55. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності.

Інтеграційні процеси, притаманні сучасній світовій економіці, об’єктивно зумовлені низкою факторів, які спонукають суб’єктів господарської діяльності розширяти географію своїх економічних інтересів, тобто шукати виходу за межі своєї країни.

До таких факторів можна віднести:

а) нерівномірність економічного та науково-технічного розвитку країн;

б) відмінності в забезпеченні сировинними ресурсами та в природно-кліматичних умовах;

в) відмінності в густоті заселення країн та в рівні загальної та фахової освіти населення.

Дія названих загальних факторів значно посилилась в Україні внаслідок таких обставин:

1. Здобуття політичної та економічної незалежності Україною, що спричинилося, з одного боку, до втрати прямого доступу до сировинних ресурсів інших незалежних держав СНД, а з другого — до ускладнення реалізації власної продукції внаслідок активного створення митних кордонів та протекціоністського податкового законодавства.

2. Ринкові перетворення в Україні, що створили можливість для будь-якої фізичної чи юридичної особи стати суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності.

3. Прагнення України інтегруватися до економічних структур Європи, тобто найбільш розвиненої та благополучної частини світу.

Зважившись розпочати зовнішньоекономічну діяльність (далі ЗЕД), будь-яке підприємство має точно з’ясувати для себе її можливі позитивні та негативні сторони.

Позитивні сторони ЗЕД.

1. Значне розширення ринків збуту власної готової продукції та ринків сировинних ресурсів.

2. Можливе розширення або диверсифікація виробництва через створення спільних підприємств або іноземних філій.

3. Накопичення інвалютних грошових коштів і в такий спосіб страхування фінансових ресурсів підприємства від знецінення внаслідок інфляції національної валюти.

4. Значна прибутковість зовнішньоекономічних операцій порівняно з операціями на внутрішньому ринку країни.

Негативні сторони ЗЕД.

1. Конкуренція з іноземними підприємствами-виробниками ана­логічної продукції.

2. Міждержавне регулювання зовнішньоекономічної діяльності у вигляді квотування поставок, антидемпінгового законодавства, протекціоністського митного та податкового законодавства різних країн.

3. Значна небезпека втрати партій готової продукції або товарів внаслідок природних та транспортних катастроф у зв’язку зі збільшенням відстані транспортних перевезень.

4. Невиконання іноземним партнером своїх зобов’язань у зв’яз­ку з політичними змінами в його країні.

У цьому розділі розглянуто основні напрямки аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємств, виходячи з чинної в Україні практики її менеджменту та бухгалтерського обліку.

56. Аналіз руху інвалютних грошових коштів.

Нормальне функціонування суб’єкта господарської діяльності не можна уявити без руху грошових коштів. Грошові кошти — це наймобільніша частина активів підприємства.

Аналіз руху інвалютних коштів (табл. 15.12) дає змогу вивчити їх структуру, визначити суму перевищення надходжень над витратами та зробити висновок про можливості внутрішнього фінансування.

Джерелами аналізу є журнал-ордер 3 (за розгорнутою журнально-ордерною формою обліку) або журнал-ордер 1 (за скороченою журнально-ордерною формою) або Головна книга (за меморіально-ордерною формою), виписки з валютних рахунків у бан­ках, а також контракти на експортно-імпортні операції.

Проблему мультивалютності надходжень і витрат, що підлягають аналізу, можна вирішити в такий спосіб:

Якщо кількість валют велика або обсяги надходжень і витрат незначні щодо окремих валют, то доцільно зробити перерахунок за крос-курсами в єдину базову валюту (гривні, євро або долари США).

На підставі інформації про рух інвалютних коштів можна розрахувати коефіцієнт покриття поточних інвалютних зобов’язань підприємства (К_п.з):

,

де m_в — залишок валютних коштів (безготівкових і готівкових) на кінець звітного року;

L_п — поточні зобов’язання, номіновані у валюті.

Якщо значення коефіцієнта К_п.з коливається в межах 0,4—0,5, то, на нашу думку, валютні зобов’язання підприємства мають достатнє покриття.