні тренуються в додаванні й відніманні[35, c.46].

На уроках математики можливі і рухливі ігри. Потрібно заздалегідь приготувати картки з нескладними прикладами і відповідями. На одних картках – відповіді правильні, на інших неправильні. Вчитель по черзі показує картки ,а учні у відповідь роблять певні рухи. Наприклад, при правильній відповіді – руки вгору , при неправильній – руки вперед. Гімнастичні вправи можуть бути найрізноманітнішими. Так за 2-3 хвилини клас повністю готовий до роботи [33, c.5].

Також можна застосувати ігрові ситуації, зокрема персонажі казок, мультфільмів, дитячих оповідань (Незнайко, Буратіно, Чебурашка) для постановки запитань і завдань. Проте для учнів будь-яка ігрова форма завдання є грою.

Для проведення гри на уроці математики потрібно мати достатню кількість ігрового матеріалу, а також набірне полотно, фланелеграф, магнітну дошку. Ігровий матеріал має бути чітко систематизований для зручності користування.

Розгляньмо методику використання іграшок для лічби, створення ігрових ситуацій та проведення власне математичних ігор. У першому класі іграшкові предмети використовуються переважно для лічби, у деяких випадках — також для формування математичних понять. Лічба предметів для дітей є цікавою, якщо вона потребує спостережливості, порівняння, виділення предметів з їх сукупності.

Ігри, не пов'язані з лічбою предметів, проводять під назвами: "Скільки?", "Жива нумерація", "Зроби так", "Продовж лічбу", "Яке число пропущено?", "Який за порядком?", "Більше, менше, стільки ж" тощо[66, c.23] .

У вивченні першого десятка потрібно, щоб лічба і дії над числами не тільки спиралися на дії з предметами. Не менш важливо, щоб учні збага­чувалися у математичному відношенні. Коли першокласники роблять перші кроки у навчанні, перехід від оперування предметами до роботи з числами, а потім до дій з числами є обов'язковим.

Величина і колір іграшок не мають затіняти математичну мету їх використання. Поступово у 1 класі треба перейти до використання силуетних картинок тварин, овочів, фруктів, машин, інструментів тощо. Частину таких силуетних картинок бажано мати і для індивідуальної роботи.

Застосовувати ігрові ситуації доцільно під час розв'язування прикладів і задач. Відомо, що основним видом (будемо називати його першим видом) ігрової ситуації у першому класі є використання персонажів казок, мультфільмів, оповідань. Постановка звичайних навчальних запитань і завдань з участю Незнайки, Буратіно збуджує інтерес і підтримує активну діяльність кожної дитини протягом тривалого часу (3 — 5 хв).

Прийоми залучення знайомих дітям персонажів елементарно прості. Здебільшого використовується лялька для зображення дійової особи. Її слова промовляє учитель. Суть ігрової ситуації з'ясовується у вступній частині: "Незнайці треба знайти помилку"; "Буратіно треба виручити з біди"; "Чебурашці треба допомогти розв'язати задачу". Далі йде формулювання завдання. Значна частина завдань використовується з підручника.

Варіаціями ігрової ситуації є читання листа від Буратіно, слухання прохання Незнайки, що звучить по телефону чи записане на магнітофонну плівку.

Другим видом ігрових ситуацій є використання у сюжеті задач дій тварин. Наприклад: "На галявині гралися 3 зайченят. До них прибігли ще 2 зайчики. Скільки зайченят стало на галявині?". Такі сюжети використовують не тільки для розв'язування задачі, а й для її складання.

До третього виду ігрових ситуацій належать так звані лічилки або цікаві вправи. Це віршовані завдання. Зрозуміло, що заучувати їх напам'ять учням не слід.

До четвертого виду ігрових ситуацій належать ігри-змагання. Здебільшого парні або групові змагання у розв'язуванні двох стовпчиків прикладів та в називанні таблиць арифметичних дій. Варіанти ігор бувають такі: а) хто більше і правильно розв'яже і запише відповідей до прикладів за 1 хв.; б) хто швидше запише всі випадки складу чисел з двох доданків; в) хто більше назве прикладів із заданими результатами; г) хто безпомилково і чітко розкаже (запише) таблицю додавання числа 3; г) яка команда безпомилково назве таблицю віднімання числа 3.

В оцінюванні переможців треба знати міру. Не варто їх дуже хвалити. Обов'язково слід знайти щось хороше і в "переможених" (усі вміють розв’язувати такі приклади).

До п'ятого виду ігрових ситуацій належать завдання ущільненого характеру. Цей вид добре ілюструють такі ігри: "Доповнити до числа 5", Магазин", "Риболов" тощо.

До шостого виду ігрових ситуацій належать власне математичні ігри. У

першому класі це: "Кругові приклади", "Лото", "Доміно". Усі вони на додавання і віднімання чисел в межах 10. "Кругові приклади" розв'язують одночасно всі учні, причому самостійно. Гра в лото проводиться на основі індивідуальних карток або на основі натурального ряду чисел від 1 до 10. Останньому випадку вчитель диктує приклад, а учень у натуральному ряді закриває фішкою (кружечком) те число, яке є відповіддю до цього прикладу.

Якщо відповідь повторюється, то учень кладе на число дві фішки. "Доміно" у 1 класі використовується як парна гра, тому для її проведення потрібно мати відповідну кількість наборів такої гри.

У практичній роботі використовуються казки, проводяться ігри на відгадування, розпізнавання фігур чи їх зміну, кмітливість (яка спирається на кількісну характеристику) та ін. Ігрових ситуацій можна створити багато, але всі вони мають підпорядкуватись головній меті: учень повинен працювати над математичними завданнями[6, c.47].

