5.1.2 Схеми мереж внутрішніх водопроводів

Мережі внутрішніх водопроводів складаються з магістральних трубопроводів, стояків, і підводок до водорозбірних пристроїв. Залежно від режиму водоспоживання та призначення будівлі, а також від технологічних і протипожежних вимог мережі бувають тупиковими, кільцевими, комбінованими, зонними, а по розташуванню магістральних трубопроводів з нижньої і верхньої розводкою.

Тупикові мережі застосовують головним чином в будівлях, де допускається перерва в подачі води у разі виходу з ладу частини або всієї мережі водопроводу. Це можуть бути житлові, адміністративні, а іноді і виробничі будівлі.

Кільцеві мережі застосовують у будівлях при необхідності забезпечення безперебійного постачання водою споживачів у багатоповерхових будівлях), у будинках з протипожежним водопроводом, у виробничих будівлях і т. п.). Кільцеві мережі приєднують до зовнішнього водопроводу кількома вводами, так що в разі відключення одного з них подача води в будівлю не припиняється.

Господарсько-питні системи водопостачання призначені для подачі води, що задовольняє вимогам, встановленим СанПіН 2.1.4.559-96 "Питна вода. Гігієнічні вимоги до якості води централізованих систем питного водопостачання. Контроль якості". для пиття, приготування їжі та забезпечення санітарно-гігієнічних процедур.

Комбіновані мережі, які з кільцевих і тупикових магістральних трубопроводів, застосовують у великих будинках з великим розкидом водорозбірних пристроїв.

Зонні мережі являють собою кілька мереж в одній будівлі, з'єднаних один з одним або роздільних. Мережі окремих зон можуть мати самостійні вводи та установки для підвищення напору. Нижня зона може працювати під напором зовнішнього водопроводу, а верхня від підвищувальних насосів. Висота зони визначається максимально допустимим гідростатичним напором в самій нижній точці мережі У нижній точці мережі (у арматури) кожної зони з метою забезпечення її міцності гідростатичний напір не повинен перевищувати 45 м.

При нижній розводці магістральні трубопроводи розміщують у нижній частині будівлі, а при верхній розводці на горищі або під стелею верхнього поверху. Мережі з нижньої і верхньої розводкою мають свої переваги і недоліки. Пристрій мережі з верхньою розводкою може бути дешевше, ніж з нижньої. У той же час при прокладці магістралей на неопалюваному горищі потрібні додаткові витрати на утеплення трубопроводів. У виробничих будівлях, де є можливість прокладання магістральних трубопроводів по стінах під стелею верхнього поверху, а не на горищі, верхня розводка зручніше нижньої в експлуатаційному відношенні.

Схема мережі внутрішнього водопроводу вибирається з урахуванням розміщення водорозбірних пристроїв, режимів подачі та споживання води, надійності постачання споживачів водою, а також техніко-економічної доцільності. Особливу увагу при проектуванні приділяється раціональному розміщенню санітарно-технічних пристроїв в будівлі. Наприклад, санітарні вузли та водорозбірну арматуру групують поповерхово, розташовуючи їх один над одним, трубопроводи прокладають по найкоротшій відстані.