66. У чому полягає особливість регулювання міжнародної торгівлі на підприємницькому, корпоративному рівні?

Корпоративний рівень переважно розглядається з боку транснаціональних корпорацій, діяльність яких носить монопольний, обмежувальний характер. Обмежувальна ділова практика - це сукупність дій, заходів, прийомів, що формують ринкову поведінку підприємств чи їх об'єднань з метою досягнення та утримання провідної позиції на ринку шляхом обмеження або послаблення конкурентної боротьби.

Обмежувальна ділова практика може здійснюватися у кількох формах: 1. За кількістю учасників: 1) індивідуальній - застосовується окремими фірмами і спрямована, на збереження домінуючого положення в каналах збуту, завоювання пріоритетних позицій у постачанні сировиною, встановленні і збереженні монопольних цін. Використовується широкий спектр інструментів - від промислового шпіонажу та часткової або повної відмови вести справи на звичайних комерційних умовах; 2) груповій – передбачає досягнення угоди між кількома конкурентами щодо цін, розподілу ринків політики в каналах розподілу тощо або спільні дії оперативного характеру, що проводяться окремо кожною фірмою чи в складі утворених об'єднань. 2. За характером дій: 1) організаційній - застосовувана в разі створення монополістичних об'єднань типу картелів, синдикатів, концернів тощо з метою впливу на конкурентне середовище на ринку; 2) оперативній або оперативно-господарська - передбачає широкий спектр як групових, так й індивідуальних дій, що здійснюються з метою досягнення виключного ринкового положення.

67. Які види обмежувальної ділової практики ви знаєте?

Обмежувальна ділова практика – практика конкретних фірм, спрямована на обмеження доступу до цього ринку іншим фірмам-конкурентам (незаконним шляхом). Всього існує 18 форм встановлення обмеження на ділову практику: угода, встановлення ціни, за умов купівлі іншої продукції тощо. ОДП – це діяльність або поведінка підприємств, які шляхом зловживання домінуючим положенням на ринку обмежують доступ до ринків або іншим чином невиправдано стримують конкуренцію, що впливає або може вплинути негативно на міжнародну торгівлю, або які шляхом офіційних, неофіційних, письмових або усних угод впливають аналогічним чином.  Характерні риси:

1. певна діяльність або поведінка підприємства, тобто конкретні дії

2. ця діяльність базується на основі зловживання домінуючим положенням, від цього негативні наслідки

3. обмеження доступу до ринків інших фірм, щоб інші не потрапляли на цей ринок, не перешкоджали діяльності даної фірми

4. негативний вплив на міжнародну торгівлю

5. різні форми угод

Визначення змісту та форм ОДП даються на таких форумах:

• 1-я конференція ООН з ОДП, 1980,

• 2-а конференція ООН з ОДП, 1990,

• ЮНКТАД-8, 1998

• Уругвайський раунд ГАТТ/СОТ, 1994

Види ОДП (16 основних видів):

1. Угоди, які встановлюють ціни, в тому числі експортні-імпортні для інших учасників ринку

2. Участь у тендерах на основі таємної змови (одна фірма домовляється з другою та третю фірмами, щоб виграти цей тендер, але встановлюють умову: “виграти повинен я”, тобто перша фірма. Для цього друга та третя фірма роблять свої показники на 20% гіршими, виграти може лише перша фірма. Це і є таємна згода)

3. Угода з розподілу ринків або покупців

4. Визначення квот на продаж та виробництво (якщо угода йде про чітке встановлене виробництво і тим самим контроль ринку шляхом квот. То це і є ОДП)

5. Колективні дії в підтримку домовленості проти окремих фірм (економічний бойкот)

6. Відмова від поставок потенційним імпортерам

7. Колективна відмова допущенні до участі в асоціації або угоді

8. Використання цін, менших собівартості для усунення конкурентів (один з проявів демпінгу)

9. Злиття та поглинання або створення спільних підприємств як форм контролю за ринком (якщо є три фірми: перша володіє 30% ринку, друга 50%., а третя 70%, то мова йде про монопольне положення фірми чи фірм)

10. Встановлення невиправданих диференційованих цін у зовнішній торгівлі (тобто одним за 100$, а іншим за 200$ за інших однакових умов, то до другої фірми впроваджується ОДП. Але визначити невиправданість використання диференційних цін дуже важко, бо є таке поняття як знижки. Але можливо, що просто існує певна домовленість з певною фірмою про продаж конкретних товарів, тобто змова для спрямування всіх фірм до певної фірми, де ціни вигідніші)

11. Встановлення цін, за якими експортні товари можуть не продаватися в імпортуючих країнах (мова йде про посередництво. Якщо в контракті встановлена чітка мінімальна або максимальна ціна для перепродажу – то це ОДП)

12. Обмеження імпорту товарів з ідентичним товарним знаком продукції, яка виробляється в країні-імпортері (наприклад, пральний порошок виробляється в Україні, а марка інша. Материнська компанія починає обмежувати імпорт в цю країну інших країн, щоб не перешкоджати цій фірмі, що знаходиться всередині України і виробляє цей порошок)

13. Часткова або повна відмова вести справи на звичайних комерційних умовах зовнішньоекономічних контрактів (вимагання надзвичайних, невигідних умов, наприклад 100% річних)

14. Встановлення залежності поставок конкретних товарів від обмежень щодо розподілу або виробництву конкуруючих товарів

15. Встановлення обмежень щодо “кому”, “де”, “в якій формі” або “в якій кількості” товари можуть бути перепродані або експортовані

16. Встановлення залежності поставок конкретних товарів від закупок інших товарів (зв’язані закупки)