Система ігор розроблялася на основі аналізу підручника з математики, посібників для вчителя. Велику кількість ігор доцільно застосовувати до відповідного програмного матеріалу.

Загальний вигляд системи ігор, які використовуються в 1 класі, можна зобразити такою структурною схемою (див схему 1).

Схема 1

І гри на уроках математики в першому класі

Ігри, пов’язані з вивченням властивостей та відношень предметів

Ігри, пов’язані з вивченням нумерації чисел першого десятка та числа 0

Ігри, пов’язані з вивченням нумерації чисел другого десятка

Ігри, пов’язані з вивченням практичних дій в межах 10.

Рухливі

Естафети

Ігри з м’ячем

Ігри жестів

Спокійні

Колективні

Індивідуальні

Змагання

Як видно зі схеми, нові види ігор протягом року вводяться поступово і на кінець першого класу діти знайомі з усіма названими видами ігор.

До прикладу декілька ігор.

Їжачок-рахівничок

Зміст гри.

– Діти, до нас у гості прийшов їжачок, який дуже любить математику. Той, у кого він опиниться на парті, повинен буде розв’язати приклад. Учитель вмикає музику, і поки вона лунає, діти передають один одному їжачка.

Учитель вимикає музику: той, у кого залишився їжачок, обчислює заданий учителем приклад, решта учнів перевіряють правильність

розв’язання.

Гра “Піймай зайчика”

Зміст гри.

– Діти, на перерві до нас забіг зайчик і пострибав по ваших партах, залишивши на них “сліди”. Для того, щоб упіймати його, потрібно виконати завдання. Учні обчислюють приклади на додавання і віднімання в межах 10, записані на «слідах». Той, хто це зробить швидше за всіх, піднімає руку й зайчик (іграшка) сідає до нього на парту.

В процесі проведення уроків математики з елементами гри реалізуються ідеї співдружності, змагання, самоуправління, виховання через колектив відповідності кожного за результатами своєї праці, а основне – фомується мотивація навчальної діяльності й інтерес дітей до математики.

Використовуючи дидактичні ігри вже із першого класу на уроках математики можна помітити, що у першокласника відбуваються відчутні зміни у його мисленні: розвивається уміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки, доводити доцільність своїх дій [15, c.13].

В 2 класі початкової школи багато часу за програмою відводиться на вивчення теми «Табличне множення і ділення». Поряд з відомими прийомами, які рекомендуються в методичній літературі для вивчення таб­личних випадків множення і ділення можна використати ігрову діяльність. Математичні ігри допомагають швидко вивчити і закріпити знання таблиці множення, засвоїти відповідні випадки ділення.

Запропонуємо, для прикладу окремі ігри, які дозволяють міцно засвоїти таблицю множення і ділення.

Гра “Допоможіть білочці зібрати гриби”

На гіллячках, на тоненьких,

Поки день ще не погас,

Сироїжки та опеньки

Білка сушить про запас.

Учитель звертається до дітей з пропозицією допомогти білочці відібрати найсмачніші гриби. На грибах записані приклади на множення та ділення. Смачними будуть ті, відповідь яких менша за число 27.

Гра “Кмітливе око”

Учні поділені на дві команди. З кожної виходить по 5 учнів. Їм роздають картки з цифрами ї знаками дій. За сигналом діти складають приклади на множення (наприк­лад: 3* 7 — 21; 2* 6 — 12; 4* 5 — 20).

Потім учитель пропонує з цими числами утворити інші приклади на множення (7*3= 21; 6*2 = 12; 5*4 = 20). У кожній команді один з її членів записує складені вира­зи на дошці. Порівнюючи пари виразів, діти повторюють переставний закон множення. Виграє та команда, яка складе більше прикладів за відведений час і сформулює переставний закон множення.

Щоб та сама гра не набридала, через певний час вносимо в неї деякі зміни, ускладнюємо завдання, враховуючи засвоєний матеріал, індивідуальні особливості учнів класу.

Основне завдання початкового курсу математики – формування в учнів особливих, доведених до автоматизму навичок додавання і віднімання в межах 20 і табличних навичок множення і ділення. Автоматизм навичок досягається в процесі вправ. Але виконання однотипних вправ стомлює дітей. Тому в урок математики вчителі включають ігри та ігрові вправи. Серед них «Мовчанка», «Вгадай приклад», «Кругові приклади», «Математична естафета» та інші.

Гра активізує увагу дітей до вивченого матеріалу, викли­кає бажання не тільки брати участь у грі, але й перемага­ти, а це вселяє впевненість у свої сили, сприяє розвитку кмітливості [60, c.136].

Доцільно на уроках математики для активізації пізнавальної діяльності учнів використовувати цікаві ігрові задачі з математичним змістом, задачі на кмітливість, як- от: Черепаха приймає повітряні ванни 20 хвилин на день, а Левеня – двічі на день по 5 хвилин. Хто з них і в скільки разів довше приймає повітряні ванни? [38, c.20].

Процес навчання – це не постійна, неперервна радість. Не все може бути цікавим у навчанні. Необхідно привчити дитину робити не тільки те, що її подобається, а й те, що не цікавить, робити заради приємності виконати свій обов’язок. Потрібно застосовувати такі види діяльності і форми організації навчально-виховного процесу, у контексті яких дитина може виявити свій внутрішній потенціал і, сповна використовуючи власні резерви, активно засвоювати визначений програмою зміст навчання, розвиватися й удосконалюватися. А у молодшому шкільному віці цим вимогам якнайкраще відповідає гра. Вона є природною діяльністю творчого характеру, через яку дитина пізнає світ і вільно виявляє себе [28, c.4].