3. Поняття та правова природа права на захист суб’єктивних цивільних прав.

Будь-яке суб’єктивне право має реальне здійснення лише тоді, коли воно може бути захищене або самою особою, або дією компетентних органів та осіб.

Право на захист.

Проблема захисту цивільних прав у контексті змісту суб’єктивних цивільних прав розглядалася.

Суб’єктивні цивільні права – набір, сукупність можливостей:

• можливість уповноваженої особи здійснювати право власними діями;

• можливість вимагати певної поведінки від зобов’язаної особи (право на чужі дії). Притаманне для зобов’язальних відносин більшою мірою;

• можливість звернутися до компетентних та інших державних органів з метою захисту порушеного, оспорюваного права чи права, що не визнається (право на захист).

В.П. Грибанов «Пределы осуществления и защиты гражданских прав», 1979 год.

Аналіз чи право на захист – невірно зводити лише до права звернутися, процесуальне право – право на позов.

У матеріальному розумінні право на захист являє собою можливість застосування до порушника цивільного права заходів примусового впливу (Грибанов).

Зміст суб’єктивного права на захист:

• можливість управомоченої особи використовувати дозволені законом способи власного примусового впливу на правопорушника (захищати належне власними діями фактичного порядку – самозахист цивільних прав);

• можливість застосування безпосередньо самою управомоченою особою заходів оперативного впливу (оперативні санкції);

• можливість звернутися до компетентних державних чи інших органів з вимогою спонукати зобов’язану особу до певної поведінки.

Класифікація видів правоохоронних заходів:

• заходи фактичного характеру, що застосовуються самою управомоченою особою (вчинення дій в межах необхідної оборони, крайньої необхідності);

• правоохоронні заходи юридичного впливу, що є заходами юридичного впливу, але застосовується самою управомоченою особою (оперативні санкції);

• правоохоронні заходи державно-примусового характеру, застосування яких входить до компетенції відповідних органів (державних чи інших).

Цивільно-правові санкції як засоби цивільно-правової відповідальності:

• визнання права;

• поділ майна (можна сказати, що це санкція, але застосовується з метою захисту);

• повернення сторін у первісний стан.

Суб’єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість управомоченої особи використовувати заходи правового характеру з метою поновлення порушеного права, а також припинення дій, що його порушують.

Зміст права на захист – комплекс норм цивільно-матеріального і цивільно-процесуального права, що встановлюють зміст правоохоронних заходів, підстав для їх застосування, коло суб’єктів, уповноважених на його застосування, процесуальний і процедурний порядок застосування цих заходів (процесуальна складова), матеріально-правові і процесуальні права суб’єктів, по відношенню до яких застосовуються ці заходи.

4. Форми захисту цивільних прав.

Форми захисту цивільних прав – процесуальний порядок захисту цивільних прав:

• юрисдикційні;

• неюрисдикційні.

Юрисдикційна форма захисту.

Передбачає можливість здійснення суб’єктивних цивільних прав шляхом звернення до уповноваженого державного чи іншого органу.

Включає:

1. захист порушеного права в судовому порядку;

2. захист в адміністративному порядку.

Неюрисдикційна форма захисту: захист цивільних прав самостійними діями через вчинення фактичних дій (самозахист) і застосування оперативних дій (оперативні санкції).