45. Що таке світова валютна система і якими головні її елементи?

Світова (міжнародна) валютна система - це форма організації міжнародних валютних відносин, що обумовлюється розвитком міжнародної економіки як цілісної системи і закріплюється міждержавними угодами.

До основних елементів світової валютної системи належать:

міжнародна валютна ліквідність — це здатність певної країни забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань. Міжнародні ліквідні ресурси включають такі елементи, як золотовалютні резерви, резервні кредити в МВФ і розрахунки в СПЗ та євро;

резервні валюти (золото й національні валюти провідних розвинутих країн світу, євро та СПЗ), міжнародні розрахункові одиниці (євро та СПЗ);

уніфікований режим валютних паритетів;

регламентація режимів валютних курсів;

світовий грошовий товар. Приймається кожною державою самостійно як еквівалент вивезеного з неї багатства та для обслуговування міжнародних економічних відносин. Міжнародним грошовим товаром можуть бути резервні валюти;

міждержавне регулювання валютних обмежень;

уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу;

режим світових валютних ринків і ринків золота;

міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання.

Світова валютна система базується на різних формах світових грошей. Світовими називаються гроші, які обслуговують економічні, політичні та культурні міжнародні відносини. У своєму розвитку функціональна форма світових грошей зазнала значних змін. Світова валютна система сьогодні базується на кількох національних валютах провідних країн світу та міжнародних валютних одиницях (євро та СПЗ).

Світова валютна система є сукупністю механізмів і правил, що забезпечують зв’язки між національними та регіональними валютними системами.

Регіональна валютна система — це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн (наприклад, Європейська валютна система об’єднує 12 країн Європи). Регіональна валютна система відображає особливості функціонування економічних відносин в окремих регіонах світу.

46 Окресліть етапи розвитку світової валютної системи. Становлення світової валютної системи наприкінці XIX - початку XX ст. було обумовлене бурхливим розвитком капіталізму й інтернаціоналізацією господарської діяльності, розвитком міжнародних економічних відносин і в першу чергу - міжнародної торгівлі.

Перша світова валютна система стихійно сформувалася в XIX ст. після промислової революції. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції в 1867 р., що визнала золото єдиною формою світових грошей і мала своїм наслідком Франко-прусську війну 1870-1871 рр.

Перехід від срібного стандарту, заснованого на срібному стандарті французького франка, до золотого стандарту (золотого монометалізму) був пов'язаний з примусовою відмовою від функціонування в Європі з 1865 р. Латинського платіжного союзу, в який входили Франція, Бельгія, Італія, Швейцарія, Папська область і Греція - на противагу Німеччині і Голландії. Для нормального функціонування валютної системи, заснованої на золотомонетному стандарті, необхідна наявність золотих запасів у кожної з країн, що входять до системи, а також достатня кількість золотих грошей в обігу. Початкова обмеженість загальносвітових запасів золота зумовила неминучість кризи і подальшої зміни валютної системи. Золотий стандарт відігравав певною мірою роль стихійного регулятора виробництва, зовнішньоекономічних зв'язків, грошового обігу, платіжних балансів, міжнародних розрахунків. Пінезька валютна система базувалася на наступних принципах:

o її основу складали золото і девізи - іноземні валюти. зберігалися золоті паритети. був відновлений режим вільно плаваючих валютних курсів; значно виріс валютно-економічний потенціал США. Стабільність валютної системи була остаточно підірвана світовою економічною кризою. Велика депресія 1929-1933 рр. послабила позиції американського долара. Світова валютна криза тривала до 1936 року.

47. Якими є особливості функціонування Європейської валютної системи? Якою є роль Євро? Європейська валютна система — ЄВС — форма організації валютних відносин між країнами-членами ЄС, що діє з березня 1979 р.; створена з метою стимулювання європейських інтеграційних процесів і впорядкування валютного ринку. Виникнення ЄВС пов'язане з кризою Бретон-Вудської валютної системи та створенням Ямайської валютної системи як противаги останній. До 1991 р. ЄВС використовувала в основному елементи валютного регулювання, напрацьовані практикою співробітництва між центральними банками країн Західної Європи в 1972—1979 рр. (валютний "коридор"). Ініціаторами створення ЄВС були Німеччина (ФРН) та Франція.

Головна мета створення й функціонування ЄВС полягає в поглибленні інтеграційних процесів у межах країн "Спільного ринку", перетворення їх на зону європейської валютної стабільності (на противагу Ямайській валютній системі) та запобіганні експансії американського долара на ринках країн Західної Європи. Основа ЄВС — ЕКЮ, що стала базою для визначення курсових співвідношень між валютами країн-учасниць системи. Складовий елемент ЄВС — Європейський фонд валютного співробітництва, кошти якого використовуються для надання центральним банкам країн-учасниць кредитів на покриття тимчасових дефіцитів платіжного балансу. Зі створенням Європейського валютного союзу євро став важливою складовою міжнародної валютної системи. Історія валютних відносин свідчить про те, що між міжнародним значенням валюти та розмірами ВВП і зовнішньої торгівлі країни, до якої ця валюта належить, існує прямий зв'язок. Переважна роль фунта стерлінгів до 1930 р. та домінуюча позиція долара до сьогоднішнього дня є прикладами такого зв'язку. Порівнюючи на цій основі США, Японію та єврозону, можна зробити висновок, що євро мало всі підстави стати вагомою ключовою міжнародною валютою та створити конкуренцію долару.

