Висновки

Дослідивши зазначену тему і розкривши поставленні завдання, ми вважаємо, можна зробити такі висновки.

Монархія – це форма правління, за якої вища державна влада зосереджена (повністю або частково, реально або формально) в руках однієї особи – монарха, і як правило, передається у спадщину серед представників правлячої династії. Монарх – це одноособовий глава держави, що здійснює владу за власним правом, а не в порядку делегування повноважень від народу. В історії країн світу монарх має різні назви: король (Іспанія, Великобританія), султан (Малайзія), емір (ОАЕ), великий герцог (Люксембург), князь (Ліхтенштейн).

Абсолютна монархія – це форма державного правління, за якої влада монарха є необмежено, монарх очолює всі гілки державної влади, має виключні повноваження щодо її здійснення. Наприклад абсолютними монархіями є Бруней, Катар, Оман, Саудівська Аравія, Ватикан.

Обмежена монархія – це також форма державного правління,але за якої влада монарха є обмеженою парламентом або конституцією. Сформувалась у результаті еволюції абсолютної монархії. До обмеженої монархії належать приміром такі держави, як Бельгія, Великобританія, Іспанія.

Абсолютна монархія в її «чистому» вигляді на даний період часу збереглася в державному устрої не багатьох країн. Наприклад, як зазначають науково-практичні джерела з історії та правознавства, є султанат Оман. В багатьох монархічних країнах прийняті конституції і створені парламенти – Бахрейн, Катар, Кувейт. Проте, по суті справи, такі монархії залишаються абсолютним: конституції, прийняті без участі виборців або парламентарів, октройовані, тобто даровані монархом (остання в Саудівській Аравії в 19923 році), встановлюють, що вся влада виходить від монарха, а парламенти мають лише консультативний характер (деякі конституції офіційно називають їх консультативними зборами), та й вони невдовзі після створення були розпущенні (наприклад, історія держави і права Бахрейну свідчить про те, що це відбулось через півтора року).

Історико-правове дослідження країн в період абсолютизму показав те, що всі вони пройшли свій історичний етап розвитку побудови держави. Наприклад, загально це можна розглянути дослідивши історію держави і права Англії, Франції та Німеччини в період абсолютної монархії, як форми державного правління.

Отже, абсолютна монархія, як форма державного правління з точки зору теорії та історії держави і права, пережила існування в різні часи та за різних народів. Аналізуючи та протиставляючи абсолютну монархію, яку ще називають абсолютизмом, з іншими формами (видами, різновидами) монархій, так чи інакше, можна підкреслити наступне. В аспекті історичного характеру, то абсолютна монархія є пережитком свого часу: для одних країн – це рідна історія, для інших просто різновид форми правління. Але говорячи про тенденцію розвитку зарубіжних країн світу, абсолютизм у своєму класичному розумінні цього терміну досить не сучасний вектор розбудови держави. В принципі, монархія, переважно парламентська чи конституційна, цілком можлива для втілення чи відродження в певних країнах світу. Але модернізаційні процеси, ми вважаємо, необхідно базувати на більше демократичних, простих для використання формах та методах державного будівництва правової, незалежної, соціальної та суверенної держави.