1.2 Синтаксис, граматика й морфологія наукових текстів

Уже найбільш загальні властивості науково-технічного викладу, про які ми говорили вище, не можуть не відбиватися на синтаксичній структурі висловлення. Так, ми вже відзначали, що для подібних матеріалів особливо характерні визначення понять і опис реальних об'єктів шляхом вказівки на їхні властивості. Це визначає широке використання структур типу А є Б, тобто простих двоскладних речень зі складеним присудкам, що складаються з дієслова-зв'язки й іменної частини (предикатива):

The barn is a unit of measure of nuclear cross sections

У якості предикатива часто виступає прикметник або прийменниковий зворот:

The pipe is steel

Control is by a foot switch

Подібні структури використовуються й у негативній формі, де замість звичайного дієслівного заперечення (do not) нерідко використовується складений присудок, у якому предикативу передує заперечення пoп:

The stuff is пoп-shrink, The refrigerants are nontoxic and nonirritating.

Схованими визначеннями є й численні атрибутивні групи, які у великій кількості використовуються в науково-технічних матеріалах. Адже назвати прилад а mechanically timed relay – це однаково, що визначити його як a relay which is mechanically timed. Подібні згорнуті визначення дають можливість указати на всілякі ознаки об'єкта або явища:

medium-power silicon rectifiers

mercury-wetted contact relay

Число визначень у таких сполученнях може бути досить значним. (Порівн.: a differential pressure type specific gravity measuring instrument).

Прагнення до вказівки на реальні об'єкти, до оперування речами призводить до переваги в англійському науково-технічному стилі іменних структур, до характерного для нього номінативне /у технічних текстах багато назв реальних предметів/. Дослідження показали, що в таких текстах номиналізуються описи процесів і дій. Замість того щоб сказати to clean after the welding, фахівець говорить to do post-welding cleaning.

У зв'язку з тим, що функція реального опису дії передається ім'я, присудок у реченні стає лише загальним позначенням процесуальне, свого роду «оператором» при ім'ї. У науково-технічних текстах відзначається широке вживання таких дієслів-операторів, як effect, assure, perform, obtain, provide, give, involve, entail, imply, result in, lead to, to be ascribed to, to be attributed to, etc., значення й переклад яких цілком залежить від іменників, що несуть основне значеннєве навантаження в реченні.

Прагнення до номінативного приводить також до заміни прислівників прийменниково-іменними сполученнями. Так, accurately стає with accuracy, very easily – with the greatest ease або the easy way (Порівн.: to do something the hard way), etc.

Завзято пручаються цієї тенденції лише підсилювальні прислівники, які виступають у науково-технічних текстах у якості основного модально-експресивного засобу, що не виглядає далеким елементом у серйозному викладі. Такі прислівники: сlearlу, completely, considerably, essentially, fairly, greatly, significantly, markedly, Materially, perfectly, positively, reasonably

Порівн.:

The amount of energy that has to be dissipated is clearly enormous.

The energy loss is markedly reduced.

Свідченням усе тої ж антидієслівної тенденції науково-технічного стилю є й широке використання замість дієслів віддієслівних прикметників із прийменниками:

to be attendant on

to be conducive to і ін..

Перевага в науковому стилі іменних, а не дієслівних конструкцій дає можливість більшого узагальнення, усуваючи необхідність указувати час дії, порівн.:

when we arrived at the time of our arrival when we arrive

З цієї причини в науковому стилі помітна перевага віддається пасиву, де необов'язково вказується діяч, і неособистим формам дієслова. Замість

I use the same notation as previously пишуть:

The notation is the same as previously used.

Особлива увага заслуговує широко розповсюджене в спеціальних текстах використання перехідних дієслів у неперехідній формі з пасивним значенням:

These filters adapt easily to automatic processing of many materials.

The steel forges well. The unit must test for adequate wiring.

Важлива характеристика англійського науково-технічного стилю, що відбивається у відборі й використанні мовних засобів, полягає також у його прагненні до стислості й компактності викладу, що виражається, зокрема, у досить широкому використанні еліптичних конструкцій. Неправильне розуміння цих конструкцій нерідко приводить до безглуздих помилок у перекладі. Зустрівши в тексті сполучення а remote crane або a liquid rocket, перекладач повинен розпізнати в них еліптичні форми сполучень a remote-operated crane і a liquid-fuelled rocket. Прочитавши, що A non-destructive testing college is to open in London this October, він повинен пам'ятати, що коледж, що відкривається, зовсім не буде що не руйнується ( non-destructive) або іспитовим (testing), а буде готовити фахівців в області неруйнуючих методів випробування матеріалів. Аналогічним образом low-pressure producers можуть виявитися виробниками поліетилену методом низького тиску.

