Програмні питання до державного екзамену з корекційної педагогіки
Сутність корекційно-педагогічної діяльності. Принципи і методи корекційно-педагогічної діяльності.
перекладі з латинської мови слово "корекція" позначає часткове виправлення або зміну.
У Педагогічній енциклопедії поняття корекція визначається як виправлення (часткове або повне) недоліків психічного і фізичного розвитку за допомогою спеціальної системи педагогічних прийомів і заходів.
Корекція розвитку – сукупність педагогічних і психологічних впливів, спрямованих на виправлення відхилень в психічному та фізичному розвитку дитини.
Корекційні технології – це сукупність знань про способи та засоби проведення корекційно-педагогічного процесу.
Метою корекційно-педагогічної діяльності є усунення або зменшення неузгодженості між встановленою (нормальною) і реальною (має відхилення) діяльністю.
Отже, корекційно-педагогічна діяльність – це складне психофізіологічне і соціально-педагогічне явище, що охоплює весь освітній процес (навчання, виховання, розвиток), виступаючи як єдина педагогічна система, куди входять об’єкт і суб’єкт педагогічної діяльності, її цільовий, змістовний, операційно-діяльнісний і оцінно-результативний компоненти.
Загальнопедагогічні принципи
Принцип цілеспрямованості педагогічного процесу.
Принцип — цілісності і системності педагогічного процесу.
Принцип гуманістичної спрямованості педагогічного процесу.
\Принцип пошани до особистості дитини в поєднанні з розумною вимогливістю до неї.
5. Принцип опори на позитивне в людині.
6. Принцип свідомості і активності особистості в цілісному педагогічному процесі.
7. Принцип поєднання прямих і паралельних педагогічних дії.
Принципи спеціальної корекційно-педагогічної діяльності
1. Принцип системності корекційних, профілактичних і розвиваючих задач,
2. Принцип єдності діагностики і корекції
3. Принцип врахування індивідуальних і вікових особливостей дитини
4. Діяльнісний принцип корекції визначає тактику проведення корекційної роботи і способи реалізації поставленої мети, підкреслюючи, що початковим моментом в їх досягненні є організація активної діяльності.
5. Принцип комплексного використання методів і прийомів корекційно-педагогічної діяльності.
6. Принцип інтеграції зусиль найближчого соціального оточення.
Методи педагогічної корекції
Методи – це шляхи досягнення поставленої мети. В практиці колекційної роботи використовують загальні і спеціальні методи.
Арттерапія.
Музикотерапія.
Танці в корекційній педагогіці.
Ізотерапія – корекція засобами образотворчої діяльності.
Лялькотерапія.
Психодрама – це метод групової роботи, що полягає в проведенні рольової гри,
Казкотерапія
Причини виникнення порушень в розвитку і поведінці дітей. Психічне здоров’я і фактори ризику у дитячому віці (дошкільний вік).
. Причини виникнення порушень у розвитку дітей
В основі аномального розвитку завжди лежать органічні чи функціональні порушення нервової системи або периферичні порушення певного аналізатора.
Залежно від причин виникнення дитячих аномалій їх поділяють на ендогенні, тобто внутрішні (генетичні) та екзогенні, тобто зовнішні (вплив середовища).
По-друге, вроджені дитячі аномалії виникають унаслідок дії генетичних (спадкових) факторів
Соціальне середовище, в якому зростає дитина, здійснює на її психіку величезний вплив. Травмована з дитинства психіка часто проявляється у поведінці дитини: втечі з дому, бродяжництво, суїциди, замкнутість, аутизм тощо. Ці діти потребують особливого підходу, продуманої системи корекційно-педагогічної роботи.
Психічне здоров'я і фактори ризику в дитячому віці
Наукового визначення поняття норма особистості не існує. Між нормальним типом поведінки і патологічним знаходиться величезна кількість перехідних форм. Психічні прояви особистості знаходяться в компетенції психоневрології, психіатрії. В компетенцію педагога ж входить корекція розвитку, що відхиляється від норми, у здорових психічно дітей. Ці труднощі психічного і особистісного розвитку дитини є лише відхиленням від норми, а не симптомом психічного захворювання. В літературі такі порушення називають чинниками ризику (Г.С.Абрамова).
В дошкільному віці чинниками ризику є такі особливості поведінки дитини:
виражена психомоторна розгальмованість, труднощі вироблення гальмівних реакцій і заборон, відповідних віку; труднощі в організації поведінки навіть в ігрових ситуаціях;
схильність дитини до „космічної нечесності”
дитина дуже схильна до неправильних форм поведінки, „
інфантильні емоційні прояви з руховими розрядками, гучним настирним плачем і криком;
імпульсивна поведінки,
пряма непокора і негативізм, озлобленість, агресія у відповідь на покарання,
особистісної незрілості,
моторна розгальмованість, яка поєднується з ейфоричним настроєм;
підвищена сенсорна спрага
інтерес до ситуацій, що включають агресію, жорстокість;
наявність невмотивованих коливань настрою,
негативне ставлення до занять, епізодичні прогули окремих „нецікавих уроків”;
втечі з дому при загрозі покарання як захисна реакція;
Англійський фахівець в області дитячої психіатрії М. Раттер для оцінки відхилень у поведінці виділяє наступні критерії:
1. Вікові особливості і стать дитини.
2. Тривалість збереження розладу.
3. Життєві обставини.