Неоромантизм

умовна назва естетичних тенденцій, що виникли в літературі на межі 19 — 20 століть. Течія раннього модернізму.

Як і попередники — представники романтизму 19 століття, неоромантики заперечували прозу «міщанського» життя. Вони оспівували мужність, подвиг, романтику пригод, часто обираючи тлом для своїх сюжетів екзотичні країни. Характерний неоромантичний герой — непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод. Сюжетові неоромантичного твору притаманні напруженість, елементи небезпеки, боротьби, таємничі або надприродні події.

Експресіонізм

літературно-мистецький потік авангардизму, що сформувався в Німеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників в Франції, Австрії, Польщі, німецькомовній Швейцарії. відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст. З усіх напрямків нового мистецтва 20 ст. експресіонізм гостро відобразив конфлікт художньої особи, людини взагалі з трагічною й антигуманною дійсністю. В творах одних майстрів експресіонізм приводив до надзвичайного загострення трагічного світосприйняття , у інших — до художніх утопій, елітарності, замкненого середовища, котре сприймалося острівцем порятунку духовних та гуманістичних цінностей. Цей конфлікт призводив до радикальності художніх рішень, до бунтівного протиставлення і розриву з академічними традиціями.

АКМЕЇЗМ

akme – вершина чогось) – модерністська течія в російській літературі, що об”єднала М Гумільова, А Ахматову, О. Мандельштама та ін.

Поезія акмеїстів переповнена різноманітними асоціаціями, перегуком з культурними епохами минулого.

ФУТУРИЗМ

 Авангарднийнапрям у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століттяздебільшого в Італії та Росії й обстоював крайній формалізм, пропагував культ індивідуалізму, відкидав загальноприйняті мовні та поетично-мистецькі норми.

КУБІЗМ

революційна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву. Його засновники,Жорж Брак і Пабло Пікассо, захоплювалися роботами Поля Сезанна і були натхненні його спробою створити об'ємну структуру на поверхні полотна.

СЮРРЕАЛІЗМ

надреалізм) — один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві йлітературі. Надреалізм — літературний і мистецький напрям, що виник після Першої світової війни, на початку20 століття головним чином у Франції. Прийоми сюрреалізму (зображення надреального, містичні мотиви, елементи фантастики, жахи, спотворене людське тіло) використовуються в «театрі абсурду».

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ

 течія в літературі, що сформувалася в Європі у 1930-1940 -х pp., а найбільшого розвитку досягла в 1950-1960-х pp. Джерела екзистенціалізму містилися в працях філософа XIX ст. С. К'єркегора. Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя. 

СУГЕСТІЯ

навіювання, голосова заборона, що з’явилась ще в біологічній природі передлюдей. Внутрішньовидова голосова сугестія – двигун гомінізації передлюдей. Сугестор – людина, яка маніпулює (навіює);сугеренд – об’єкт навіювання(адресат). Синонімом до „сугестії” є навіювання.

Підказка робить образ поетичним, тільки ті образи живуть, які нам щось підказують; із втратою сугестивності вмирає образ. Поет може збагатити новою інтенсивністю знайомі слова, оновити старий сюжет нашим розумінням і це пов’язується з розширенням сугестії слова чи сюжету. Маємо тут збільшення “ємності образу” (за А. Веселовським). Високу сугестивність вчений вбачає у такому алегоричному образі, який побудований за принципом психологічного паралелізму (тобто співзвучно зображає природу і людину). На вершку сугестивної піраміди знаходиться символ, “розтягування” якого відповідає найширшим потребам сугестивності (наприклад, троянда символізує: 1) кохання; 2) весну; 3) смерть і весняне відродження).

НАТУРАЛІЗМ

світогляд, заснований на уявлені, що усе суще є проявом Природи і існує за законами Природи. Вона є найвищим законодавцем для усього сущого.

Натуралізм це погляд на світ, відповідно до якого природа виступає як єдиний універсальний принцип пояснення всього сущого. Ця засада виступає методологічним принципом обґрунтування моральності, пояснення моральності людини і побудови етичних теорій на основі законів природознавства.

ЕСТЕТИЗМ

підхід до творчої діяльності, зокрема мистецтва, як до предмета витонченої насолоди. Виник у XIX ст. Типовий прояв — теорія «мистецтво для мистецтва».

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОЗА

Соціально-психологічна проза - це "історія душі людської" у зв'язку з тими соціальними умовами, в яких цій душі довелося рости і розвиватися.  Як правило, це великі епічні жанри: роман чи повість. 

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ПРОЗА

 прозові твори, у яких виявляється схильність персонажів, оповідача, ліричного героя до самоаналізу, до абстрактного мислення.

ПАРАДОКС

порізно істинне твердження чи група тверджень, яке призводить до суперечності або ігнорує інтуїцію.

формальнологічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істинності і хибності певного висловлювання, причому доведення істинності цього висловлювання неодмінно веде до визнання його хибності і навпаки.

несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням.

думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може й не бути хибною.

АВАНГАРДИЗМ,

напрям у літературі XX століття, пов'язаний із руйнуванням традиційних форм і канонів. До авангардистських стильових течій відносять футуризм, експресіонізм, конструктивізм, дадаїзм, сюрреалізм, імажинізм, абстракціонізм, кубізм. Попередниками авангардизму є пізній Ренесанс і романтизм. Із пізнім Ренесансом авангард зближує соціальний і мистецький утопізм, з романтизмом — суб'єктивізм, агностицизм, заглибленість в ірраціональне, динамізм, фрагментарність, націленість на майбутнє, розуміння інтуїції як основного творчого джерела, критичне ставлення до раціонального світосприйняття, опозиція до світогляду Просвітництва. З модернізмом авангард пов'язує неприйняття реалізму. Для модернізму характерне вибірково критичне ставлення до традицій, авангард — в опозиції до минулого.