1.3 Стиль наукової прози

Стиль наукової прози оформляється як різновид літературної мови у зв'язку з тими конкретними завданнями, які наука взагалі ставить перед собою. Це - доказ, у широкому змісті цього слова. В.Г. Бєлінський, порівнюючи поезію й прозу, говорив, що «їхнє розходження зовсім не в змісті, а тільки в способі обробляти даний зміст. Філософ говорить силогізмами, поет - образами й картинами, а говорять обоє вони те саме». Есе ¹ відрізняється від ораторського мовлення насамперед тим, що есе ставить своєю метою тривалий вплив, а ораторське мовлення - негайний і короткочасний вплив. Есе повинен показати глибину думки, що виправдує зусилля, витрачені на ретельний аналіз тексту й перечитування Основна вимога до ораторського мовлення - це відразу довести до свідомості слухача свою точку зору на предмет висловлення.»

Стиль англійської наукової прози багато в чому зобов'язаний своїм походженням стилю есе. Поступово звільняючись від апріорності, характерної для манери викладу есе, стиль англійської наукової прози усе більше «логизировался», тобто висловлення приймали таку форму, що забезпечувала достатню кількість ілюстрацій, фактів і узагальнень для відповідних наукових висновків.

Найбільш характерними рисами стилю наукової прози є синтаксична організація речень і вибір лексики. Відбір лексики в стилі наукової прози підкоряється одному основному завданню: адекватно донести до читача описуване явище в різноманітті ознак, що характеризують це явище. Тому слова, використовувані для вираження думки в науковій прозі мають одне, звичайно провідне, предметно-логічне значення. Взагалі, найбільш характерним для стилю наукової прози є використання слів в основних предметно-логічних значеннях. У цьому стилі слова рідко використовуються в переносному й іншому контекстуальному значеннях.

Образність, як правило, не властива стилю наукової прози. Тому в ній рідко можна зустріти метафори, метонімії, гіперболи, порівняння й інші засоби створення образності. Однак, це не виходить, що в наукових добутках взагалі не зустрічається образне мовлення. На відміну від стилю ділових документів, де образність виключається як явище, що порушує стиль, і на відміну від стилю художнього мовлення, у якому образність стає найбільш характерною ознакою, у стилі наукової прози образність - необов'язковий допоміжний засіб. Образність у науковій прозі - це засіб прояву індивідуальної манери викладу, що саме по собі не є обов'язковим для стилю наукової прози. Образність звичайно підсилює, оттеняет уже аргументовану логічно думку.

У зв'язку з такою особливістю вживання лексики в стилі наукової прози, у ньому виробляється відповідна загальна для всіх наукових праць чорта - термінологічність. Іноді загальновживані слова стають термінами у зв'язку з особливим характером їхнього вживання в науковій праці.Характерною рисою наукової прози є також утворення неологізмів. У жодному стилі літературної мови немає настільки сприятливих умов для виникнення неологізмів, як у науковій прозі. Нові поняття, які з'являються в результаті досліджень, настійно вимагають нових слів для їхнього позначення. Особливо часті випадки новотворів за допомогою аффиксации й конверсії. Стиль наукової прози завжди залишиться невичерпним джерелом виникнення нових слів, словосполучень і нових відтінків значень уже існуючих слів.

На відміну від неологізмів, що з'являються в живому розмовному мовленні й у газетно-публіцистичному стилі, неологізми, що з'являються в стилі наукової прози, виявляються значно більше стійкими. Залежно від того, наскільки широко те або інше наукове відкриття стає відомим широким масам, слова - неологізми, їх що позначають, входять до фонду загальновживаної лексики або залишаються у звертанні лише у вузькій області, де виник такий неологізм. У стилі наукової прози виробляється особлива, загальна для багатьох різновидів цього стилю, наукова фразеологія (див. про це докладніше в розділі «Терміни»).

З погляду синтаксичної організації речення стиль наукової прози характеризується точно певною системою союзного зв'язку, що випливає зі строгої логічно послідовної системи викладу. Ця розгорнута система зв'язку викликала до життя багато хто й багато зворотів прийменникового й прислівникового характеру, які стали вживатися в синтаксичних функціях сполучних елементів мовлення. Саме в цьому стилі мовлення відбулася поступова десемантизация таких слів, як consequence, result, connection і ін. у таких сполученнях як in consequence of, as a result, in connection with і ін. У стилі наукової прози знаходить своє найбільш яскраве вираження логічний синтаксис, на відміну від емоційного синтаксису художнього мовлення.

