Тема 6. Застосування та тлумачення цивільно-правових норм

1. Поняття застосування цивільно-правових норм. Основні ознаки процесу застосування.

2. Застосування цивільно-правових норм за аналогією.

3. Тлумачення цивільно-правових норм.

1. Поняття застосування цивільно-правових норм. Основні ознаки процесу застосування.

Застосування права – владна діяльність відповідних органів держави, які, реалізуючи свої державно-владні повноваження, приймають акти на основі норм права.

Ознаки:

• спеціальний суб’єкт діяльності – органи держави та їх посадові особи.

Шершеневич: застосування права – підведення правил під конкретну поведінку.

Від застосування відрізняють дотримання, використання норм;

• державно-владна діяльність з використанням державного примусу. Норми застосовуються не у вільній формі, а у певному процесуально-процедурному порядку;

• завжди здійснюється у відповідності з визначеними принципами;

• послідовність, стадійність процесу застосування:

• встановлення і аналіз фактичних обставин справи;

• вибір і аналіз норми права: перевірка, чи є норма чинною;

• аналіз змісту обраної норми з т.з.

Зараз законодавство страждає і суперечливістю, і неповнотою, тому все це треба враховувати. На стадії аналізу змісту обраної норми відбувається її тлумачення.

Наступна стадія – прийняття індивідуального акта в якому надається примусовий характер положенням, що адресовані конкретному суб’єкту. Правозастосовна діяльність пов’язана з прийняттям рішення по конкретній справі.

Кожен прийнятий акт регламентується на нормативно-правовому рівні.

Загальні вимоги до всіх актів, які є результатом правозастосування:

• ці акти повинні відповідати нормативно-правовим актам, на підставі яких вони прийняті;

• акти мають видаватися в межах компетенції правозастосовчого органу;

• вимога про глибоке і всебічне обґрунтування, мотивування акту;

• акт повинен містити всі реквізити, які встановлені для цього виду актів.

Вимоги поділяються на змістовні і юридично-технічні.

Акти правозастосування не є джерелами права: не містять загальних правил, не розраховані на масове застосування, стосуються лише певних осіб.

Але ці акти є юридичними фактами.

ст.11 ЦК.

2. Застосування цивільно-правових норм за аналогією.

Інститут аналогії сьогодні застосовується значно ширше, ніж 5-10 років тому. Ніякий закон не встигає за динамічним розвитком нашого життя.

Загальний принцип дозвільності, диспозитивність, передбачають, що будь-яка діяльність, навіть не врегульована, визнається державою і має право на захист.

ст.8 ЦК: застосування норм цивільного права в порядку аналогії.

Раніше аналогія була механізмом судового регулювання.

Два механізми аналогії: аналогія закону і аналогія права (є більше поширеною).

Аналогія права: керування загальними засадами цивільного права (ст.3 ЦК – невичерпний перелік). Сьогодні аналогія застосовується як механізм подолання прогалин у праві. Це спосіб створення судом індивідуальних актів, які заповнюють правовий вакуум і не стають при цьому джерелами.

Багато в ЦК оціночних понять: розумність, добросовісність, справедливість, розумний строк.

Є також відсилочні (бланкетні) норми, які визначають шлях до вирішення певного питання.