Для науково-технічного стилю характерна, наприклад, заміна означальних підрядних речень прикметниками в постпозиції (особливо із суфіксами -ible, -able, -ive і ін.):

the materials available

excellent properties never before attainable

problems difficult with ordinary equipment

Та ж ціль може досягатися й використанням у функції визначення форм інфінітива:

the properties to be expectedthe temperature to be obtained

the product to be cooled

Можна також відзначити численні випадки опущення в науково-технічних матеріалах артикля, особливо певного, там, де в текстах іншого типу його вживання вважається абсолютно обов'язковим:

General view is that...

Артикль часто відсутній перед назвами конкретних деталей, у технічних описах, інструкціях і т.п.: Armstrong Traps have long-live parts

Це ж явище спостерігається перед назвами наукових областей:

...in such fields as work telecommunication, standardization

У сучасній англійській мові, вказується й цілий ряд більше приватних граматичних особливостей, якось: широке вживання множини речовинних іменників (fats, oils, greases, steels, rare earths, sands, wools, gasolines, etc.), множини в назвах інструментів (clippers, jointers, shears, dividers, compasses, trammels, etc.), використання прийменника of для передачі видородовых відносин (the oxidizer of liquid oxygen, the fuel of kerosene), поширеність атрибутивних сполучень зі словами type, design, pattern, grade: Protective clothing and dry-chemical-type fire extinguisher should be readily available in the area.

У зв'язку з послідовністю, що відзначалася вище, і доказовістю наукового викладу спостерігається також підвищене використання причинно-наслідкових сполучників і логічних зв'язок типу since, therefore, it follows that, so, thus, it implies, involves, leads to, results in, etc.

Поряд з першою особою множини широко вживаються безособові форми й конструкції з one.

Частотний розподіл частин мови в науковому тексті відрізняється від того, котре спостерігається в нейтральному або розмовному стилі: збільшується процентний вміст імен, зменшується зміст дієслів в особистій формі, зовсім відсутні вигуку.

Необхідно згадати особливу, характерну для наукового тексту форму заміщення конструкціями: - that of; - those of; - that + Part.

Дослідження граматичних особливостей технічних текстів показали, що терміни, що позначають речовину й абстрактне поняття, мають особливості в порівнянні з відповідними розрядами іменників у загальнолітературній мові у своєму відношенні до категорії числа. Вони вживаються в обох числових формах без зрушення лексичного значення й можуть визначатися числівниками:

Normally two horizontal permeabilities are measured.

Пояснюється це не обмеженнями внутрішньомовного порядку, а екстралінгвістичними причинами. Ніж глибше наука проникає в закони природи, тим більше тонкої стає диференціація видів речовини й властивостей предметів.

Оскільки важливими факторами, які формують наукове мовлення є необхідність дохідливості й логічної послідовності викладу складного матеріалу й традиційність, синтаксична структура повинна бути стрункої, повної й по можливості стереотипної.

У синтаксичній структурі наукових текстів переважають складнопідрядні речення. Нечисленні прості речення розгорнуті за рахунок однорідних членів.

Необхідність повноти викладу приводить до широкого використання різних типів визначень. Як правило, майже кожний іменник наукового тексту має постпозитивне або препозитивне визначення або й те й інше одночасно. Специфічними для технічних текстів, особливо таких, у яких мова йде про прилади й устаткування, є препозитивні означальні групи, що складаються із цілих ланцюжків слів: hydrogen-ion-potential recorders, anti-aircraft fire-control systems).

Великий розвиток визначень цього типу пов'язане з вимогою точного обмеження використовуваних понять. По цій же причині багато слів пояснюються прийменниковими, дієприкметниковими, герундиальными й інфінітивними зворотами.

Для наукового тексту характерні достаток і розмаїтість сполучників і союзних слів, особливо подвійних: that, and that, than, if, as, or, nor, not merely…butalso,whether…or,both…and,as…as...Також зустрічаються сполучники типу thereby, therewith, hereby, які в художній літературі стали вже архаїзмами.

Порядок слів у наукових текстах переважно прямої. Рідкісні винятки обумовлені необхідність логічного зв'язку.

Інверсія в реченні «Between the receptor or sense organ and the effector stands an intermediate set of elements» служить для забезпечення логічного зв'язку з попереднім.

Важливу роль у розкритті логічної структури цілого грає розподіл на абзаци. Кожний абзац, як правило, починається із ключового речення, що викладає основну думку. Для посилення логічного зв'язку між реченнями вживаються такі спеціальні стійкі вираження to sum up, as we have seen, so far we have been condidering. Тої ж мети можуть служити й прислівника: finally, again, thus. Їхнє вживання в науковому тексті специфічно, тобто сильно відрізняється від уживання в художній прозі. Авторське мовлення в наукових текстах побудовані в першій особі множини:

we are coming to realize

we have taken it to be

the tube has shown

Це “we” («ми») має подвійне значення. По-перше, автор у такий спосіб підкреслює роль інших дослідників, колег або попередників, у розробці тої або іншої теми. По-друге, лекторське «ми» утягує слухачів/читачів у процес міркування й доказу, створює почуття причетності.