Не тільки союзний зв'язок виражає чіткі логічні взаємозв'язки окремих частин висловлення. Значну роль щодо цього в англійській науковій прозі грають дієприкметникові й інфінітивні звороти. Однак, у стилі наукової прози стислість не є характерною рисою стилю. Навпаки, всебічність і переконливість доказів висунутих положень нерідко вимагає розгорнення викладу.

Надзвичайно строгим у стилі наукової прози є розподіл мовлення на окремі частини - абзаци. У цьому стилі, принципи логічної побудови абзаців знаходять своє максимально чітке здійснення.

Кожний абзац у стилі наукової прози прагне продовжити думка попереднього абзацу, часто безпосередньо випливає з нього й має сполучні елементи. У кожному абзаці легко можна виділити основну думку. Кожний абзац являє собою більш-менш закінчену одиницю висловлення.

Для стилю наукової прози характерне виділення головного, основного з маси повідомлюваних фактів. Це досягається рядом синтаксичних прийомів, у яких принцип твору й підпорядкування речень збігається з вимогами логіки, тобто головна думка втримується в головному реченні, підпорядкована думка - у підрядному. Додаткові міркування, що не мають безпосереднього відношення до даного висловлення з'являються у вигляді вставних зауважень і речень, часто виділюваних знаком тире. Форма викладу в стилі наукової прози не несе додаткових функцій впливу на читача. Вона лише засіб додати ясність викладу. От чому редагування наукової «прози, в основному, зводиться до уточнення значень слів і словосполучень і характеру зв'язку між окремими частинами висловлення.

Система синтаксичного союзного зв'язку досить своєрідно використовувалася в ранні періоди розвитку цього стилю, у періоди загального становлення системи функціональних стилів англійської літературної мови. Бажання автора наукових трактатів виявити взаємозв'язок, взаємозалежність і взаємозумовленість фактів, з якими їм доводиться мати справа, приводить їх іноді до непомірного користування засобами союзного зв'язку, що в остаточному підсумку, спричиняє довгі абзаци. У процесі розвитку й удосконалювання норм літературної англійської мови, які позначилися також і в більше чіткій диференціації засобів союзного зв'язку, стиль наукової прози усе більше відходив від раніше встановлених норм довгих періодів, розділених між собою крапкою й комою й зв'язаних між собою такими багатозначними сполучниками, як: and, but, since, as і ін.

Стиль англійської наукової прози дуже чуйно реагував на всякі зміни літературних норм і в якімсь ступені сам впливав на розвиток загальнолітературних норм англійської мови. Це вплив особливо помітно в області лексико-фразеологічної. Відомо, яке велика кількість термінів і термінологічних сполучень детерминологизировалось і збагатило загальну літературну мову на різних періодах його розвитку. Можна припустити, що процес диференціації сполучників з погляду їхньої функції в якімсь ступені зобов'язаний розвитку стилю наукової прози.

Як вказувалося вище, лексика наукової прози характеризується своєю абстрактністю. Це зрозуміло. Саме завдання наукового стилю - узагальнення фактів дійсності - викликають необхідність у відповідних словах, що виражає найбільш загальні ознаки досліджуваних предметів і явищ дійсності. Це в деяких видах наукової прози приводить до заміни слів відповідними абстрактними формулами, умовними позначками, особливими знаками. Умовні позначки на відміну від слів не виявляють тенденцію до обростання додатковими значеннями.

Характерно, що навіть у гуманітарних науках, які оперують менш точними поняттями, чим науки технічний-технічну-технічне-технічна-технічні-природно^-технічні, часто прибігають до спеціальних формул для більшого абстрагування. Як приклад можна згадати роботи К. Маркса й Ф. Энгельса по політичній економії, деякі роботи в області лінгвістики, наприклад, «Курс загальної лінгвістики» Фердинанда Соссюра й інші.

Зразком наукової прози, у якому більшість вищевказаних рис цього стилю представлено з достатньою очевидністю, може служити наступний уривок:

THE ORIGIN OF SPECIES BY MEANS OF NATURAL SELECTION

by Charles Darwin. Chapter I. VARIATION UNDER DOMESTICATION

Causes of Variability

Effects of Habit of the Use or Disuse of Parts

Correlated Variation; Inheritance.

