1.2 Різновиди ігор у навчально-пізнавальній діяльності учнів в школі і ступеня

Рівень засвоєння знань на уроці, розвиток пізнавальних інтересів і здібностей молодших школярів залежать не лише від змісту знань, але й від способу організації навчання дітей, характеру відносин між ними. Тому для розвитку в молодших школярах потреби в знаннях та інтересу до оволодіння ними, педагогами використовуються різноманітні шляхи і засоби використання елементи гри на уроках.

Численні дослідження свідчать, що ігрова діяльність для дітей початкової школи продовжує посідати значне місце в житті дитини і не втрачає для неї привабливості. Ігрові технології сприяють активізації пізнавальних інтересів молодших школярів, бо відповідають їх потребам і можливостям.

Використання ігор у навчанні робить недоречною авторитарну позицію вчителя в спілкуванні з дітьми. Адже, щоб зацікавити дітей майбутньою діяльністю, внести у навчання ситуації несподіванки, вільного вибору, яскраві позитивні емоції, педагог повинен сам стати учасником гри. Особливо важливим є поєднання гри з навчальною діяльністю в початкових класах, коли складний перехід від дошкільного дитинства до школи зумовлює поступову зміну провідних видів діяльності – ігрової на навчальну [43,c.50].

Навчальна гра на різних етапах відіграє значну роль. На етапі вивчення нового матеріалу навчальна гра для школярів допоможе вчителеві розв’язати два важливих взаємозалежних завдання — зацікавити учнів новою темою й зробити зміст теми зрозумілим. У цих іграх часто використовують прийоми перетворення інформації, «переклад» термінів і теорій мовою, зрозумілою дітям, прийом порівняння незнайомого із чимось відомим. На етапі закріплення матеріалу ігрові технології також є досить ефективними. Учні відпрацьовують навички під час гри особливо охоче й результативно, саме тоді задіюють різні види запам’ятовування, моторну пам’ять. Гра є корисною на етапі контролю засвоєння знань. Під час гри спрацьовує механізм змагання, що сприяє максимальному самовираженню школярів [17, c.31].

Ігри в школі I ступеня дуже різноманітні за змістом, формами, метою уроку, за способом організації, за характером використаних матеріалів (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Класифікація ігор

Критерій класифікації	Види ігор
За способом організації	Індивідуальні, парні, групові, колективні, ініціативні, самостійні, стимульовані, твор­чі
За характером використаних матеріалів	Предметні, словесні, настільно – друковані.
За метою уроку	Навчально – пізнавальні, контролюючі, узагальнюючі.
За формою	Рухливі, ігри-заняття, музично-дидактичні, хороводні, народні, етнографічні.
За змістом	Сюжетно-рольові , ігри-драматизації, ігри за літературними сюжетами, режисерські, мовленнєві, театралізовані, спортивні, дидактичні, інтелектуальні, ігри з логічним навантаженням, ділові, з віршованим завданням.

Джерело [66, с.18].

Охарактеризуємо більш детально окремі ігри:

1)Рухливі ігри. Рухливих ігор є багато, але кожна має однакове значення. Одні ігри розвивають переважно увагу, пам'ять, мовлення, кмітливість, наполегливість, витривалість; інші спрямовані на виховання узгодженості рухів, на подолання перешкод, на формування почуття дружби, товаришування, виявлення творчої ініціативи. Є ігри, що впливають на розвиток і зміцнення м’язів рук, ніг, тулуба; На виховання правильної осанки, удосконалюють нервову систему, поліпшують діяльність внутрішніх органів, посилюють обмін речовин, зміцнюють кісткову – м’язову систему [57, c. 146].

За допомогою рухливих ігор діти розвивають не тільки фізичні якості та здібності, але й опановують перші елементи грамотності, вивчаючи напам’ять вірші, скоромовки, лічилки, розвивають математичні здібності і розкривають для себе живу історію свого народу, вчаться любити народних героїв. Різноманітні рухливі ігри є ефективним засобом активного відпочинку після розумової праці, ефективно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної, опорно-рухової систем організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну. Водночас, рухливі ігри відіграють важливу роль у вихованні як моральної і вольової стійкості в діях і вчинках, так і вихованню комунікативних вмінь і свідомої дисципліни: з однієї сторони – вмінню підпорядковувати свою поведінку інтересам колективу а з іншої – керувати своїми товаришами.

