20. Аналіз використання кормів.

До складу кормової бази входять різні види кормів, які об’єд­нують у групи: концентровані, грубі, соковиті, зелені, корми тваринного походження, мінеральні.

Ефективність використання кормів аналізують за видами і групами тварин. При цьому визначають основні показники кормового раціону в розрахунку на одну голову тварин, витрати кормів на 1 ц продукції, структуру та якість раціону, з’ясовують вплив цих факторів на продуктивність тварин.

Важливим показником для оцінювання рівня використання кор­мів є витрати кормоодиниць на 1 ц продукції тваринництва. При аналізі він розглядається як результат впливу зміни двох факторів:

1. продуктивності тварин;

2. витрат кормів на одну голову.

Для аналізу впливу цих факторів визначають умовний показник витрат кормоодиниць на 1 ц продукції при планових витратах кормів на 1 голову тварин і фактичній їх продуктивності.

Від забезпеченості тварин кормами залежить поголів’я корів та рівень відгодівлі. При аналізу порівнюють фактичну наявність корів з плановими потребами, визначають в залежності від фактичного поголів’я і планових норм відгодівлі.

21. Пошук шляхів збільшення виробництва продукції тваринництва.

Основними шляхами збільшення виробництва продукції тваринництва є зростання поголів’я та продуктивності тварин.

Зростання поголів’я досягається за рахунок зниження якості, падежу тварин і реалізації тварин, які мають меншу масу. Для визначення резервів збільшення виробництва продукції тваринництва необхідно можливий приріст середньорічного поголів’я * на середньо фактичну продуктивність 1 голови відповідної групи тварин.

Вплив зміни поголів’я визначають як добуток різниці у кількості поголів’я тварин і планового показника продуктивності однієї голови тварин, а продуктивності — як добуток різниці між показниками продуктивності і фактичною кількістю поголів’я тварин.

22. Організація оперативного аналізу виробничої програми тваринництва.

У тваринництві, на відміну від рослинництва, продукція надходить більш-менш рівномірно впродовж року. Це дає змогу проводити економічний аналіз виконання плану виробництва тваринницької продукції за кожний місяць та інші періоди року в помісячному розрізі.

При аналізі виробничої програми з тваринництва важливо систематично контролювати виконання плану з показниками обороту поголів’я тварин та його продуктивності. Методика такого контролю хоч і нескладна, проте досі її застосовували переважно для річного аналізу виконання виробничої програми. Упродовж року в практиці господарства контроль виконання виробничої програми тваринництва часто обмежується щоденним зведеннями про хід виробництва молока, яєць та продаж продукції державі. Не менш важливим є підсумковий аналіз виробництва у тваринництві, який проводять наприкінці кожного місяця.

Виконання виробничої програми тваринництва аналізують за кожною обліковою групою тварин з деталізацією загальногосподарських показників по відділках, фермах та інших виробничих підрозділах.

Аналогічно проводиться аналіз виробничої програми за іншими групами та видами тварин. Так, по молодняку великої рогатої худоби і тваринах на відгодівлі аналіз здійснюють за такими показниками: 1-наявність тварин на початок періоду; 2-надходження тварин (у тому числі від приплоду); 3-вибуття тварин (у тому числі продаж державі); 4-жива вага, ц (у тому числі вищої вгодованості, ц); 5-середньої вгодованості; 6-наявність тварин на кінець періоду; 7-кормодні; 8-середнє поголів’я; 9-середньодобовий приріст, г; 10-валовий приріст, ц; 11-відхилення по валовому приросту за рахунок зміни кількості поголів’я, ц ( і за рахунок продуктивності).

Особливу увагу при аналізі звертають на виконання плану приплоду як головного джерела відтворення стада, на випадки падежу тварин як збиткового для господарства явища. При аналізі загального і ділового приплоду насамперед вивчають виконання планових завдань отелення корів, опоросів свиноматок, випадки яловості корів. Аналіз проводять на основі зоотехнічних планових та облікових документів.