Резьба, игрушка, роспись

Россия:

Абрамцево- Кудринская резьба, художественный промысел резьбы по дереву, сформировавшийся в конце 19 в. в окрестностях подмосковной усадьбы Абрамцево Абрамцево, В кудринской мастерской сформировался особый стиль орнаментальной резьбы, были найдены удачные сочетания плоскорельефной резьбы с геометрической, заложены принципы органичного использования резного декора в утилитарных предметах. В первые годы работы большую помощь в становлении особого «ворносковского» стиля оказали профессиональные художники -- В. И. Соколов, С. В. Малютин, сотрудники Кустарного музея. Изделия Ворноскова и его последователей -- ковши, шкатулки, бочата, солонки, декоративные блюда и вазы, покрытые ритмичным растительным орнаментом, отличает разнообразие тонировки, подчеркивающей природную красоту дерева. В основе растительного орнамента лежат не только образцы резных крестьянских изделий и домового декора, но и орнаментальные заставки старопечатных книг. Развитие орнамента кудринских мастеров шло от соединения отдельных элементов -- веточек, завитков, розеток -- к цельным орнаментальным композициям, покрывающим все изделие.

Сергиев Посад. Роспись по дереву с выжиганием. Возникла в конце 19 века, начале 20 века. В Сергиевом Посаде производят игрушки, шкатулки и коробки с изображением Троице-Сергиевой лавры и городов "Золотого кольца" России.

Наиболее ранние документальные свидетельства об изготовлении в городе игрушек относится к 1780-м - 1790-м гг. История сохранила имена мастеров Шкунова, Николая Бурдуньира и Петра Подмастерьева, занимавшихся производством «разного рода кукол», обучением посадских детей «раскрашиванию кукол». В начале XIX в. Сергиевский Посад уже являлся признанной русской «столицей игрушечного царства». Местный базар поражал покупателей многообразием товара: точенные яйца, погремушки, грибки, тележки столярной работы, а также деревянные резные и расписные так называемые «куклы» - фигуры «гусара», «Барыни», «Кормилицы», «Щеголя» и др. персонажей. Скорее всего, в начале своего появления «куклы» являлись декоративными скульптурками, служивших в городском быту «накомодными украшениями». Они вырезались из трехгранных чурок и отличались завершенностью объемов, выразительной, лаконичной трактовкой деталей, мажорным цветовым решением. Резьба выполняется быстро, «с маху», уверенными крупными и мелкими порезками, имеющими часто орнаментальное решение. К достоинствам работ относится четкость и ритмическая ясность силуэтов фигур, эффекты светотени, создаваемые фактурной обработкой поверхности. Подчеркивая особенности текстуры древесины, резчики оставляют игрушки неокрашенными - «в белье». Для усиления эмоциональной выразительности образов, их занимательности часто делают отдельные детали фигур подвижными, укрепляя их на пружине, используя нехитрые способы с применением кнопок, раздвижных планок и баланса.

Город Киров (Вятка) - основной промысловый центр. Промысел возник в начале 19 века. В Кирове открыт постоянно действующий Центр современных народных художественных промыслов. Удивляют деревянные короба с мизенской росписью, аналогов которым на Вятке не найти, символ Архангельской области -- расписная деревянная щепная птица В традиционной мизенской росписи много ярких цветов - красных и зелёных, видимо, сказывалась северная нехватка солнца. Из сюжетов присутствуют лошадки, птицы, цветочные орнаменты. Уникальна Кировская матрешка, украшенная узором из соломки.

Хотелось бы более подробно остановиться на Мезенской росписи. Как и большинство других народных промыслов свое название эта роспись получила от местности в которой зародилась. Мезенская роспись одна из наиболее древних русских художественных промыслов. Ее истоки теряются в отдаленных веках первоначального формирования славянских племен. Пика своей популярности промысел достиг в XIX веке. Тематика мезенских росписей и стилизация рисунка, лаконичность и выразительность, сближает их с древними наскальными рисунками русского Севера; сдержанный колорит, где черный контур подчеркивает напряженное звучание коричневато-красного цвета, В мезени нет обычной русской народной яркости, многоцветности. Орнаменты имеют скупую, примитивно-условную графическую форму. Многое из декоративных росписей уничтожило время и до нас дошли только отдельные узоры. Часто они похожи по стилю, манере, колориту, но нет и двух точно повторяющихся. Мезень писалась сажей и глиной, которые растворяли в настое смолы лиственницы. Выполнялась роспись размоченной на конце щепкой и пером тетерева, что указывает на очень древние традиции. К сожалению, восстановлением мезенской росписи мало кто занимается.