Та цінність всіх цих ігор полягає в тому, що вони викликають радісні переживання, задоволення, життєрадісність, активність. Веселий сміх, бадьорий настрій під час ігор – запорука доброго здоров’я.

До рухливих ігор можна віднести ігри з м’ячем, змагання, естафети, ігри жестів[18, c.13].

2)Українські дитячі народні ігри. У розвитку дітей значну роль відіграють ігри, завдяки чому діти не лише привчаються до узгоджених спільних дій, а й прилучаються до невичерпної скарбниці знань.

Багато ігор супроводжуються приспівками чи примовками, що задають ритм. Є ігри – хороводи, де приспівки стали складовою частиною колективного дійства учасників. Наприклад, ігри «Подоляночка», «А ми просо сіяли» та інші передбачають спів і танець ,тобто діти ритмічно пританцьовують під мелодію приспівок.

Ритмічні рухи є природною потребою дитини в період опанування мовлення.

Недарма діти так полюбляють твори «малого жанру»: приповідки, потішки, дражнили, лічилки, приспівки, примовки.

Народні ігри “іскринки”, що запалюють дитячу допитливість і їх моральне самовдосконалення.

На уроках у молодших класах значна увага приділяється висловлюванням школярів. І ось тут народна гра своїми примовками і приспівками допомагає закріпленню навичок вимови слів, правопису[26, c.37].

3)Дидактичні ігри. Оцінюючи дидактичну гру та її роль у системі навчання

А. П.Усова писала: «Дидактична гра, ігрові завдання і прийоми дозволяють підвищити сприйняття дітей, урізноманітнити навчальну діяльність дитини, внести зацікавленість» [3,c.8].

Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння тощо.

У загальній системі навчання дидактична гра набуває самостійності та існує поряд із навчанням на уроках. Навчання та ігрова діяльність у колі спрямована на розвиток у дітей уваги, спостережливості, запам’ятовування, порівняння, первинних форм аналітико – синтетичної діяльності, діяльності уяви, розвиток цікавості та пізнавальних інтересів[19, c. 48].

Учитель може запропонувати або вигадати разом із дітьми безліч варіантів дидактичних ігор з огляду на цілі конкретного заняття. Беззаперечною перевагою дидактичних ігор у стимулюванні пізнавального інтересу молодших школярів виступає рівність учасників гри перед правилами. Як справедливо зазначає

Т. Назарова, відчуття рівності, атмосфера захопленості і посильності завдання у процесі ігрової діяльності – все це дає змогу дітям подолати сором’язливість [42, с. 72].

У дидактичних іграх, створених педагогікою (в тому числі й народною), ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується для навчальних цілей.

Дидактичні ігри мають такі структурні компоненти:

Ігровий задум, закладений в дидактичне завдання, що необхідно виконати під час навчання, виступає у вигляді питання або загадки і проектує хід гри. Це надає грі пізнавального характеру.

Правила, які визначають порядок дій і поведінку учнів у процесі її проведення, сприяють створенню на уроці робочої атмосфери. Тому розробляти їх треба з урахуванням мети уроку та індивідуальних можливостей учнів. Це створює умови для проявів самостійності, наполегливості, розумової активності, виникнення у школярів почуття задоволення, успіху; уміння керувати своєю поведінкою.

Ігрові дії, що регламентуються правилами гри, сприяють пізнавальній активності учнів, надають змогу виявити свої здібності, застосовувати наявні знання. Учитель активізує гру різноманітними прийомами, підтримує інтерес до гри, підбадьорює відстаючих учнів.

Пізнавальний зміст, що полягає в засвоєнні тих знань і вмінь, які застосовуються під час розв’язання навчальної проблеми, поставленої грою.

