2. Співвідношення цивільних та торговельних кодексів у зарубіжних правових системах.

Цю проблему називають «проблемою монізму і дуалізму» в цивільному праві.

На початку ХІХ століття існували доволі розвинуті відносини торговельного обороту. Виник прошарок населення, який займався торговельним оборотом і мав специфічний статус. Процес допуску до торговельної діяльності був формалізованим.

У Франції було прийнято рішення відокремити норми приватного права, які регулювали правове положення комерсантів, укладення ними угод у окремий нормативний акт і назвати його Торговельним кодексом. У ньому немає приписів владно-розпорядчого характеру. Детально регламентуються лише деякі питання діяльності комерсантів.

1804 рік – прийнятий ЦК Франції.

1807 рік – прийнятий Торговельний кодекс Франції.

Норми Торговельного кодексу є більш динамічними, порівняно з нормами ЦК, які законодавець намагався максимально стабілізувати.

Кінець XVIII століття – Німеччина є роздробленою напівфеодальною державою.

60-ті роки XVIII століття – спроба об’єднати німецької землі шляхом створення єдиного законодавства (Німецьке цивільне уложення, Німецьке торговельне уложення).

Новітні кодифікації Нідерландів, Квебеку прийняли єдині ЦК. Для них це була історична данина. Мова йде про приватні кодифікації, які склалися історично, як відповідь на проблему статусу суб’єктів торговельної діяльності.

У загальному в законодавстві панує нахил до монізму і лише в деяких країнах, – до дуалізму (Німеччина).

3. Загальна характеристика Французького Цивільного кодексу.

Загальна характеристика Французького Цивільного кодексу.

Прийняття Французького Цивільного кодексу засвідчило вступ світової спільноти до нового етапу розвитку.

21.03.1804 рік – був прийнятий Французький Цивільний кодекс.

Це почався ІІІ етап розвитку цивільного права.

Римське право було основою в створенні Французького Цивільного кодексу.

Всі норми приживалися за допомогою звичаєвого права, зокрема, Парижа. Звичаї – кутюми.

Королівські ордонанси (укази) також сприяли консолідації права (Ордонанси Кольбера).

З 1790 року були спроби створити проекти кодифікованого нормативно-правового акта.

Була створена комісія з 4 юристів-практиків (суддів): 2 представники Північної Франції (поширені кутюми) і 2 представники Південної Франції (поширене римське право). Ці особи і склали проект Кодексу Наполеона. Наполеон був присутній на 62 засіданнях Державної ради по прийняттю Цивільного кодексу зі 102. Він скоротив склад Трибунату до 52 чоловік, бо Цивільний кодекс довго не міг бути прийнятий.

Французький Цивільний кодекс закріпив свободу приватної власності, визнавши це право священним і недоторканним.

ст.544 Французького Цивільного кодексу: право власності – найбільш повне і абсолютне серед речових прав. Обмеження – закон.

Французький Цивільний кодекс на перше місце серед об’єктів права власності поставив нерухомість (насамперед, землю).

Французький Цивільний кодекс закріпив формальну юридичну рівність суб’єктів.

Рівень закріплення права власності характеризується тим, що воно є священним і недоторканним і має абсолютний характер.

Кодекс називався ще «Кодексом імущих», бо захищав, насамперед, права осіб, які мали у власності майно.

Французький Цивільний кодекс обмежував обсяг прав дружини, в порівнянні з обсягом прав чоловіка. Такі обмеження проіснували аж до 1938 року.

Французький Цивільний кодекс не передбачав статусу юридичної особи. Французи негативно ставилися до будь-яких союзів і товариств. Боялися реанімації станових корпорацій.

Сам термін «юридична особа» з’явився у французів лише наприкінці ХІХ століття.

Була закріплена в Французькому ЦК практично абсолютна свобода договору.

Він складався з 3-х книг. Така система запозичена з інституції Гая і називається «інституційною структурою».

Передує книгам Вступний розділ, опублікування та застосування цивільних законів.

Книга 1: «Про особу». Визначає правове положення фізичної особи, містить норми сімейного права.

Книга 2: «Про майно та різні видозміни власності».

Книга 3: «Зобов’язальне право».

+ є положення про спадкове право та статті про позовну давність.

Обсяг Французького Цивільного кодексу – 2283 статті.

Юридична техніка Французького ЦК.

Французький ЦК був написаний зрозумілою мовою, бо був розрахований на сприйняття основною масою населення. Статті за обсягом невеликі.

Французький ЦК здебільшого формулює загальні положення без надмірної деталізації.

Впливу французького цивільного права найбільше піддалися європейські країни. У штаті Луїзіана (США) також був сприйнятий Французький ЦК.

У французьких колоніях (наприклад, Алжирі) також діяв Французький ЦК.

Франція – країна приватно-правового дуалізму.

1807 рік – прийнятий Французький Торговельний кодекс, який регулював відносини між комерсантами.

1673 рік – виданий Ордонанс про торгівлю.

1681 рік – виданий Ордонанс торговельного мореплавства.

Ці ордонанси були покладені в основу Французького Торговельного кодексу. На момент прийняття Французький Торговельний кодекс складався з 4 книг.

І книга «Загальні положення»: статус індивідуальних торговців і торговельних товариств і т.д.

ІІ книга «Морська торгівля»: статус морських суден.

ІІІ книга «Банкрутство і неплатоспроможність».

IV книга «Торговельна юрисдикція».

Французький Торговельний кодекс містив як матеріальні так і процесуальні норми. Функції загальних положень для Французького Торговельного кодексу відіграє Французький ЦК.

Французький ЦК – субсидіарний нормативний акт стосовно комерційних відносин.

На відміну від Французького Цивільного кодексу Французький Торговельний кодекс не здійснив такої шаленої рецепції. Він за юридичною технікою значно поступався Французькому ЦК.

Французький ТК – сукупність законодавчих актів, які регулюють відносини в сфері посередницької діяльності (сьогодні). Французький ЦК сформульований доволі широко, що не потребує тлумачення. Він має інституційну систему.

Рене Давид:

• суддям у рішенні заборонено формулювати нове правило;

• судова практика відіграє надзвичайно важливу роль.