Changed habits produce an inherited effect, as in the period of the flowering of plants when transported from one climate to another. With animals the increased use or disuse of parts has had a more marked influence; thus I find in the domestic duck that the bones of the wing weigh less and the bones of the leg more, in proportion to the whole skeleton, than do the same bones in the wild duck: and this change may be safely attributed to the domestic duck flying much less, and walking more, than its wild parents. The great and inherited development of the udders in cows and goats in countries where they are habitually milked, in comparison with these organs in other countries, is probably another instance of the effects of use. Not one of our domestic animals can be named which has not in some country drooping ears; and the view which has been suggested that the drooping is due to disuse of the muscle of the ear, from the animals being seldom much alarmed, seems probable.

Many laws regulate variation, some few of which can be dimly seen, and will hereafter be briefly discussed. I will here only allude to what may be called correlated variation. Important changes in the embryo or larva will probably entail changes in the mature animal. In monstrosities, the correlations between quite distinct parts are very curious; and many instances are given in Isidore Geoffrey St. Hilaire's great work on this subject.

При аналізі мовних особливостей цього уривка наукової прози насамперед впадає в око те, що виклад думки в абзаці строго підкоряється принципу логічного розгортання думки. У першому абзаці немає жодного слова, що мало б відтінок емоційного значення. У зв'язку з характером цієї наукової праці звичайні слова, як wing, duck і інші здобувають термінологічне значення.

Візьмемо інший приклад наукової прози (параграф з підручника з хімії):

It is very easy to decompose sulphurous acid into the anhydride and water. Gentle heating will effect it, and indeed, if the solution be strong the decomposition is spontaneous. Sulphurous acid always smells of sulphur dioxide. The decomposition of sulphuric acid into water and sulphur trioxide cannot be effected by any such simple means. The trioxide is made directly by inducing SO2 to combine with more oxygen. There is always a slight tendency for SO2 to pass into SO3 in the presence of oxygen, but the process is too slow to be of much interest. The gases can, however, be made to react much more rapidly by the use of a suitable catalytic agent, the best known being platinum, and as the effect of the platinum depends upon its-surface area it is necessary to arrange for this to be as great as possible. If a piece of asbestos fibre is steeped in a solution of platinum chloride in hydrochloric acid and then heated, the asbestos becomes coated with a thin grey coating of spongy platinum. In this way "platinised asbestos" is produced. If now a mixture of sulphur dioxide and oxygen is passed over heated platinised asbestos, the dioxide is converted into the trioxide, thus: 2SO2+O=2SO3.

The apparatus is quite simple and shown in fig. 35. The vapour of sulphur trioxide which comes off is condensed by means of a freezing mixture into colourless ice-like needles. If this be stored, without access to moisture, it undergoes some sort of molecular change and turns to a white silky crystalline solid. (H.A. Wootton and C.W.R. Hooker. A Text Book on Chemistry.)

Абстрактність значень слів, використовуваних у даному уривку в якімсь ступені, звичайно, зв'язана й з характером самого наукового тексту: ми маємо тут справу не із самостійним дослідженням, а з викладом уже досягнутих наукою результатів дослідження. Це підручник. Однак, таке розходження для язикового аналізу не має істотного значення. Слова, формули, зв'язку між ними, композиція абзацу, синтаксична організація речень та інше залишаються типовими як для підручника, так і для самостійного наукового дослідження. Особливо помітно в цьому уривку достаток термінів. У кожному реченні, як би коротко вони не було, є два або три терміни. Однозначність цих слів - характерна риса термінів взагалі - типова й для слів не-термінів. Вони також здобувають термінологічне значення. Так наприклад, слово water стає терміном.

У цьому тексті не можна знайти індивідуальних рис у манері викладу. У ньому переважає пасивна форма, настільки типова для наукового викладу.

Стиль наукової прози в сучасній англійській мові, крім рис зазначених вище, характеризується надмірним використанням високо літературно-книжкових слів, рідко використовуваних навіть в «нейтральному» стилі літературного мовлення. У більшості випадків такий достаток рідких літературно-книжкових слів пов'язане з пошуками засобів адекватного вираження нової думки, що з'явилася в процесі спостереження досліджуваних фактів.