Обладнання дидактичної гри – це обладнання уроку. Включає технічні і комп’ютерні засоби навчання, роздатковий матеріал, засоби наочності.

Результат – це фінал гри, який є показником рівня досягнень учнів у засвоєнні та застосуванні знань.

Поєднання цих компонентів підвищує ефективність дидактичної ігри, що призводить до бажаного результату[50, c.3].

Готуючись до проведення ігор на уроках в молодших класах, учитель має продумати наступні моменти:

1. Які вміння й навички формувати у дітей. Тобто, які вимоги висувати щодо знань.

2. Які виховні завдання реалізувати.

3. Який матеріал краще використати.

4. Як за мінімально короткий час ознайомити дітей із правилами гри.

5. Як організувати гру.

6. За який час провести гру.

7. Як зробити підсумок гри [56, c.71].

Використовуючи на уроках ігри, слід дотримуватися таких правил:

1) ігрове завдання має за змістом збігатися з навчальним;

2) дидактичний матеріал за способом виготовлення й використання повинен бути простим;

3) доступність завдань гри (мета гри має бути досяжною);

4) правила гри – прості та чітко сформульовані;

5) наявність можливості вільних пошукових дій;

6) емоційність гри, наявність естетичного оформлення;

7) у грі повинні брати участь усі діти;

8) підсумок гри – справедливий [56,c. 73].

Виховна і розвивальна мета навчання в ігровій формі полягає в змісті та спрямованості її розв’язання завдань морального виховання – виховання позитивного ставлення дітей до явищ навколишнього світу, до праці, взаємини людей, традицій українського народу, виховання поваги до сім’ї, до старших [66, c. 18].

Є дуже багато видів дидактичних ігор, та найбільше підходять для дітей молодшого шкільного віку.

- Ігри – подорожі.

- Ігри – доручення.

- Ігри – припущення.

- Ігри – загадки.

- Ігри – бесіди.

Ігри – подорожі подібні до казок, їх розвитку, чудес. Гра-подорож відображає реальні факти або події, але зазвичай розкриває все незвичайно: просте — через загадкове, складне — через переборне, необхідне — через цікаве. Все це відбувається в процесі гри, в ігрових діях, стає близьким дитині, зацікавлює її.

Ігри – доручення   за змістом вони простіші ніж гра - подорож, а за тривалістю — коротші. В їх основі знаходяться дії з предметами, іграшками, словесні доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них засновані на пропозиції щось зробити:  «Допоможи Буратіно розставити розділові знаки», «Перевір у Незнайки домашнє завдання» тощо.  Ігри – припущення зазвичай починаються зі слів або питань: “Що було б...”; “Що б я зробив...”; “Ким би я хотів бути і чому?”; “Кого б обрав своїм другом?” тощо.  Іноді початком такої гри є картинка.  Дидактичний зміст гри полягає в тому, що перед дітьми ставиться завдання і створюється ситуація, що потребує усвідомлення наступної дії. Ігрове завдання знаходиться у самій назві. Ігрові дії визначаються завданням та потребують від дітей доцільної передбачуваної дії відповідно до поставлених умов або обставин, що будуть створені.  Діти висловлюють констатуючі або узагальнено-доказові припущення.  Ці ігри вимагають вміння співвіднести знання обставин, встановлення причинних зв'язків.  В них міститься також і змагальний елемент: “Хто швидше зрозуміє?” [21, c.6]

