2.1 Методи, методичні підходи дослідження та оцінки геодезичного забезпечення території

Метод наукового дослідження – це система розумових і практичних операцій, які спрямовані на розв’язання певних пізнавальних завдань з урахуванням певної пізнавальної мети. В кінцевому підсумку і мета, і завдання дослідження зумовлені духовними і матеріальними потребами суспільства і (або) внутрішніми потребами самої науки. Звичайним критерієм правильності того чи іншого методу є відтворюваність результату: якщо повторно провести дослідження за таким методом, то результат буде той самий [60]. На всіх етапах дослідження використовуються різні методи дослідження, в результаті чого виникають складні методичні питання їх обґрунтування [59].

Функція методу полягає в тому, що з його допомогою отримують нову інформацію про навколишню дійсність, заглиблюються в сутність явищ і процесів, розкривають закони і закономірності розвитку, формування і функціонування об’єктів, які досліджуються. Від якості методу, правильності його застосування залежить істинність отриманого знання. Істинні знання можна одержати лише у випадку застосування правильного методу (методів) [60].

Вибір методів дослідження залежить як від наукового завдання, так і від об’єкта вивчення. У дослідженнях про топографо-геодезичне забезпечення широко застосовують увесь спектр різноманітних методів, підходів і прийомів наукового пізнання. Усі вони тісно взаємопов’язані (логічно, структурно тощо), тому в процесі дослідження вони утворюють своєрідну систему.

З-поміж усього різноманіття методів наукового пізнання при дослідженні найчастіше використовують загальнонаукові та конкретнонаукові методи, зокрема спеціальні. Із сукупності традиційних та сучасних методів найчастіше використовуються методи: аналізу та синтезу, генетичний, порівняльний, математичний, моделювання, системного підходу та інші. З групи конкретнонаукових методів – картографічний, балансовий, районування, прогнозування тощо [48]. Незамінним стало застосування географічних інформаційних систем (ГІС).

Теоретичну і методологічну основу нашого дослідження скла­дають: сучасні уявлення про роль і значення топографо-геодезичних робіт у створенні земельного кадастру на регіональному рівні, у пізнанні навколишнього середовища з метою раціонального використання природних ресурсів, значення геодезичного і картографічного методів у вивченні природних і суспільних процесів, уявлення про застосування сучасних методів при побудові геодезичної основи топографічних зні­мань і створенні (оновленні) топографічних карт і планів. Загальнометодологічні проблеми вивчення топографо-геодезичного забезпечення групуються навколо питань, які пов’язують між собою всі його галузі:

• розкриття загального зв’язку між складовими;

• вивчення еколого-економічних явищ у процесі формування, аналіз досягнутих меж його використання;

• виявлення можливостей раціонального його розвитку;

• обгрунтування заходів щодо їх оптимальної реалізації.

Сама ж методика дослідження топографо-геодезичного забезпечення регіону повинна виходити з принципів регіональної цілісності, територіальності, комплексності та пропорційності розвитку всіх його складових. Покомпонентне дослідження передбачає виявлення ролі окремих чинників у формуванні топографо-геодезичного забезпечення і виступає важливим елементом планування. Але за даного підходу залишаються невирішеними такі важливі питання, як напрями розвитку та розширення, визначення шляхів раціонального використання, виявлення ролі в інвентаризації та управління земельними ресурсами. Ці питання вирішуються при дослідженні топографо-геодезичного забезпечення, коли розглядаються і оцінюються не окремі складові, а певні їх поєднання [59].

Методичною основою досліджень став ряд методів:

а) порівняння – один з фундаментальних і основоположних напрямків пізнавального процесу. Суть застосування методу порівняння полягає у зіставленні даних розміщення пунктів ДГМ, інших величин. На такій основі виявлено невикористані можливості ефективного розвитку мережі;

б) аналізу й синтезу – визначаються своєю важливістю на всіх етапах дослідження. Якщо аналіз, як метод пізнання, є засобом умовного розподілення об’єкту дослідження на складові, а синтез навпаки – дозволив об’єднати в єдине ціле сукупність окремих елементів [30]. Необхідність їх застосування визначається самим об’єктом дослідження, вивчення якого потребує детального аналізу на всіх рівнях;

в) класифікації та типізації – важливим етапом наукового дослідження є систематизація отриманих знань. У дослідженні таке завдання виконано шляхом застосування вказаних методів. При класифікації виконано групування адміністративних рад за ознакою чи їх сукупністю, а у випадку типізації здійснювалось розчленування системи об’єктів та їхнє групування за допомогою узагальненої моделі. Мета застосування згаданих вище методів полягає у виявленні схожості та відмінності досліджуваних об’єктів, та виявленні закономірностей формування їх груп [29].;

г) прогнозування – дало можливість розкрити перспективи використання досліджуваного об’єкта та накреслити основні напрями діяльності щодо виявлення недоліків у його формуванні та вирішення проблем пов’язаних з цим. При аналізі території основним результатом впровадження згаданого методу є система розрахункових параметрів, що відображають прогнозний стан ситуації регіону;

д) системний – став основою для визначення показників, які відображається наявність і співвідношення дії факторів на формування топографо-геодезичного забезпечення, включаючи можливість виявити дійсний стан одним показником;

ж) історичний – для пізнання ситуації на території є особливо важливим. Оскільки ситуацію розглядаємо не лише загалом для ради, але й стосовно окремих адміністративних районів.

При створенні серії схем розвитку геодезичного забезпечення на рівні спеціального методу використано геоінформаційне моделювання.