23. Меценатство.

Князь Костянтин – Василь Острозький був з найвпливовіших тогочасних українських магнатів, меценатом, культурним діячем. Польський король Стефан Баторій прилюдно назвав його верховним охоронцем і захисником православної церкви в Західній Русі. Острозький був прихильником культурно-релігійної автономії українського і білоруського народу. Він заснував у місті Острозі, що належало йому, гурток письменників, школи в Турові, Володимирі – Волинському школи та друкарню. В Острозькій словяно-греколатинській школі вищого типу зібрались вищі наукові сили України. В ній викладали 7 вільних мистецтв: граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, музика, астрономія. Сучасники називають її тримовним ліцеєм, бо навчання велося в ній 3-ма мовами: грецькою, латинською, українською. Вона вважається першою науковою установою України, першим навчальним закладом європейського типу.

24.Українські і Західноєвропейські культурні впливи.

У 17 ст за Києвом остаточно закріпилася роль провідного осередку національної культури. Тут гуртувалися найкращі інтелектуальні сили суспільства. Серед них багато було вихідців з Галичини.

Видатний культурний діяч Петро Могила мав відношення до Галичини, будучи нащадком молдавської княжої династії. Він здобув освіту в львівській братській школі після чого вчився у Парижі. Переїхавши до Києва (1627 р.) був обраний архімандритом Києво-Печерської лаври. Потім з 1633 р став метрополітом Київським і Галицьким. Похований він в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Могила стояв біля джерел вищої освіти України. Він повязував занепад провославя з недостатнім рівнем освіти на українських землях. За участю Могили у 1632 році відбулося обєднання Лаврської з Києвською братською школою і створено Київський колегіум (Києво-Могилянський). Від цього часу бере початок свого існування перший і тривалий час єдиний ВНЗ у східних словян, гордість України – Києво-Могилянська академія. Перший ректор – Ісая Козловський.

25. Полемічна література.

Важливою зброєю в боротьбі за соціальне і національне визволення народу, яскравим явищем культури була полемічна література. Вона спрямувалась проти спроб інших конфесій поширити свій вплив на православне населення і почала бурхливо розвиватися у 16 – 17 ст.

Обєктом особливо гострої критики православних полемістів Смотрицького, Виженського, Могили була унія та її апологети, перший ректор Віденської академії безпосередній учасник прийняття Берестейської унії 1596 р. Єзуїт Скарга, який у своєму трактаті «Про єдність церкви божої» доводив, що православ’я перебуває у настільки безнадійному становищі, що єдиним виходом є поєднання з Римом. Одночасно в полемічній літературі значна увага приділялася питанням розвитку освіти і книгодрукарень. Більшість письменників – полемістів усвідомлювала необхідність розширення освітніх програм, підвищення ролі школи, у вихованні молоді.