Ігри - загадки. Виникли загадки дуже давно. Вони були створені самим народом, входили до обрядів, ритуалів, свят. Вони використовувались для перевірки знань, винахідливості. В цьому і полягає очевидна педагогічна спрямованість та популярність загадок, як розумної розваги.  Основною ознакою загадки є хитромудрий опис, який необхідно розшифрувати (відгадати та довести). Опис цей лаконічно і нерідко оформлюється у вигляді питання або завершується ним. Особливістю загадок є логічне завдання. Способи побудови логічних завдань різноманітні, але всі вони активізують розумову діяльність дитини. Дітям подобаються ігри-загадки. Необхідність порівнювати, пригадувати, думати, здогадуватися дають радість розумової праці. Розгадування загадок розвиває здібність до аналізу, узагальненню, формує вміння розмірковувати, робити висновки, умовиводи[24,c.3].  Ігри - бесіди (ігри-діалоги). В основі гри-бесіди знаходиться спілкування педагога з дітьми, дітей з педагогом та дітей один з одним. Це спілкування має особливий характер ігрового навчання та ігрової діяльності дітей. Під час гри-бесіди вихователь часто діє не від себе, а від близького дітям персонажа і тим самим не тільки зберігає ігрове спілкування, але й посилює радість його, бажання повторити гру. Але гра-бесіда приховує в собі небезпеку посилення прийомів прямого навчання[11,c.46].  Навчально-виховне значення полягає у змісті сюжету — теми гри, у збудженні цікавості до тих або інших аспектів об'єкта вивчання, що відбивається у грі. Пізнавальний зміст гри не знаходиться «на поверхні»: його необхідно знайти, добути, зробити відкриття і в результаті щось дізнатися.  Цінність гри-бесіди полягає в тому, що вона висуває вимоги до активізації емоційно-розумових процесів: єдності слова, дії, думки та уяви дітей. Гра-бесіда виховує вміння слухати і чути питання вчителя, питання та відповіді дітей, вміння сконцентрувати увагу на змісті розмови, додати до сказаного, висловити засудження. Все це характеризує активний пошук розв'язання поставленого ігрового завдання.  Велике значення має вміння брати участь у бесіді, що характеризує рівень вихованості.  Основним засобом гри-бесіди є слово, словесний образ, вступна розповідь про щось. Результатом гри є задоволення, отримане дітьми.  Переліченими типами ігор не вичерпується, звичайно, весь спектр можливих ігрових методик. Але на практиці найчастіше використовуються зазначені ігри — або у «чистому» вигляді, або в сполученні з іншими видами ігор[22, c.12].

Варто зауважити, що дидактична гра має зберегти свій навчальних характер і не перетворюватися у своєрідну “виставу”. До використання навчальної гри потрібно підходити дуже вдумливо, обережно. Ігри доречні є ефективні на всіх заняттях. Найбільш продуктивні вони на уроках узагальнення отриманих знань, закріплення їх або вироблення практичних вмінь і навичок [25,c.63].

Ефективність дидактичних ігор висока, особливо, коли вони використовуються в системі, що передбачає варіативність, поступове ускладнення і за змістом, і за структурою, зв’язок з іншими методами роботи. Контроль за результатами навчальної діяльності, проведений у формі дидактичної гри, дає кращі результати. Учитель і діти працюють з використанням ігрових матеріалів легше, веселіше, а головне – значно продуктивніше. Це відбувається тому, що під час гри задіяні глибинні психологічні механізми, які забезпечують глибоке й міцне засвоєння навчального матеріалу[21, c.2].

4) Інтелектуальні ігри. Прийшовши до школи, дитина вступає в найсприятливіший для її інтелектуального та соціального розвитку період. Соціальний інтелект охоплює навички спілкування та готовності дитини до взаємодії з однолітками і дорослими, розуміння емоцій, почуттів, думок, поведінки (власної та інших людей), усвідомлення репертуару своїх основних соціальних ролей (учень, син,дочка, друг, подруга, хлопчик, дівчинка) [8, c.40].

Загальновідомо, що школярі не люблять наводити приклади до правил, намагаються пригадати приклад із підручника чи той, що навів на уроці вчитель. Але, якщо їх запропонувати наводити приклади під час гри, то цей вид роботи стане бажаним, а відтак ефективнішим. Щоб своєчасно запобігти перевтомленню дітей, підтримувати їхню уваги активну увагу, можна використати під час навчання інтелектуальні ігри. Ці ігри мають безперечний успіх у педагогічному процесі, їх можна використовувати з метою повторення закріплення вивченого матеріалу. Ці ігри можна добирати на власний розсуд, комбінуємо зміст, добираємо практичний матеріал [14,c.62].