Великий Устюг (Вологодская обл.). Искусные устюжские мастера бережно сохраняющие, развивающие и обогащающие древние самобытные ремесла и народные промыслы, возникшие на севере России, умеют создавать настоящие произведения искусства В Великом Устюге, как и везде на Вологодчине, развивались самые разные народные промысла - от вышивки до обработки металла. Особый интерес представляет шемогодская резьба по бересте. Шемогодскую резьбу отличал традиционный растительный мотив: тонкая ветвь вместе с листвой, плавно изгибаясь, заполняла все поле резьбы узорным кружевом. Орнаменты шемогодских резчиков, называнные "берестяным кружевом", использовались при изготовлении шкатулок, коробочек, чайниц, пеналов, туесов, блюд, тарелок, портсигаров. Сейчас традиции этого уникального, существующего только в Великом Устюге промысла, продолжает предприятие "Великоустюгские узоры". Узор шемогодской резьбы состоит, как правило, из стелющегося стебля с удлинёнными листьями и спиралевидно закрученными ветками. На их кончиках -- круглые розетки, ягодки, трилистники. Часто в растительные орнаменты мастера вводили геометрические узоры из кругов, ромбов -- «пряников», овалов, сегментов. Композицию строили по принципу чёткой симметрии. Завершали рисунок каймой из листьев, треугольников, волнистых линей, сеточки.

Село Хохлома (Нижегородская обл.). Впервые упоминание о селе Хохлома встречается в документах XVII века. Возможно, уже в это время зародилось в Хохломе производство деревянной золоченой посуды - в документах обители упоминаются ковши, ложки, поставцы, раскрашенные разноцветными красками и золотом. Хохломские изделия через нижегородскую ярмарку расходились по всей России, их вывозили в страны Азии и Западной Европы. Для хохломской росписи характерна оригинальная техника окраски дерева в золотистый цвет без применения золота. Выточенные из дерева предметы (преимущественно посуда) грунтовались раствором глины, сырым льняным маслом и порошком олова (в современных изделиях - алюминия), по слою которого выполнялся растительный узор в свободной кистевой манере письма, затем покрывались лаком из льняного масла (ныне - синтетическим) и закалялись при высокой температуре в печи. Для колорита хохломской росписи типично сочетание красного и чёрного цвета с золотистым.

Город Городец (Нижегородская обл.). Роспись масляными красками по чистой поверхности дерева или цветному фону. Изделия: игрушки, прялки, детская мебель, кухонные приборы, декоративные тарелки, настенные панно. Часто применяется мореный дуб. Городецкая роспись, народный художественный промысел, развивавшийся с середины 19 в. в районе г. Городец (ныне в Горьковской области) и сменивший местное производство (существовало с 18 в.) прялок с инкрустацией и резьбой. Лаконичная, контрастная по цвету, городецкая роспись темперой служила для украшения жилища (ставни, двери, ворота) и предметов быта (донца прялок, мебель, игрушки и пр.). Окруженные цветочными узорами фигуры коней, петухов, фантастических зверей и птиц, сцены прогулок и чаепитий выполнялись широким, свободным мазком с графической обводкой изображений белыми и чёрными линиями, которые подчёркивали чёткий ритм композиции.

Текстиль:

В начале ХIХ века край из полотняного превращается в ситцевый, в качестве сырья больше использовался не местный лён, а привозной хлопок. В 1840 году в Шуйском уезде было 65 фабрик и 2 завода, в 1842 – 86 фабрик (1 бумагопрядильная, 6 полотняных, 15 миткалевых, 64 ситцевых) и 5 заводов (из них 2 кожевенных, 1 химический, крепко-водочной и купоросный для производства купоросного масла). в первой трети XIX века ивановская ситцевая промышленность созрела для перехода от мануфактуры с ее ручным трудом к крупному машинному производству. Через три года она появилась на фабриках Гарелиных и Бабурина. Машина представляла собой медный вал с выгравированным рисунком, на который подавалась краска. 

