5. Новий Цивільний кодекс України про регулювання правового положення юридичних осіб.

Традиційно в Україні Цивільний кодекс давав легальне визначення юридичної особи (в тому числі Цивільний кодекс УРСР 1963 року).

В новому Цивільному кодексі ст.80 відмовилася від закріплення конститутивних засад юридичної особи.

Конститутивними ознаками юридичної особи в ЦК 1963 року були:

• майнова відокремленість;

• участь в обороті від власного імені;

• організаційна єдність;

• відповідальність.

Важливою ознакою була персоніфікація юридичної особи як відокремлення її у цивільно-правових відносинах від інших суб’єктів шляхом надання юридичній особі імені – найменування. Крім того, важливою ознакою є і самостійна майнова відповідальність юридичної особи, в межах майна, яке належить юридичній особі.

ст.80 Цивільного кодексу України містить беззаперечне формальне визначення.

Найбільше постраждав в процесі прийняття нового Цивільного кодексу саме інститут юридичної особи.

Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (ст.80 ЦК).

Сьогодні основними характеристиками юридичної особи є:

• наявність відокремленого майна;

• персоніфікація через найменування;

• самостійна майнова відповідальність і т.д.

Складним було питання про класифікацію юридичних осіб. ЦК 1963 року поділяв юридичних осіб на:

1. державні;

2. колгоспно-кооперативні;

3. громадські організації.

Світова практика пішла шляхом поділу юридичних осіб на комерційні (з універсальним обсягом правосуб’єктності – всі дії, не заборонені законом) і некомерційні (з обмеженою статутом правосуб’єктністю). Але було визнано в ЦК України, що правосуб’єктність залежить лише від закону, тому була закріплена універсальна правосуб’єктність.

Вивчивши практику, підходи до класифікації в Німеччині і Нідерландах, робоча група по розробці нового ЦК України прийшла до висновку, що критерієм для класифікації юридичних осіб треба взяти спосіб її створення.

Вийшли на структуру юридичних осіб, яка в світі називається «фондом» – засновується але не управляється, за нашим законодавством мова йшла про організацію.

Виходячи зі способу заснування юридичні особи поділяються на:

• створені шляхом об’єднання осіб і майна чи, або осіб, або майна – юридичні особи приватного права;

• створені на підставі розпорядчого акта публічної влади для виконання публічних функцій – юридичні особи публічного права.

Цивільний кодекс вирішує лише питання, які стосуються юридичних осіб приватного права, і не може зачіпати сферою свого регулювання юридичних осіб публічного права.

Якщо публічні юридичні особи вступають у відносини майнового обороту – вони прирівнюються і користуються всіма правами та виконують ті ж обов’язки, що і юридичні особи приватного права.

Питання про організацію, створення, ліквідацію юридичної особи публічного права визначається спеціальним законодавством.

Організаційно-правові форми юридичних осіб визначені в ст.83 Цивільного кодексу.

Спочатку ч.1 ст.83 ЦК містила закритий перелік організаційно-правових форм: товариства й установи.

Зараз ч.1 ст.83 ЦК передбачає крім товариств і установ також інші організаційно-правові форми юридичних осіб (це дало простір для Господарського кодексу). І ці «інші організаційно-правові форми» визначаються спеціальними законами.

Товариства в Цивільному кодексі поділяються на:

• підприємницькі: з метою одержання прибутку;

• непідприємницькі: без мети одержання прибутку (ст.86 ЦК) для його наступного розподілу між учасниками (але поряд з основною діяльністю можуть здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом, яка відповідає меті їх створення і їх статутній діяльності – але засновнику такий прибуток не переходить, а використовується для досягнення мети створення).

Підприємницькі товариства – господарські товариства (АТ, ТОВ, ТДВ, повні й командитні товариства + виробничі кооперативи). Кооперативи діють на засадах членства, а не участі.

ст.87 ЦК: створення юридичної особи.

ст.88 ЦК: змінено сам підхід до установчих документів (раніше це був Установчий договір і Статут, а зараз лише Статут).

Отже, є 2 види юридичних осіб:

• які створюються і функціонують за правилами цивільного обороту (здебільшого, договірний спосіб створення);

• юридичні особи публічного права, які створюються розпорядчим способом (без принципу автономії волі).

Час від часу ці суб’єкти змушені вступати у відносини цивільно-правові (укладають договори, вчиняють делікти). Основний метод регулювання цивільно-правових відносин – юридична рівність сторін.

Юридичні особи публічного права і суб’єкти публічного права створюються для певної публічної мети і займають певне місце у субординаційному механізмі. Такі утворення мають наділятися правами не лише у публічному праві, а і у відносинах цивільно-правового характеру.