Українська література XIX ст.
Поняття “нова українська література” і література Нового часу в західноєвропейській культурі. Джерела нової української літератури (С. Оріховський, П. Русин, барокова поезія, полемічна література, демократична сатира). Г. Сковорода − “предтеча” нової української літератури (І. Франко).
Народність (використання усної народної мови, демократизм, фольклоризм, орієнтація на читача з народу), світськість − провідні ознаки нової української літератури.
Літературна дискусія 20–40-х рр. XIX ст. про мову, зміст, межі розвитку нової української літератури та її зв’язки з російською літературою.
І. Котляревський як зачинатель нової української літератури, що завершив процес переходу від канонічної наднаціональної літератури до літератури, котра стає вираженням національного менталітету й буття. Періодизація нової української літератури.
Своєрідність літературного процесу перших десятиріч XIX ст. Бурлеск і його роль у новій українській літературі. Проблема “котляревщини” в сучасному літературознавстві. Просвітницький реалізм і сентименталізм. Творчість І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, П. Гулака-Артемовського.
Український романтизм. Нове прочитання цього художнього напряму в працях М. Яценка, Т. Бовсунівської. Тематично-стильові течії українського романтизму.
Українська література 40–60-х рр. XIX ст. Тарас Шевченко − основоположник нової української літератури.
Поява критичного реалізму та його подальший розвиток в українській літературі 70–90-х рр. XIX ст.
Кінець XIX−початок XX ст. − доба модернізму в Україні.
Нова українська література (хронологічні межі, ознаки, джерела).
Бурлеск у новій українській літературі.
“Енеїда” І. Котляревського – перший твір нової української літератури (жанр, стиль, природа сміху та його функції).
І. Котляревський – зачинатель нової української драматургії. Конфлікти та їх просвітницьке розв’язання у п’єсах “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник”.
Дидактичний потенціал сентиментально-реалістичних повістей Г. Квітки-Основяненка (“Маруся”, “Сердешна Оксана” “Козир-дівка”).
Український романтизм.
Провідні мотиви поезії ніжинських романтиків (В. Забіла, Є. Гребінка, О. Афанасьєв-Чужбинський).
Сучасне шевченкознавство.
Історіософія Т. Шевченка раннього періоду (“Тарасова ніч”, “Іван Підкова”, “Гайдамаки”, “Гамалія”).
Тема сучасної України в сатиричних та соціально-побутових поемах Т. Шевченка (“Сон (У всякого своя доля…)”, “І мертвим, і живим...”, “П. С.”, “Катерина”, “Марина”, “Варнак”, “Якби тобі довелось” та ін.).
“Чорна рада” П. Куліша (жанр, історична основа, проблематика).
Специфіка реалістичної естетики. Український реалізм 70–90-х рр. ХІХ ст. в контексті авторських проекцій (І. Франко, І. Нечуй-Левицький) та сучасних інтерпретацій (М. Кодак, Д. Чижевський та ін.).
Розкрийте проблематику та ідейний зміст повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. Вибудуйте систему пріоритетних категорій: соціальне – ментальне – національне – побутове – морально-етичне. Аргументуйте свою позицію.
Українська ідея у романі “Хмари” І. Нечуя-Левицького. Образ Павла Радюка як “нового чоловіка”.
Тема національної зради у творчості І. Нечуя-Левицького (за романом “Князь Єремія Вишневецький”).
Сюжетно-композиційний аналіз роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса Мирного та Івана Білика. Друга частина роману – “проклята” частина (І. Білик) чи “тематичний ключ до твору” (О. Ільницький)?
Образ Христі як “пропащої сили” (за романом Панаса Мирного “Повія”). Причини трагедії героїні. Психологія “сільської” і “міської” поведінки у творі.
Основні мотиви лірики Павла Грабовського. Чим для вас є поезія митця: “невільницьким плачем” (С. Єфремов) чи зразком “мужності, а не страждання” (В. Панченко)?
Жанрова парадигма творчості Михайла Старицького. Новаторство поезії. І. Франко про М. Старицького-поета.
Драматургія І. Карпенка-Карого. Еволюція та новаторство творчості митця. Трагікомедія “Мартин Боруля”.
Еволюція світогляду і творчості І. Франка.
Проблематика та образна система філософських поем Івана Франка. Мойсей як “пасіонарна жертва” (О. Забужко): за однойменною поемою митця.
Роман І. Франка “Перехресні стежки” як новітній суспільно-психологічний роман. Характеристика центральних персонажів.
Драматургія Івана Франка. Драма “Украдене щастя”: природа конфлікту, проблематика, характеристика центральних персонажів.
Поезія Івана Франка. Збірка “Зів’яле листя” у контексті сучасних інтерпретацій (Т. Гундорової, Б. Тихолоза, М. Кодака та інших).
Класифікація прози І. Франка. Бориславський цикл як художня єдність: структура, новаторство, центральні образи, особливості поетики. Аналіз одного твору (за вибором студента).
Новела І. Франка “Сойчине крило”. Головний герой (Хома-Массіно) як уособлення боротьби між “естетом” і “живим чоловіком”. Головна героїня (Маня-Сойка) – “новаторський образ фатальної жінки в українській прозі” (М. Гуняк).
Ранній український модернізм. Концепції Т. Гундорової, С. Павличко, Д. Наливайка, Ю. Тарнавського, Н. Зборовської та ін.
Творчість М. Коцюбинського. Новела “Intermezzo”. Понятття про імпресіонізм. Експресіоністські інтенції твору.
Еволюція підходів М. Коцюбинського до зображення українського села. Повість “Fata morgana”.
Антимілітаристський дискурс новелістики В. Стефаника. Новели “Сини”, “Марія”, “Діточа пригода”.
Картина світу в малій прозі В. Винниченка. Оповідання “Момент”.
Короткий огляд романістики В. Винниченка. Роман “Записки Кирпатого Мефістофеля”: “філософія життя” Якова Михайлюка.
Образ “нової жінки” у прозі О. Кобилянської (“Людина”, “Царівна”, “Природа”, “Некультурна”, “Меланхолійний вальс”). Ніцшеанські інтенції прози письменниці.
Естетичні “маніфести” Миколи Вороного. Еклектизм творчості письменника.
Загальний огляд поетичної творчості Лесі Українки: ліричний герой, головні мотиви, принципи циклізації лірики.
Перший період творчості В. Стефаника. Особливості жанру новели (“Новина”, “Стратився”, “Камінний хрест”). Поняття про експресіонізм.
Особливості рецепції творчості Лесі Українки в сучасному літературознавстві. Міфологемність мислення письменниці в “Лісовій пісні”.
Повість О. Кобилянської “Земля”: новаторство в інтерпретації проблеми землі, особливості жанру та сюжетної організації.
Неонародницька проза А. Тесленка. Повість “Страчене життя”.
Інтерпретаційна парадигма творчості Олександра Олеся. Новий ліричний герой, головні мотиви поетичних збірок.