ПАВЛОВО-ПОСАДСКИЕ НАБИВНЫЕ ПЛАТКИ - шерстяные и полушерстяные платки, украшенные традиционным красочным набивным орнаментом, возникшим в подмосковном городе Павловский Посад в 1860-80-х гг. Район Павловского Посада (территория бывшего Богородского уезда) - один из старейших российских текстильных центров. В 18 - первой половине 19 вв. богородские платки и сарафанные ткани отличались особой красотой вытканного золотной нитью орнамента. Позднее здесь широко распространилось шелкоткачество, а с 1860-х гг. начался выпуск шерстяных и полушерстяных платков, украшенных красочным набивным орнаментом. Особенности производства Композиционное и цветовое великолепие павловского платка основано на виртуозном мастерстве резчиков набойных досок, с которых печатается на ткани рисунок, а также мастерстве колористов-набойщиков. Каждый цвет печатается с отдельной доски, число которых достигает подчас нескольких десятков. В декорировке павловских платков преобладают пышные цветочные букеты и гирлянды.

46

Декоративний розпис на дерев'яних виробах (посуд, меблі) відрізняється тонким візерунком із зображенням різних рослин, виконане червоним і чорним (рідше зеленим) тонами і золотом по золотавого фону.

Палех.палехських мініатюра.

Вид російської народної мініатюрного живопису темперою на лакових виробах з пап'є-маше (коробки, шкатулки, портсигари). Виникла в 1923 році в селищі Палех на основі іконописного промислу. Для палехських мініатюр (побутові, фольклорні, історичні, літературні сюжети), виконаних яскравими локальними фарбами по чорному фону, характерні тонкий плавний малюнок, велика кількість золота, витонченість подовжених фігур.

Російський народний художній промисел; виник на початку 19 століття в селі Жостово (нині Митіженскій район Московської області). Декоративна живопис олією на металевих підносах, що покриваються потім лаком: букети, фрукти, сповнені яскравими фарбами на чорному або кольоровому фоні. У 1928 році засновано артіль (нині Жостовські фабрика декоративного розпису).

Мстера.Мстерская мініатюра.

Вид російської народної мініатюрного живопису темперою на лакових виробах з пап'є-маше (коробки, шкатулки та ін.) Виникла в 1923 році в селищі Мстера (Володимирська область) на основі іконописного промислу. Для мстерской мініатюри (побутові, фольклорні, літературні, історичні сюжети) характерні теплота і живописна м'якість колориту, невеликі фігурки, пейзажні фони.

холуй.холуйський мініатюра.

Вид російської народної мініатюрного живопису темперою на лакових виробах з пап'є-маше. Виникла в 1932 році в селищі холуй (Івановська область) на основі іконописного промислу. Сюжетні композиції (сучасні, фольклорні, історичні, літературні сюжети) на тлі пейзажу. Гжель.

гжельських кераміка.

Вироби керамічних підприємств в районі села Гжель (Раменський район Московської області) У 2-й половині 18 століття "чорні" (прості) і "муравленние" (поливні) гончарні вироби змінюються майолікою із різнобарвним розписом по білій поливі. У 19 столітті вироблялися фарфор, фаянс і полуфаянс. У наш час традиції гжельських кераміки продовжує завод художньої кераміки в селищі Туригіна.

Хохлома.

На річці Узоле, в стародавніх заволзьких лісах розкинулися стародавні російські села -- Новопокровський, Хрящі, Кулігіно, Сьомін. Звідси і веде свою історію відомий в усьому світі хохломской промисел. У цих селах і понині живуть майстри-художники, які розписують дерев'яний посуд, продовжуючи традиції батьків, дідів і прадідів.

Однак встановити час появи хохломской розпису дослідникам поки не вдалося. Адже дерев'яний посуд та іншу начиння довго не зберігали. Від частого застосування вона зношувалися, приходила в непридатність. Її викидали або спалювали, замінюючи нової. До нас дійшли вироби хохломських майстрів в основному лише XIX століття. Але різні документальні відомості вказують на те, що промисел зародився в більш ранній час, можливо в XVII столітті.

Характерна для хохломи оригінальна техніка, де розпис кіновар'ю і чорною фарбою виконувалася по золотому фону, знаходить аналогії в давньоруському мистецтві.

.Мстера.

У колекції творів сучасних художніх промислів, що зберігаються в Російському музеї, значне місце займає лакова мініатюра Мстери.

