Висновки до 1 розділу

Вивчення стану проблеми в психолого-педагогічній та методичній літературі засвідчило, що ігрова діяльність є одним із найефективніших засобів стимулювання навчального інтересу у процесі організації навчальної діяльності у молодших школярів. Це насамперед зумовлено віковими та психофізіологічними особливостями учнів молодшого шкільного віку, оскільки ігрова діяльність активізує психічні процеси, викликає в учнів живий інтерес до процесу пізнання. В грі діти охоче переборюють значні труднощі, вправляють свої сили, розвивають здібності і вміння. Вона допомагає зробити будь-який навчальний матеріал захоплюючим, викликає в учнів глибоке задоволення, створює радісний робочий настрій і добрий емоційний фон, полегшує процес засвоєння знань.

Вдало використовуючи ігрову діяльність можна подати будь-який навчальний матеріал доступно і зрозуміло. Вона дає змогу зацікавити молодших школярів протягом тривалого часу і підтримати їхній інтерес до складних питань навчального процесу, що дає великий відсоток засвоєння навчального матеріалу.

На різних етапах засвоєння знань гра відіграє значну роль. На етапі вивчення нового матеріалу вона допоможе вчителеві зацікавити учнів незнайомою для них темою й зробити її зміст зрозумілим. На етапі закріплення матеріалу ігрова діяльність також є досить ефективною, оскільки учні відпрацьовують навички під час гри особливо охоче й результативно, саме тоді задіюють різні види запам’ятовування, моторну пам’ять. Гра є корисною на етапі контролю засвоєння знань під час якого спрацьовує механізм змагання, що сприяє максимальному самовираженню молодших школярів.

Існує широкий спектр видів ігор, а отже, і велика кількість класифікацій щодо них залежно від різноманітних характеристик ігрової діяльності, яку беруть за основу дослідники. Вони є різноманітними за змістом, формами, метою уроку, способом організації, характером використаних матеріалів. Вчителю потрібно лише вміло підібрати їх для ефективної взаємодії з учнями. Він має вводити їх у свою практику поступово, починаючи із найпростіших форм.

Захоплюючись ігровою діяльність дитина не помічає, що вчить, запам’ятовує нове, орієнтується в незвичних ситуаціях, відпрацьовує здобуті навички і вміння, розвиває фантазію, тому після проведення гри варто запитувати: "Чого ви навчилися в цій грі?". Слід оцінювати знання учнів, здобуті в процесі гри вчителем або самими учнями.

Ігрову діяльність слід відрізняти від власне дитячих ігор, у яких вільна ігрова діяльність виступає як самоціль. На відміну від них, гра на уроках молодших школярів має володіти істотною ознакою – чітко поставленою метою навчання і відповідним до неї педагогічним результатом, які можуть бути обґрунтовані, виділені й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю.

Розділ 2. Умови підвищення ефективності формування пізнавальних інтересів учнів молодшого шкільного віку засобами ігрової діяльності