Сутність інтелектуальних ігор полягає у переборювання розумових труднощів. Зовні їх результатом є правильна відповідь або перемога у змаганні, а внутрішньо, і це головне – ті емоції й стани, що супроводжують інтелектуальний процес, набуття особистісного досвіду плідної розумової діяльності, інтелектуального самоствердження. В інтелектуальних іграх необхідність виконання досить складної розумової діяльності супроводжується емоційним задоволенням від самого процесу обдумування ігрових операцій. Інтелектуальні ігри вчать вдумливості, рішучості, уміння будувати плани, що враховують всі істотні моменти, загартовують характер, є водночас шкалою мужності та необхідної обережності. Інтелектуальні ігри вчать міркувати не тільки над позицією, яка виникла, але і переносити потім цю логіку в життя; діяти раціонально. Поза сумнівом залишається той факт, що інтелектуальні ігри привчають до відповідальності, підвищують допитливість, виховують самостійність думок[23, c.3].

Інтелектуально – пізнавальні ігри не суперечать серйозності та глибині змісту освітньої діяльності, завдяки їм діти якнайкраще засвоюють важливі для них знання, переходять від репродуктивного рівня активності через пошуковий до творчого.

Таким чином, інтелектуальна гра – це гра, у якій поєднання інтелектуальних емоцій і розумових операцій під час розв’язання проблемних ситуацій, що виникають у процесі гри, дозволяє вдосконалювати інтелектуальну самостійність індивіда[36, c.19].

5) Ігри з логічним навантаженням. З давніх – давен уважається, що математика – точна наука. Тому, на перший погляд, може здатися, що в ній немає місця для ігор. Але це не так. В.І. Горовенко пише: «Спираючи на власний досвід з упевненістю хочу сказати, що саме гра є важливим засобом щодо розвитку інтересу дітей щодо математики». Але добирати ігри потрібно так, щоб вони займали небагато часу на підготовку, а математичний зміст гри був посильний для кожного учня. Готуючись до проведення гри, учитель обов’язково повинен продумати, які математичні вміння і навички він хочу сформувати у дітей [17, c.35].

Серед усіх логічних ігор особливе місце посідають ігри на розвиток кмітливості. Вони захопливі, цікаві дітям, із них можна дізнатися багато нового. За допомогою цих ігор діти швидко переключаються з одного виду діяльності на інший і таким чином виявляють швидкість свого індивідуального мислення, розвивають логіку. Крім того, діти, які особливо виділилися і перемогли в цих іграх, мають змогу продемонструвати своїм одноліткам, на що вони здатні, неметкі та ледачі дітлахи — розбуркатися, змусити себе думати, проявляти себе шляхом проб і помилок.

Таким чином, логічні ігри на розвиток кмітливості дуже корисні для загального розвитку дітей [16, c.36].

У логічних, як і в будь-яких дидактичних іграх, є можливість формувати нові знання, ознайомлювати дітей зі способами дій. Кожна з ігор розв’язує конкретне завдання вдосконалення математичних (кількісних, просторових, часових) уявлень дітей [30, c.4].

У процесі виконання завдань логічних ігор, пропонованих молодшим школярам, діти непомітно для себе опановують певні логічні категорії (див. таблицю 2), вчаться обирати правильні тактики і виграшні стратегії та виконують різні вправи.

Таблиця 2

Логічні ігри

№№ пп	Категорії логічних ігор	Приклади ігор
11	Виділяють з групи предмет або кілька предметів за певними властивостями, встановлювати відповідності, визначати пари предметів.	«Логічні ряди»; «Покажи шлях»; «Іде, летить, стрибає, повзе, пливе»; «Змістові пари»; «Знайди собі пару»;
22	Порівнюють	«Хто швидше?»; «У кого найбільше мушлів?»; «Кінцівки»; «Відгадай назву квітки»; «Життєві ситуації»;
33	Здійснюють порядкову та кількісну лічбу:	«Тварини від першої до десятої»; «Весела лічба»; «Продовж лічбу»; гра «Відповідай швидко»;
44	Вивчають склад чисел	«Відгадай число»; «Вітряки»; «Смішні ціни»; «Кури і кролі»;
55	Тренують в усній лічбі	«Яке число задумано?»; «Ключ до скарбів»;
66	Виконують арифметичні дії	«Шлях додому»; «Розстав знаки»; «Лічи, міркуй, здогадуйся!»;
77	Засвоюють геометричний матеріал	«Яка геометрична фігура зникла?»; «Що змінилося?».