Виготовлення лакованих скриньок з мініатюрної розписом на кришках виникло в нинішньому селищі Мстера Володимирській області в тридцяті роки нашого століття. Збори Російського музею дає уявлення про шлях розвитку та становлення мистецтва Мстери за майже півстоліття його існування. Серед екпонатов є й такі, які відкривають нам одну зі сторінок передісторії промислу. Це різні побутові предмети з дерева, розписані темперними фарбами і покриті шаром лаку: круглі плоскі коробочки з орнаментом, лоток з лубочної сценкою, судини з кришками (так звані кубушки), одні з персонажами пісень Кольцова, інші - З біблійними сюжетами. Зображення святої трійці або скачуть на конях волхвів, поміщені на закруглених стінках судин, викликають мимовільне здивування. Щоб зрозуміти, як з'явилися на світ ці предмети з дерева, створені в постреволюційні роки, потрібно

Шкатулки, скриньки, Папіросниця, з пап'є-маше стали прекрасною основою для мініатюрної темперного живопису, в якій майстри знайшли нові можливості для розвитку свого мистецтва.

У 1931 році під Мстере утворилася артіль (Пролетарське мистецтво), де був створений цех в якому почали працювати над створенням шкатулок багато колишніх іконописці. Зачинателями цього мистецтва були Н.П. Іклів, А. Н. Брягін, А.Ф. Катягін, Е.В. Юрін, І.М. Морозов, В.Н. Овчинников, Г.Т. Дмитрієв.

Жостово.

Є в Підмосков'ї село Жостово, жителі якої вже понад півтора століття володіють майстерністю прикраси всього однієї речі - підноса. Під пензлем народних живописців цей предмет знайшов якості художнього твору. Зібрані в букети або вільно розкинулися на блискучому чорному тлі садові і польові квіти прикрашають піднос і несуть людям чуство радості душі, поеззію вічного цвітіння природи. Адже навряд чи знайдеться людина, яка не любить природу, байдужий до квітів, їх красу, аромату, укладеної в них велику силу життя. Ця тема близька кожному, тому так багато шанувальників жостовські таланту не тільки в нашій країні, а й за кордоном.

А колись, на початку XIX століття, відкриваючи в Жостове першу майстерню з виробництва виробів з пап'є-маше, купець Філіп Нікітьевіч Вишняков і не підозрював, що заснував новий промисел, якому призначено буде з часом увійти до числа унікальних осередків російської народної культури. Тут склалося самобутнє мистецтво декоративної живопису, що увібрала в себе традиції народного розпису на побутових предметах і станкового живописного натюрморту, по-своєму Понятова і переробленої народними майстрами. Перші підноси виготовлялися з пап'є-маше, як і випускаються разом з ними коробочки, табакерки, марочніци та скриньки. Спочатку і прикрашала їх живопис була однаковою - пейзажі, писані з гравюр і картин, літні та зимові трійки коней, чаювання за столом. Розміщені на чорному фоні в центрі поля добре читалися силуетами фігур, локальними кольоровими плямами.

У 1830-і роки підноси в Жостове стали робити з металу. На думку про заміну пап'є-маше на більш міцний матеріал жостовцев навели підноси Нижнього Тагілу, знаменитого ще в XVIII столітті центру їх виробництва. У XIX столітті в Тагілі робили підноси, прикрашені рослинним орнаментом, характерним для предметів уральської народної розписного начиння.

Іншим відомим центром виробництва таць став Петербург. Тут були в моді підноси фігурних форм, складного малюнка, зображувала квіти, фрукти, птахів серед різних раковин і вибагливих завитків.

жостовські майстри врахували досвід живописців Нижнього Тагілу і Петербурга, але не просто використали сподобалися стилі і прийоми, а створили на їх основі свій власний неповторний стиль і характер прикраси підносів. Він склався в 1870 - 1880-ті роки.

У цей час збільшився попит на підноси в містах. У трактирах, у питних закладах і готелях підноси використовувалися за прямим їх призначенням, і як прикраса інтер'єру. Подносное виробництво в Жостове поступово відокремилось від лакової мініатюри на пап'є-маше. Виникло чимало майстерень, які виробляли підноси на продаж у Москві, в Петербурзі та інших місцевостях. З тих пір і понині Жостово і навколишні села є свого роду заповідниками цього унікального мистецтва.

Колекція жостовські таць в Російському Музеї невелика. Але в ній є першокласна твори, виконані в різні періоди життя промислу і наоч До середини XIX століття Гжель була найбільшим постачальником керамічних виробів країни.

У другій половині XIX століття в російському керамічному виробництві відбуваються значні зрушення. Лідирують тепер великі механізовані заводи. Економічність виробництва, добротність виробів і помірність цін давали можливість виграти боротьбу на ринках збуту.

У 1926 році число працюють у фарфоро-фаянсової промисловості по гжельських області становило 506 чоловік.

Товариство Гжель створено в результаті об'єднання шести дрібних цехів різних сіл в 1972 році.но відображають особливості і рівень мистецтва свого часу.