48. Що таке валютні ризики і які функції вони виконують? Валютний ринок – це система економічних та правових відносин між споживачами, продавцями валюти та державою з приводу купівлі-продажу іноземних валют, банківських металів, платіжних документів та цінних паперів в іноземних валютах, а також здійснення кредитно-депозитних та інших операцій з валютою. на валютному ринку здійснюється широке коло операцій з туризму, міграції капіталів, робочої сили, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередницькими і банківськими установами та фірмами. Валютний ринок охоплює також операції зі страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів і переміщення валютної ліквідності, різні заходи валютного втручання.

Головними суб'єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують сучасні заходи зв'язку, комп'ютерну техніку. Роль тих чи інших валют на ринку визначається їх місцем у світогосподарських зв'язках. Більша частина операцій припадає на долари США, англійські фунти стерлінгів, а також євро.

Основна частина валютних операцій проводиться в безготівковій формі, тобто по поточних і термінових банківських рахунках і тільки незначна частина ринку приходиться на торгівлю монетами і обмін готівкових грошей. Територіально валютні ринки прив'язані до великих банківських і валютно-біржових центрів (Лондон, Париж, Нью-Йорк, Франкфурт-на Майні, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Амстердам, Брюссель). Основними його функціями є:

- забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;

- створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

- забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

- формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

- страхування валютних ризиків;

- диверсифікація валютних резервів.

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій. Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

49 Якими є види валютних ринків? Валютний ринок – це система економічних та правових відносин між споживачами, продавцями валюти та державою з приводу купівлі-продажу іноземних валют, банківських металів, платіжних документів та цінних паперів в іноземних валютах, а також здійснення кредитно-депозитних та інших операцій з валютою. Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями:

- за характером операцій: ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;

- за територіальним розміщенням: європейський, північноамериканський, азіатський та ін.;

- за видами конверсійних операцій: ринок ф'ючерсів, ринок опціонів тощо;

- за формою валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок готівки. Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей - їх валютного курсу. Ринок депозитно-кредитних операцій - це досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента. 50. Що таке валютна політика і якими є її основні види? Валютна політика — це сукупність здійснюваних державою економічних, організаційних та правових заходів у сфері валютних відносин з метою реалізації стратегічних завдань розвитку національної економіки. У найбільше загальному виді валютна політика складається з таких елементів:

o регулювання валютного курсу (механізм його встановлення, підтримки рівня);

o управління офіційними валютними резервами;

o валютне регулювання і валютний контроль;

o міжнародне валютне співробітництво й участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях.

Інструментами проведення центральними банками валютної політики є валютні інтервенції й у тому або іншому ступеню практично всі інструменти грошово-кредитної політики (дисконтна політика, операції на відкритому ринку, установлення резервних вимог до банків і ін.). Таким чином, валютна політика найтіснішим чином пов'язана з грошово-кредитною політикою. Обидві вони є практично нероздільними частинами економічної політики держави, мають тісно пов'язані цілі і проводяться звичайно тією самою установою - центральним банком. У багатьох розвинутих країнах не робиться розходжень між валютною і грошово-кредитною політикою і для їхнього позначення використовується той самий термін "монетарна політика".

На різноманітних етапах економічного розвитку напрямки валютної політики визначаються економічною і політичною ситуацією в країні, станом її платіжного балансу і грошового обігу, а також зовнішніми зобов'язаннями, що випливають з участі цієї країни в міжнародних кредитно-фінансових організаціях. Історично першими виникли національні валютні системи. Національна валютна система - це сукупність інструментів, заходів та національних установ, за допомогою яких реалізується визначений порядок грошових розрахунків конкретної держави з іншими країнами.

Національна валютна система є складовою частиною грошової системи країни, але виходить за рамки національного господарства тому її особливості визначаються ступенем розвитку й станом як національної економіки, так і зовнішніх зв´язків країни. Національна валютна система тісно пов´язана зі світовою валютною системою. Проміжним елементом між національною та світовою валютною системами є регіональні валютні системи, які обслуговують діяльність регіональних інтеграційних угруповань.

Регіональна валютна система - це валютна система, яка регулює використання валют у певному економічному регіоні. Прикладом регіональної валютної системи являється Європейський валютно-економічний союз.

Світова валютна система — це інституційно-функціональна форма організації міжнародних валютних відносин, яка склалася внаслідок еволюції світового господарства і юридично закріплена міждержавними домовленостями. Правову основу світової валютної системи становлять міжнародні угоди, двох- і багатосторонні договори та акти. Світова валютна система сформувалася та була офіційно визнана в другій половині XIХ. 51. Охарактерезуйте головні заходи валютної політики.