35. Особливості енергетичного комплексу в Україні

Паливно-енергетичний комплекс – складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії (електроенергії й тепла), їх транспортування, розподілу й використання.

Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торф’яна) та електроенергетики, а також тісно пов’язані з ними обслуговуючі підприємства. Характерна наявність розвиненої виробничої інфраструктури у вигляді магістральних високовольтних ліній і трубопроводів (для транспортування сирої нафти, нафтопродуктів і природного газу), що утворюють єдині мережі.

Паливно-енергетичний комплекс має велике районоутворююче значення. Він створює передумови для розвитку паливоємних виробництв і є базою для формування промислових комплексів, у тому числі не тільки електроенергетичних, нафтохімічних, вуглехімічних, газопромислових, але й металургійних, хімічних, лісохімічних тощо.

Паливо використовується не тільки в енергетиці, а й є сировиною для одержання різноманітних цінних продуктів. Наприклад, нафта необхідна для розвитку хімічної промисловості. З неї одержують, окрім паливних матеріалів, різні масла й змащувальні матеріали, пластмаси, миючі речовини, синтетичні волокна та тканини, добрива. З природного газу виробляють синтетичні спирти і білкові препарати, вилучають сірку. Вугілля є цінною технологічною сировиною у чорній металургії, джерелом для одержання пластмас, бензину та інших продуктів виробництва.

Особливістю паливно-енергетичного балансу України (ПЕБ – співвідношення видобутку і споживання паливних та енергетичних ресурсів) є висока питома вага вугілля та атомної енергії і незначна гідроенергії та нафти.

Перспективи розвитку та розміщення паливно-енергетичного комплексу пов’язані з багатьма чинниками. Це збільшення масштабів геологічних і географічних досліджень на території України традиційних видів палива – нафти, газу в Донецько-Придніпровській западині, Причорноморській низовині, Прикарпатті і Закарпатті. В старопромислових районах збільшення видобутку можна досягти за рахунок застосування сучасних технологій вилучення нафти з надр.

Позиціонування України на міжнародних енергетичних ринках

Недоліки:

• обмеженість у власних розвіданих ресурсах природного газу, нафти, а також ядерному паливі власного виробництва;

• відсутність диверсифікації джерел постачання енергетичних продуктів;

• використання переважної частини потужностей власних гідроресурсів;

• високе техногенне навантаження на довкілля;

• незадовільний технічний стан частини енергетичних об’єктів, в тому числі систем транспортування енергетичних продуктів.

Переваги:

• достатні запаси вугілля та складових ядерного палива: урану і цирконію;

• надлишкові потужності для транспортування газу, нафти та експорту електроенергії;

• вигідне географічне та геополітичне становище;

• розвинута інфраструктура енергетики;

• високопрофесійний кадровий потенціал.

36. Вироби з металокераміки. Товарознавча характеристика

До основних видів виробів з порошків відносять:

Зносостійкі деталі мають високу міцність, твердість, досить низький коефіцієнт тертя і високу зносостійкість в різних умовах експлуатації. їх виготовляють переважно з порошків заліза (сталі) з різними добавками.

Антифрикційні та фрикційні деталі працюють в умовах тертя. Для створення фрикційних деталей використовують компоненти на основі міді та заліза. Виготовляють гальмівні колодки для автомашин і тракторів, механізми зчеплення і т.п. Для створення антифрикційних матеріалів використовують олов'янисту та алюмінієву бронзу, цинк з добавками змащувальних речовин — сульфідів, селенідів, графіта, що дозволяє тривалий час працювати без подачі мастила. З них виготовляють втулки підшипників ковзання, деталі що працюють в умовах ковзання. Антифрикційні деталі часто виготовляють пористими. Пори заповнюються пластмасою типа фторопласт, або маслами (проварювання у маслі).

Пористі матеріали виготовляють введенням до складу органічних домішок які вигоряють при спіканні. Створюються матеріали з пористістю 15>50%. З них виготовляють крім антифрикційних деталей, фільтри та охолоджувачі. Фільтри виготовляють з порошків заліза, бронзи, нікеля, неіржавіючою сталі та інших матеріалів і використовують для очистки палива в двигунах внутрішнього згоряння, повітря або різних рідин. Охолоджувачі працюють за рахунок випаровування робочої рідини що проходить крізь пори (потіючі матеріали). їх виготовляють з порошків неіржавіючої сталі, нікеля, титана, вольфрама.

Електроконтактні матеріали виготовляють з суміші порошків міді, срібла або нікеля з тугоплавкими металами (W, Mo, Co, Cd, WC) які визначають механічні властивості. Мідь та срібло — зв'язуючі і надають високу електропровідність. Отриманні матеріали стійкі до ерозії. З них виготовляють щітки для електричних машин, контакти для магнітних пускачів, теплових реле, регуляторів струму, апаратури управління і т.п. (там де іскрить).

Магнітні матеріали поділяють на магніто-м'які (феріти), магніто-тверді (для постійних магнітів) та магнітодіелектрики. Феріти виготовляють з порошків чистого заліза та сплавів на його основі, або з порошків на основі окислів заліза. Постійні магніти виготовляють з матеріалів складного хімічного складу на основі заліза легованого алюмінієм, кобальтом, нікелем та міддю (альсіфер, альніко, альні, альнісі). Магнітодіелектрики — композиційні матеріали з феромагнітних порошків часточки яких ізольовані пластичною масою (фенольні смоли, поліхлорвініл), каучуком. Ізоляційний матеріал (5>15%) являється механічною зв'язкою і розділяє металічні частки у магнітному та електричному відношенні.

Підготовка шихти складається з очистки порошків від домішок, класифікації, змішування та гранулювання. Якість підготовки впливає на механічні властивості готових деталей. Дозування шихти здійснюється по масі або об'єму. Найбільш поширені такі методи виготовлення виробів:

Холодне пресування шихти відповідного складу з наступним спіканням — найбільш поширений спосіб формування металокерамічних деталей. Буває одно— або двохстороннім. Під впливом тиску частки шихти ущільнюються за рахунок пластичного деформування або їх крихкого руйнування. Одностороннє деформування використовують для деталей з співвідношенням висоти до діаметра менше двох. Отримують напівфабрикати з розмірами, які враховують деформацію при наступному спіканні. Спікання полягає у нагрівання до температури 2/3 температури плавлення метала порошка для однокомпонентної системи або нижче температури плавлення основного метала для багатокомпонентної структури. Спікання проводять у вакуумі або захисній атмосфері. При необхідності спечені вироби калібрують, обробляють різанням, піддають термічній та хіміко-термічній обробці.

Гідростатичне ущільнення (пресування) полягає у всебічному обтискуванні шихти в еластичні гумовій або металевій оболонці рідиною [1000>3000МН/м² (10000>30000 кг/см²)]. Отримують заготовки простої форми, великих розмірів і низької точності.

Прокочування виготовляють стрічку яку потім спікають. Прокочування здійснюють з допомогою валків 1 між якими проходить і ущільнюється шихта. Можливо виготовляти двох- або трьохшарові стрічки для чого у бункері встановлюють перегородку. Прокочуванням отримують стрічки товщиною 0,025>3,0мм і шириною до 300мм.

Для виготовлення виробів використовують також не ущільнююче формування (спікання без пресування), суміщення операцій ущільнення та спікання (гаряче пресування, поєднання пресування з обробкою ультразвуком і т.і.).