10. Поняття „агресія”, „агресивність”. Причини і види агресивної поведінки дошкільників. Діагностика і ознаки агресивності. Корекція агресивної поведінки дітей.

Розрізняють поняття „агресія” і „агресивність”. Перше (з лат. agressio — напад, загроза) — загальна назва для всіх деструктивних, руйнуючих дій, направлених на спричинення шкоди. Агресивність — намір, стан, передуючий агресивній дії. А сама агресивна дія — це поведінка дитини, яка направлена на спричинення шкоди іншим людям. Агресивний стан супроводжується емоційним станом гніву, ворожості, ненависті і т.п. Агресивні вчинки і дії можуть бути різного ступеня тяжкості.

У психологічному словнику наведено таке визначення: „агресія — це мотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві, завдає шкоди об’єктам нападу (живим і неживим), завдає фізичної і моральної шкоди людям або викликає в них психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруженості, страху, пригніченості тощо)”.

агресія – це вираження внутрішнього дискомфорту, невміння адекватно реагувати на події, які відбуваються навколо.

Виділяють такі види агресії:

Нормативно-інструментальна агресія – це вид дитячої агресивності, де агресія використовується в основному як норма поведінки в спілкуванні з однолітками.

Інфантильна агресивність проявляється в частих сварках дитини з однолітками, через непослух, у невиконанні вимог батьків, прагненні ображати оточуючих.

Захисна агресія

Виникнення гіпертрофованої агресії може бути пов'язано з труднощами декодування комунікативних дій оточуючих.

Демонстративна агресія – різновид провокаційної поведінки, спрямованої на привернення уваги дорослих чи однолітків.

Цілеспрямовано-ворожа агресія – це вид дитячої агресивності, де бажання завдати шкоду іншому є самоціллю.

В цьому їй допоможуть правила, які пропонує вихователь, а саме:

• зім’яти й порвати папірець;

• бити подушку або боксерську грушу;

• потупотіти ногами;

• голосно покричати в трубу, зроблену з паперу (ватману) (можуть бути різні модифікації „Торбинка гніву”, „Склянка для криків”, „Чарівна труба „Крик”);

• порвати „Аркуш гніву” (форматний аркуш, на якому зображено якесь кумедне чудовисько);

• повтирати пластилін у картон або папір;

• скористатись водяним пістолетом;

• необхідно кілька разів глибоко вдихнути, якщо відчув гнів;

• не давати волю рукам, поки поволі не порахуєш до 10;

• подумати: що буде потім, уявити наслідки своєї поведінки;

• кожний ранок давати собі обіцянку не вступати в конфлікти;

• увечері підводити підсумки минулого дня: хвалити себе, якщо день пройшов спокійно; штрафувати себе за кожний зрив настрою і поведінки;

• проводити загартування організму, умиватися холодною водою;

• тренувати волю.