Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори мыж.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
398.41 Кб
Скачать

35. Якими є основні ідеї раннього меркантилізму?

 У своєму еволюційному розвитку меркантилізм пройшов два етапи:    I – ранній меркантилізм або монетаризм (XV ст.).    II – зрілий або пізній меркантилізм (XVІ – XVIIІ ст.).   Ранній меркантилізм виник ще до Великих географічних відкриттів і був актуальним до кінця XVI ст. На цьому етапі торговельні зв'язки між країнами були малорозвинені і мали епізодичний характер. Для досягнення позитивного сальдо в торгівлі ранні меркантилісти вважали за доцільне: 1) встановлювати максимально високі ціни на експортовані товари; 2) всебічно обмежувати імпорт товарів; 3) не допускати вивезення з країни золота і срібла. Для раннього меркантилізму (монетарного) характерна теорія грошового балансу (монетарна теорія), яка ставила два завдання: 1) зберегти гроші в певній країні; 2) залучити якомога більше грошей із-за кордону. Пізній меркантилізм охоплює період початку XVII - середини XVIII ст. Основними представниками були Т. Мен, А. Монкретьєн, А. Серра.

Головною доктриною раннього меркантилізму був активний грошовий баланс, спрямований на обґрунтування політики накопичення золота та срібла у національних масштабах шляхом жорсткої регламентації грошового обігу та зовнішньої торгівлі. Для цього ставилося два завдання:     1) зберігати гроші в певній країні;    2) залучати якомога більше грошей із-за кордону.    Щоб досягнути позитивного сальдо в торгівлі ранні меркантилісти вважали за потрібне:    - встановлювати максимально високі ціни на експортовані товари;    - всебічно обмежувати імпорт товарів;    - не допускати вивезення з країни золота і срібла;    - фіксувати співвідношення між золотими і срібними монетами (система біметалізму);    - усі проблеми вирішувати шляхом максимального державного втручання, надавати перевагу прямим адміністративним методам.    Провідними представниками раннього меркантилізму були іспанець Хуан де Маріана (1536 – 1624 рр.), італійці Беніто Даванцатті (1529 – 1606 рр.),Гаспар Скаруффі (1519 – 1584 рр.) та англієць Вільям Стаффорд (1554 – 1612 рр.). 

36. До чого зводяться основні постулати пізнього меркантилізму?

Для зрілого (пізнього) меркантилізму характерна теорія активного торгового балансу, яка ґрунтується на таких основних положеннях:    - джерелом національного багатства є прибуток від зовнішньої торгівлі;    - держава збагачується тим більше, чим більший експорт над імпортом;    - головними засобами збільшення активного торговельного балансу країни вважається: посередницька торгівля, експортні галузі промисловості, які працюють на вітчизняній і дешевій імпортній сировині;    - недоцільними визнаються заборони вивезення грошей за кордон і обмеження імпорту іноземних товарів [116, с. 47].    Найбільш відомими представниками пізнього меркантилізму були англієць Томас Мен (1571 – 1641 рр.), італієць Антоніо Серра (точні дати життя не встановлено) та французи Жан Батист Кольбер (1619 – 1683 рр.), Антуан Монкретьєн (1575 – 1621 рр.).    Прихильники зрілого меркантилізму сприяли подальшому розвитку економічної думки. В часи панування меркантильних поглядів виникають термін “політична економія” та уявлення про предмет політичної економії. Поняття складається з трьох грецьких слів: politicos – державний, суспільний; oikos – дім, домашнє господарство та nomos – правило, закон, а разом воно виглядає як наука про домашнє господарство.