Джерело [60, с. 135]

Для активізації пізнавальних інтересів слід застосовувати також різні картки із завданнями, логічні задачі-жарти, ребуси і т. ін., розв’язання яких перетворювати на веселі змагання, вікторини, зустрічі команд веселих і кмітливих тощо. Цікавий ігровий матеріал не лише розважає дітей, надає їм можливість перепочити, переключитися, але й змушує їх замислитися, розвиває ініціативу, спрямовує на пошуки нетрадиційних способів розв’язання, стимулює розвиток нестандартного мислення. Застосування різних прийомів проведення уроку, використання логічних ігор та їх елементів , змагань роблять навчальний процес більш цікавим. Завдяки цьому діти частіше виявляють активність, кмітливість і досягають часом найвищих для себе результатів [30, c.137].

6) Ділові ігри. Упродовж життя людина проходить певні періоди послідовна зміна яких є незворотною та непередбачуваною. Кожний із цих періодів впливає на розвиток особистості. Так на початку свого життя людина інтенсивно вивчає навколишній світ і пізнає себе у ньому, самоутверджуючись; далі – реалізує себе у різних видах діяльності, опанувавши професію, створивши сім’ю, долаючи східці кар’єрного зростання. Наприкінці життя самоствердження і самореалізацію, що були найважливішими для людини на початку життя, стають не суттєвими – натомість вона зосереджується на пізнанні сенсу життя. Так особистість стає мудрою [37, c.9].

Дуже важливо, щоб дитина бачила себе людиною, здатною досягати успіху. Саме від учителів початкової школи, здебільшого залежить, чи зможе дитина у житті почуватися щасливою і успішною, долаючи життєві труднощі та виходити із них щоразу мудрішою. Саме цьому і сприяє ділова гра на уроках в початкових класах. Адже початкова школа багато в чому для дитини є початком. Ділова гра сприяє формуванню організованості, діловитості, відповідальності, умінню працювати в команді та виконувати рольові функції, розвитку ораторських здібностей, навичок опанування конструктивної критики, нетрадиційного бачення проблем. Гра ознайомлює дітей із різними професіями [51, c. 28].

7) Ігри з віршованими завданнями. Мабуть, не має жодної дитини, яка б не любила гратися. Особливу увагу людей привертають ігри, що містять у собі невеличкі віршовані рядки, які дають змогу організувати увагу дітей, задають потрібний ритм грі, дають змогу почуватися невід’ємним ланцюжком колективу та непомітно для самих дітей розвивають їхню пам'ять, дикцію, інтонацію, уміння на слух відчувати ритм та риму віршів, що обов’язково стане в пригоді на уроках літератури. Ігри з віршованими завданнями не потребують наочності, але мають не менший результат. Їх можна використовувати на всіх уроках, фізкультхвилинках та під час відпочинку [61, c.70].

Також ігрова діяльність сприяє розвитку комунікативних умінь і навичок,виробленню тактики поведінки школярів, розвитку вміння переносити функції, способи дій з одного предмета на інший, що має вирішальне значення для наочно-образного мислення. Для молодших школярів можна подати таку формулу навчання і виховання: навчання – гра – праця та праця – гра – навчання.

Багато педагогів оцінюють значення гри для інтелектуального розвитку молодшого школяра, оскільки в ході гри можуть виникнути такі комбінації матеріалу і така орієнтація у його властивостях, які можуть привести до подальшого використання цього матеріалу як знарядь при розв’язанні завдань [42,c.73].

Таким чином, гра для молодших школярів виступає не лише одним із засобів навчання, але й засобом розвитку здібностей дитини, її психіки, уяви, фантазії і творчості.