47. Легкі метали.Застосування

До них відносять метали з щільністю до 4500кг/м³. Найбільшпоширені алюміній, магній, титан.

Алюміній — сріблясто-білий метал (щільність 2,7г/см³, темпера-тура плавлення 660°С) з високою електро- та теплопровідністю, мо-розостійкістю, корозійною та хімічною стійкістю який добре під даєтьсяобробці. Він найбільш поширений у земній корі, але в чистому виг-ляді не зустрічається. Основні руди — боксити які містять до

50% А1₂0₃. Після хімічної переробки отримують напівпродукт — гли-нозем. З нього шляхом електролізу отримують первинний алюміній(табл. 3.8) Алюміній особливої чистоти використовують у напівпровідни-ковій та ядерній техніці, високої чистоти — для виготовлення елек-тролітичних конденсаторів, хімічної апаратури, а технічної чистоти— для виготовлення кабельної продукції, проката, посуду, алюміні-євого порошку та сплавів. Як конструкційний матеріал алюмінійпереважно використовують у вигляді сплавів, бо він володіє низьки-ми механічними властивостями та важко обробляється різанням.Основні компоненти алюмінієвих сплавів — мідь, марганець, кремній,магній, титан, хром.

Магній — сріблясто-білий метал (щільність 1,74 г/см³, темпера-тура плавлення 651°С) який добре обробляється різанням, має низь-ку корозійну стійкість та низькі ливарні властивості. Основні руди— магнезіт (MgCOg), карналліт (KCl*MgCl₂*6H₂0), бішофіт(МС1₂*6Н₂0). Магній у вигляді зливків або виробів не вогненебезпеч-ний (згорає при температурі біля 651°С).

Первинний магній поставляють у чушках до 8кг таких марок:Мг96 (не менше 99,96% Mg), Мг95 (не менше 99,95% Mg) та Мг90(не менше 99,90% Mg).

Титан — сріблясто-білий метал (щільність 4,5г/см³, температу-ра плавлення 1672°С) який відзначається високими механічнимивластивостями, корозійною стійкістю, малою тепло— та електроп-ровідністю. Його властивості дуже залежать від чистоти. Основніруди — ільменіт, рутил, перовскіт. Технічний титан випускаютьмарок: ВТ1-00 (99,53%Ті), ВТ1-0 (99,48%Ті) та ВТ1-1 (99,44%Ті).Технічний титан добре обробляється тиском, добре зварюється алеважко обробляється різанням. Для підвищення механічних власти-востей та корозійної стійкості титан легують алюмінієм, хромом,ванадієм, молібденом, оловом, ніобієм.

48.Лакофарбові матеріали. Плівкоутворювачі. Сировина для їх виробництва.

Лакофарбові матеріали (ЛФМ) - складні гомогенні або гетерогенні системи, до яких входять плівкоутворювачі (природні або синтетичні смоли, інші високомолекулярні сполуки, здатні до формування на твердій підложці стійкої плівки) разом з пігментами, наповнювачами, пластифікаторами, модифікаторами, затверджувачами та іншими добавками.Лаки і фарби найпоширеніші матеріали для захисних і декоративних покриттів. Лаки складаються з нелетючих речовин - плівкоутворювачів і з летючого розчинника. Їх виготовляють на основі природних або синтетичних смол.

Плівкоутворюючі речовини. Вони можуть утворювати плівки:

— не перетворювані — виникають після висихання розчинника

— перетворювані — виникають як наслідок складних фізико-хімічних процесів при висиханні розчинника.

В якості плівкоутворювачів використовують синтетичні та нату­ральні смоли (полімерні продукти), ефіри целюлози, рослинні масла (олії). Рослинні масла поділяють на: висихаючі (льняне, тунгове) для виготовлення лаків, фарб, оліф; напіввисихаючі (соєве, бавов­няне, соняшникове) для виготовлення сумішей і виробництва оліф і фарб; невисихаючі (рицинове) для виготовлення (після спеціальної обробки) оліф і лаків.

Як розчинники застосовують ефірні оливи, спирти, бензин, жирні оливи, скипидар та ін. Плівки лаків прозорі. Суміші лаків з різними пігментами називають фарбами, які більш стійкі, ніж лаки. Пігментами можуть бути руди металів, глини та інші гірські породи. Забарвлення пігментів визначають оксиди заліза, марганцю та інших металів, а також органічні речовини. Залежно від характеру лаку емалеві фарби поділяють на олійні емалі (це фарби на оливових лаках), нітроемалі (на лаках з ефірів целюлози), спиртові емалі (на спиртових лаках). Крім лаків і фарб для покриттів використовують допоміжні матеріали: шпаклівки для вирівнювання поверхні, ґрунти для покриття поверхні першим шаром, змивні рідини та ін.

Принцип маркування ЛФП базується на виді покриття - лаки позначаються 4-ма, а пігментовані матеріали - 5-ма гру­пами знаків. 1-ша група - вид ЛФМ (лак, фарба, емаль, ґрун­товка, шпаклівка) чи найменування пігменту; 2-га - тип плівкоутворювача (КО - кремнійорганічні); 3-тя - умови експлуатації (01 - для зовн. і внут. робіт; 02 - тільки для внут. робіт); 4-та - порядковий номер; 5-та - колір.